УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2021 року

м. Київ

справа № 450/3986/19

провадження № 51-3026 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого Бущенка А.П.,

суддів Шевченко Т.В., Яновської О.Г.,

розглянув касаційну скаргу захисника Волкуна О.Р., подану в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 березня 2021 року.

Оскаржені судові рішення

1. Зазначеним вироком, залишеним без змін апеляційним судом,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засуджено за частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

2. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в ніч з 21 на 22 травня 2019 року перебуваючи за місцем свого спільного проживання із ОСОБА_2 , на ґрунті побутового та словесного конфлікту умисно завдав сокирою із дерев`яним топорищем чисельних ударів у різні ділянки тіла останньої, чим спричинив їй тілесні ушкодження, які були загрозливими для життя в момент заподіяння (множинні переломи ребер) та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із смертю потерпілої.

Вимоги і доводи, наведені в касаційній скарзі

3. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

4. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що встановлені судом першої інстанції обставини не свідчать про доведеність вини його підзахисного.

5. Захисник вважає, що інші письмові докази по справі можуть свідчити лише про факт настання смерті ОСОБА_2 від тілесних ушкоджень, проте не свідчать, що їх було завдано саме засудженим.

6. Крім того, захисник вважає, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також прямо не вказують на засудженого як на особу, котра вчинила кримінальне правопорушення, а суд безпідставно поклав їх показання в основу обвинувального вироку.

7. Апеляційний суд, всупереч вимогам статті 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не надав вичерпних відповідей на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним правом, він визнав наведені в апеляції захисника доводи неспроможними. При цьому, всупереч частини 3 статті 404 КПК поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися доводи про оцінку доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вид вини, мотив і мету скоєного правопорушення, строк покарання без належної оцінки їх достовірності та допустимості.

Оцінка суду

8. Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.

9. Згідно з частиною 2 статті 438 КПК при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього ж Кодексу.

10. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, разом з тим наводить доводи, що за своїм змістом стосуються невідповідності висновків суду у вироку фактичним обставинам справи.

11. Відповідно до частини 1 статті 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

12. З оскаржених судових рішень убачається, що суди попередніх інстанцій зробили висновок про винуватість засудженого на підставі сукупності численних доказів, у тому числі висновків єкспертиз, наведши їх детальний зміст і аналіз. Суди не знайшли підстав для сумніву в достовірності показань свідків, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються між собою і відсутні дані, які дають підстави вважати, що всі свідки обмовили засудженого.

13. Суд не погоджується з доводами сторони захисту про те, що докази у провадженні були досліджені однобічно та неповно, оскільки в касаційній скарзі не зазначено, які дії чи рішення суду перешкодили стороні захисту ефективно обстоювати свою позицію в судовому засіданні, представляти докази і доводити їх переконливість.

14. Суд також відхиляє посилання захисника на те, що суд апеляційної інстанції повторно не дослідив за його клопотанням докази, досліджені судом першої інстанції відповідно до статті 94 КПК, оскільки він не зазначив обставини, які б вимагали повторного дослідження доказів відповідно до положень частини 3 статті 404 КПК.

15. Так, відповідно до частини 3 статті 404 КПК, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

16. Крім того, питання про повторне дослідження доказів і фактичних обставин апеляційним судом може постати, лише якщо суд першої інстанції не забезпечив можливість обвинуваченого дослідити докази під час змагальної процедури в суді першої інстанції. Частина 3 статті 404 КПК, власне, і забезпечує таку можливість, зобов`язуючи суд апеляційної інстанції провести повторне дослідження фактичних обставин справи, якщо суд першої інстанції дослідив ці обставини неповно або з порушенням.

17. Правильність оцінки судом першої інстанції доказів була предметом перевірки апеляційним судом, який надав вичерпні відповіді на усі доводи апеляційної скарги, які по суті, аналогічні доводам касаційної скарги захисника. Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог статті 419 КПК.

18. Касаційна скарга не містить доводів, які б ставили під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо достовірності доказів, а також їх достатності для встановлення обставин справи. Незгода засудженого із висновками судів, зробленими на підставі досліджених доказів, не є свідченням порушення судами процесуального закону.

З огляду на викладене, касаційна скарга та додані до неї матеріали не дають підстав для її задоволення, а тому слід відмовити у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 2 частини 2 статті 428 КПК.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Волкуна О.Р., поданою в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 листопада 2020 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 березня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко Т.В. Шевченко О.Г. Яновська