У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2021 Справа №2-5029/11

                                                                               місто Тернопіль

               Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:                                        головуючої                                                Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання                Скали В. І.,

представника заявника, адвоката                        Підлісного О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі скаргу ОСОБА_1 на дії начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Банаха Володимира Дмитровича щодо не зняття арешту з нерухомого майна, зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на дії начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) Банаха В. Д. та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування скарги зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день його смерті залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 ; земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0746 га, яка розташована в селі Смиківці Тернопільського району Тернопільської області; частки квартири АДРЕСА_2 ; автомобіля легковий седан – В, марки – DAEWOO модель SENS ТІ 3110, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 16 липня 2019 року між спадкоємцями вищевказаного майна було укладено договір про поділ спадкового майна, зареєстрований в реєстрі за №354 та посвідчений державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Захарків Т. Б. Також, цього ж дня спадкоємці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись із спільною заявою № 837 про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, згідно укладеного договору про поділ спадкового майна. Однак, при перевірці нотаріусом спадкового майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено, що на усе майно померлого ОСОБА_2 . Державною виконавчою службою накладено арешти, зокрема: арешт нерухомого майна з реєстраційним номером обтяження 12301394, зареєстрований 21 березня 2012 року на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, ВП №31152919, 21 березня 2012 року, Другий відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції через головного державного виконавця Данилевич А. Б., Об`єкт обтяження – все нерухоме майно. Стягувач за виконавчим провадженням – ПАТ «Родовід банк». В зв`язку з вище вказаним арештом на нерухоме майно, нотаріус виніс постанову №244/02–31 від 09 лютого 2021 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відтак, спадкоємці звернулися до начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно–Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) з приводу зняття арештів з спадкового майна. Згідно листа № 21461 від 01 квітня 2021 року накладений арешт може бути знятий за рішенням суду. Тобто, станом на момент подання скарги виконавче провадження №31152919 відносно боржника ОСОБА_2 уже відсутнє, однак залишився тільки арешт на нерухоме майно, який виносився в межах цього виконавчого провадження з реєстраційним номером обтяження 12301394, зареєстрований 21 березня 2012 року. Вказаний арешт порушує права заявника, оскільки останній не може реалізувати своє право, як спадкоємець, тому просить скаргу задовольнити, визнати дії начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно–Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) Банаха В. Д. щодо не зняття арешту з нерухомого майна з реєстраційним номером №12301394, зареєстрований 21 березня 2012 року реєстратором: Тернопільська філія державного підприємства «Інформаційний центр», накладеного Другим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП №31152919, 21 березня 2012 року, стягувач за виконавчим провадженням – ПАТ «Родовід банк», після завершення виконавчого провадження №31152919 – неправомірними; зобов`язати Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно–Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) зняти арешт з нерухомого майна з реєстраційним номером №12301394, зареєстрований 21 березня 2012 року реєстратором: Тернопільська філія державного підприємства «Інформаційний центр», накладеного Другим відділом державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження ВП №31152919, 21 березня 2012 року, стягувач за виконавчим провадженням – ПАТ «Родовід банк».

23 квітня 2021 року старший державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) Н. Перешлюга подав до суду відзив на скаргу, в якому просив у задоволенні скарги відмовити. Пояснив, що на виконанні у Тернопільському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Івано–Франківськ) перебувало виконавче провадження №31152919 згідно виконавчого листа № 2–5029 від 28 грудня 2011 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про «Стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ «Родовід банк» 37 020,47 грн заборгованості». 30 серпня 2016 року, керуючись п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. Покликаючись на ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», зазначив, що у державного виконавця немає законних підстав для зняття з арешту майна боржника.

Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Підлісний О. В. в судовому засіданні підтримав подану скаргу та просив її задоволити в повному обсязі.

Представник Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) Перешлюга Н. Р. у судовому засіданні подану скаргу заперечив, просив відмовити у її задоволенні, скільки вважає, що зняття арешту з майна боржника можливе тільки за рішенням суду.

