Судове рішення #95156976


Ухвала

Іменем України

05 липня 2021 року

м. Київ

справа № 754/717677/20

провадження № 51 - 3262 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О.П.,

суддів Кравченка С.І., Білик Н.В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року щодо нього,

встановив:

Завироком Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року вказаний вирок змінено. Виключено із вступної частини вироку відомості про судимість ОСОБА_1 за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року, а з мотивувальної частини вироку з викладу формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, та правової кваліфікації за ч. 2 ст. 309 КК дані та кваліфікуючу ознаку - вчинення протягом року після засудження за цією статтею. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 12 листопада 2020 року близько 10:40, перебуваючи в м. Києві по пр. Маяковського, 43/2 , знайшов, тим самим незаконно придбав без мети збуту психотропну речовину - амфетамін масою 8,227 г, що є великим розміром, в поліетиленовому пакеті, яку поклав до свого гаманця в нагрудну кишеню своєї куртки та незаконно зберігав при собі без мети збуту. Цього ж дня, близько 11:00 по пр. Маяковського, 43, в м. Києві ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, яким в подальшому добровільно видав вищевказану психотропну речовину - амфетамін масою 8,227 г.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить судові рішення щодо нього змінити, призначити йому більш м`яке покарання, не пов`язане з позбавленням волі, а саме у вигляді штрафу, або звільнити його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням. Вказує на неналежне врахування судами обставин, що пом`якшують покарання, а саме: дані про його особу, про місце роботи, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільну видачу психотропної речовини. Своє виправлення вважає можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши долучені до скарги копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до приписів статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як убачається з копії вироку, при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу засудженого, який раніше був засуджений за аналогічне кримінальне правопорушення, однак належних висновків для себе не зробив, офіційно не працює. Врахувавши обставину, що пом`якшує покарання, - щире каяття, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд дійшов обґрунтованого висновкупро неможливість досягнення мети його виправлення без ізоляції від суспільства.

Таким чином, визначивши засудженому покарання за вчинений злочин у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, суд не порушив вимог статей 65 - 67 КК, оскільки таке покарання відповідає обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого, є справедливим, а також необхідним і достатнім для попередження вчинення нових злочинів.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги захисника Вілінського В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 в частині суворості призначеного покарання. Крім того, встановивши відомості про особу ОСОБА_1 , який в силу 89 КК хоча і вважається таким, що судимості не має, однак вчинив через нетривалий проміжок часу після сплати штрафу за попереднім вироком, за яким судимість погашена, умисне нетяжке кримінальне правопорушення, предметом якого є психотропна речовина у великому розмірі, що свідчить про суспільну небезпечність, за відсутності критичної оцінки засудженим своїх дій, небажання вести законослухняний спосіб життя, апеляційний суд дійшов висновку, що інший вид покарання, передбачений ч. 2 ст. 309 КК, зокрема штраф, а також застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробовуванням, не забезпечить мети кримінального покарання, що передбачає не тільки виправлення засудженого, але й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, та і іншими особами. З таким висновком апеляційного суду погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

З огляду на викладені обставини, які підлягають обов`язковому врахуванню, навіть за наявності інформації про працевлаштування засудженого ОСОБА_1 в ТОВ «ІНФРАБУД» після постановлення судових рішень щодо нього, підстав вважати призначене засудженому покарання несправедливим через суворість, а також підстав для пом`якшення покарання чи застосування положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає, оскільки ці обставини самі по собі не є противагою суспільній небезпечності вчиненого ним злочину.

Відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року щодо нього.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Ємець С.І. Кравченко Н.В. Білик



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація