Справа № 199/2557/21

                                                                       (2/199/2201/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

05.07.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого – судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних, –

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2021 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач, який в обґрунтування заявлених позовних вимог послався на те, що 11 серпня 2017 року з вини водія автомобіля «Фіат» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 сталася ДТП на вул. Автозаводській, 50 в м. Запоріжжя, внаслідок якої пошкоджено належний позивачу автомобіль «Ауді» д.н.з. НОМЕР_2 . На момент вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Фіат» д.н.з. НОМЕР_1 перед третіми особами була застрахована відповідачем, в зв`язку із чим 11 серпня 2017 року відповідач був повідомлений про ДТП, а 03 листопада 2017 року відповідачу подана позивачем заява про виплату страхового відшкодування. Однак, дотепер позивачу страхове відшкодування не виплачено, а розмір заподіяної позивачу за наслідками вищевказаної ДТП матеріальної шкоди становить 7403,71 гривень. За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди вищевказану суму, нараховану на неї пеню в розмірі 6188,1 гривень, 3% річних в розмірі 685 гривень, а також інфляційні втрати в розмірі 1458,05 гривень. Просив позивач покласти на відповідача і судові витрати по справі.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2021 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2021 року після усунення позивачем недоліків позову позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито за нею провадження у цивільній справі, яку визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені на ступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що 11 серпня 2017 року мала місце ДТП. Так, ОСОБА_2 у вказаний день о 09 годині 25 хвилин, керуючи автомобілем «Fiat Palio» д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.10.9 Правил дорожнього руху здійснив рух заднім ходом, не переконавшись в безпеці свого маневру, не звернувшись за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Audi Q7» д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та завданням майнових збитків. Викладені фактичні обставини ДТП, а також вина ОСОБА_2 в її скоєнні встановлені постановою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2017 року, якою ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Оскільки дана постанова суду набрала законної сили ще 15 вересня 2017 року, викладені в ній фактичні обставини спричинення майнової шкоди та вина ОСОБА_2 у її спричиненні відповідно до ст.82 ч.6 ЦПК України є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню.

На момент вищевказаної ДТП і до теперішнього часу автомобіль «Audi Q7» д.н.з. НОМЕР_2 належить позивачу, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 перед третіми особами на час вищевказаної ДТП була застрахована у відповідача на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АК3925084). Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Fiat Palio» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією з централізованої бази даних МТСБУ, відомості якої є загальнодоступними (https://policy-web.mtsbu.ua/).

11 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача із повідомленням потерпілої особи про ДТП, а 03 листопада 2017 року – із заявою про виплату йому страхового відшкодування. Однак, як вбачається із тверджень позивача, йому страхове відшкодування відповідачем дотепер не виплачено, завдана сума матеріальних збитків жодною особою не відшкодована. Наведені обставини підтверджуються копіями відповідних повідомлення та заяви, розпискою позивача.

Як слідує з наданої позивачем копії ремонтної калькуляції №3964 від 20 жовтня 2017 року, загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 7403,71 гривень.

Також судом встановлено, що позивачем на вищевказану вартість відновлювального ремонту нараховано на підставі ст.625 ч.2 ЦПК України інфляційні втрати за період з лютого 2018 року по лютий 2021 року в розмірі 1458,05 гривень, 3% річних за період з 01 лютого 2018 року по 03 березня 2021 року в розмірі 685 гривень, а також на підставі ст.36 п.36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пеню за період з 01 лютого 2018 року по 03 березня 2021 року в розмірі 6188,1 гривень.

Крім того судом із загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що відповідач перебуває в процесі припинення, однак наразі цей процес не завершено.

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року №566 (далі – Розпорядження).

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір, який є обов`язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Нормою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом ст.17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва – поліса.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Пунктом 1 Розпорядження встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням (після 19 лютого 2016 року) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого.

За змістом ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов`язана із пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Згідно ст.ст.35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (подається причетним до ДТП водієм в письмовій формі невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи. В свою чергу, страховик, за умови настання страхового випадку, подання йому повного пакету документів та повідомлення про ДТП із дотриманням вимогу закону, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими – прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Окрім того, нормою ст.36 п.36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика-учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У відповідно до ст.52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» членство страховика в МТСБУ припиняється у разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ. Виключення страховика з членів МТСБУ та/або позбавлення статусу повного члена МТСБУ здійснюється рішенням загальних зборів членів МТСБУ за поданням дирекції МТСБУ в тому числі внаслідок: відсутності у страховика ліцензії на обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності або її анулювання; неплатоспроможності (банкрутство) страховика – члена МТСБУ; ліквідації страховика – члена МТСБУ як юридичної особи. Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Нормою ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до на ступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін цивільне законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони – страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі (власнику іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника), однак з урахуванням зносу пошкодженого в ДТП транспортного засобу/замінюваних при відновлювальному ремонті його складових частин. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру завданої майнової шкоди з урахуванням зносу пошкодженого майна. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди. При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування), розрахованого з урахуванням зносу, має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст.29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року по справі №369/11306/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №227/2552/17, від 13 березня 2019 року по справі №727/1881/16-ц, від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц.

В контексті наведеного вище правового висновку суду щодо підстав першочергового покладення на страховика завдавача шкоди в межах суми страхового відшкодування обов`язків боржника у деліктному зобов`язанні слід також відзначити, що з огляду на положення Глави 50 ЦК України та норм ст.ст.41, 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язання такого страховика із виплати страхового відшкодування потерпілій особі за вже укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не припиняється і у випадку перебування страховика в процесі припинення, за умови, що процес ліквідації не завершено. І саме даний випадок має місце у спірних правовідносинах, що свідчить про належність відповідача по справі.

Крім того, вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить із того, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору – страхову суму. При цьому боржником у таких правовідносинах є страховик заподіювача шкоди внаслідок ДТП, а кредитором особа, якій завдано шкоди внаслідок ДТП. Сам заподіювач шкоди стає боржником, як і вказувалось вище, лише у випадку недостатності виплаченої суми страхового відшкодування для покриття завданої ним шкоди і лише в частині непокритого розміру шкоди або у випадку правомірної відмови у виплаті страхового відшкодування. Оскільки ж приписи ст.625 ч.2 ЦПК України поширюються на всі види грошових зобов`язань (не тільки договірних, а й деліктних), потерпіла в ДТП особа має право вимагати від кредитора – страховика винної в ДТП особи (при певних випадках і від винної в ДТП особи) виплати їй передбачених ст.625 ч.2 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму невиплаченої/простроченої суми страхованого відшкодування (різниці між розміром завданої шкоди та розміром виплаченого страхового відшкодування – від винної в ДТП особи) за весь час прострочення. Близькі за змістом правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17, від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №761/6406/16-ц, від 18 березня 2020 року по справі №760/6938/16-ц, від 04 листопада 2020 року по справі №520/17859/19.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3% річних від простроченої суми відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому проценти та інфляційні втрати нараховуються кредитором боржнику незалежно від сплати останнім неустойки (пені), передбаченої договором або законом, за невиконання або неналежне виконання грошового зобов`язання. Наведена правова позиція суду узгоджується із правовим висновками, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року по справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №761/6406/16-ц, від 04 листопада 2020 року по справі №520/17859/19.

Що стосується безпосередньо правовідносин сторін по даній цивільній справі, то в ході її розгляду дійсно знайшов підтвердження факт ДТП від 11 серпня 2017 року, яка сталася з вини водія автомобіля «Fiat Palio» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , і внаслідок якої останнім завдано власнику автомобіля «Audi Q7» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 майнової шкоди у вигляді пошкодження його авто. Разом з тим, судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Fiat Palio» д.н.з. НОМЕР_1 перед третіми особами на час ДТП була застрахована у відповідача із лімітом відповідальності (страховою сумою) даного страховика в розмірі 100000 гривень за шкоду. Однак, не зважаючи на звернення позивача у передбачені законом строки та порядку до відповідача із вимогою виплатити йому страхове відшкодування, страховою компанією її обов`язок дотепер не виконано, що зумовлює виникнення у позивача права вимагати виплати такого відшкодування у судовому порядку, а також нараховувати на суму невиплаченого страхованого відшкодування передбачені ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, а також пеню згідно ст.36 п.36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Дані обставини свідчать про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог до відповідача, а отже і про можливість задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 908 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 512-514, 516, 625, 629, 979, 980, 981, 999, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст.3, 5, 6, 9, 12, 17, 21, 22, 28, 29, 35, 36, 41, 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.9 Закону України «Про страхування», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення невиплаченого страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних – задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (ЄДРПОУ 35265086; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 7403,71 гривень, інфляційні втрати за період з лютого 2018 року по лютий 2021 року в розмірі 1458,05 гривень, 3% річних за період з 01 лютого 2018 року по 03 березня 2021 року в розмірі 685 гривень, пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 01 лютого 2018 року по 03 березня 2021 року в розмірі 6188,1 гривень, а всього – 15734,86 гривень.

В порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (ЄДРПОУ 35265086; адреса місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП  НОМЕР_3 ; адреса місця проживання:  АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 908 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 05 липня 2021 року.

Суддя        А.М. Авраменко