Представник стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився, не повідомив суду про причини неявки, належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання.

В силу вимог ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності стягувача, оскільки неявка останнього не перешкоджає розгляду скарги.

Суд, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, вважає, що скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 вересня 2011 року позов прокурора м. Тернополя в інтересах держави публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», в особі відділення «Тернопільське РУ «ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 37 020, 47 грн, судовий збір в розмірі 360,20 грн та витрати на інформаційно–технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 120,00 грн.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 22 серпня 2017 року виконавчим комітетом Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

15 лютого 2018 року у спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу № 62016950, № у нотаріуса 80/2018 після смерті ОСОБА_2

16 липня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 укладено договір про поділ спадкового майна, згідно якого вони домовились, що дружині померлого – ОСОБА_3 переходить частка квартири АДРЕСА_2 ; сину померлого – ОСОБА_1 – житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0746 га, яка розташована с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області; сину померлого – ОСОБА_4 – автомобіль легковий седан – В, марки – DAEWOO модель SENS T13110, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Постановою ОСОБА_7 , державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори відмовлено  ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з тим, що було виявлено заборону та арешт на нерухоме майно.

Як слідує з Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 174085010 від 17 липня 2019 року домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; 23 листопада 2007 року приватним нотаріусом Салій О. В. накладено заборону на нерухоме майно на підставі іпотечного договору № 3539; накладено арешти нерухомого майна: 11 лютого 2010 року за реєстраційним № 9507918; 11 лютого 2010 року за реєстраційним № 9507918, 20 квітня 2010 року за реєстраційним № 9747424; 28 лютого 2012 року за реєстраційним № 12217039; 21 березня 2012 року за реєстраційним № 12301394; 21 березня 2012 року за реєстраційним № 12301394.

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 10 червня 2020 року за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформація відсутня.

Згідно інформації, отриманої з ВП – спец розділ 13 квітня 2020 року виконавче провадження № 31152919 за виконавчим листом від 28 грудня 2011 року № 2–5029 закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 .

Як слідує з відповіді Тернопільського міського відділу ДВС Південно–Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано–Франківськ) № 21461 від 01 квітня 2021 року, яка надана адвокату Підлісному О. В., Законом України «Про виконавче провадження» передбачений чіткий перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. В усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За вказаних вище обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.

Щодо юрисдикції поданої скарги, то суд зазначає, що необхідно визначити її підстави, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою звернення є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою скарги є наявність спору про право та/або заявник подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Так, підставою скарги ОСОБА_1 визначив наявність арешту, накладеного на невизначене майно спадкодавця, що перешкоджає йому в оформленні його спадкових прав на нерухоме майно.

За таких умов скаргу спрямовано на захист цивільних прав заявника, пов`язаних з оформленням права власності на спадкове майно, а відтак її слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Вказане узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19.

Щодо суті поданої скарги, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених в порядку цивільного судочинства, врегульовано положеннями розділу VIІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Банаха В. Д. щодо не зняття арешту з нерухомого майна, зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна у виконавчому провадженні №31152919. Заявник не є стягувачем чи боржником, тобто не є стороною у даному виконавчому провадженні та з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст. 442 ЦПК України, яка містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення та застосовується разом із положеннями ст. 55 ЦПК України.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1  не є стороноювиконавчого провадження №31152919 і не наділений процесуальним правом оскаржувати дії начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Банаха В. Д. щодо не зняття арешту з нерухомого майна чи зобов`язувати останнього зняти арешт з нерухомого майна у вказаному вище виконавчому провадженні, суд вважає, що такі вимоги заявника є безпідставними та не підлягають до задоволення, а відтак відмовляє у задоволенні скарги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 258–261, 447–452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» (з наступними змінами та доповненнями), суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Банаха Володимира Дмитровича щодо не зняття арешту з нерухомого майна, зобов`язання зняти арешт з нерухомого майна – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 22 червня 2021 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська