Справа № 303/6448/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

        23 червня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Собослоя Г. Г., Мацунича М. В.,

за участі секретарки судового засідання Мацоли О.Д.-В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2019 року, ухвалене суддею Курх Л.В., повний текст якого складено 21.06.2019,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) про визнання недійсним та скасування кредитного договору.

Позов обґрунтував тим, що 05.03.2005 ним відкрито в Мукачівській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» валютний рахунок за договором № МКНОАRО1371155 про відкриття карткового рахунку й обслуговування кредитної картки «Авторозстрочка» (надалі - кредитний договір), за умовами якого (пункт 5.6.) є перерахування йому банком на картковий рахунок 10 422 доларів США, в тому числі для оплати чергових страхових платежів у розмірі 2 017 доларів США. Водночас у забезпечення зобов`язань по цьому договору він надав банку копію технічного паспорта IКС № 228492 від 04.03.2005 на автомобіль марки ВАЗ-21104, як заставу своїх зобов`язань із повернення боргу, й яка розповсюджується на страхове повернення у випадку настання страхового випадку відносно предмета застави. При цьому сторони визначились, що повна заставна вартість застави складає 44 550 гривень.

Зазначав, що згідно з вимогами зазначеного договору він доручив банку перерахувати суму коштів необхідну для оплати платежів відповідно до договору страхування, як це передбачено пунктом 7.9 даного кредитного договору. За вимогою банку в день укладення цього договору застрахувати заставу на суму 44 550 гривень на строк 60 місяців на користь банку від ризиків, повне «Каско» і надати банку договір страхування і докази оплати страхового платежу. Як наслідок, він надав ПАТ КБ «ПриватБанк» у вигляді складеної від його імені заяви у вигляді додатку №1 до договору страхування наземного транспорту № МКНО АК 0248 від 05.03.2005 про укладення договору страхування наземного транспорту, в якій просив укласти договір страхування транспортного засобу на строк 5 років з 05.03.2005 по 04.03.2010 року від страхових ризиків, що об`єднуються поняттям «Повне Каско».

Однак відповідач умови договору так і не виконав, оскільки не перерахував до ТзДВ «Страхова компанія «КРЕДО» всієї суми заставної вартості в розмірі 44 550 гривень, а привласнив собі ці кошти. Як убачається з прибуткового касового ордера № 1 від 05.03.2005, то Мукачівською філією ПАТ КБ «ПриватБанк», копію якої він випадково отримав нещодавно від банківських працівників, банком перераховано страховій компанії лише 1 871,10 гривень, що суперечить вимогам укладеного договору.

Звертав увагу і на те, що 05.03.2005 між ним і ТзДВ «Страхова компанія Кредо», філія якої знаходиться безпосередньо в Мукачівській філії Закарпатського РУ ПАТ КБ «ПриватБанк», де працівниками останньої під час укладення кредитного договору було його зобов`язано саме в цій страховій компанії застрахувати кредитне майно і, як наслідок, ним було укладено договір страхування наземного транспорту № МКНО АК 0248, де при цьому безпосередньо працівник банку особисто оформляв договір страхування і підписав його. Відповідно до пункту 12 договору № МКНО АК 0248 строки сплати страхових платежів здійснюються не пізніше 05.03.2005 на рахунок страховика, а в разі несплати або неповної сплати страхового платежу цей договір не набуває чинності та страхове відшкодування не проводиться. Страховим випадком за цим договором визначається, зокрема, втрата, знищення або пошкодження транспортного засобу, незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом, протиправних дій третіх осіб.

Посилався, що у березні 2016 року настав був страховий випадок унаслідок шахрайського заволодіння вказаним автомобілем, яким заволоділа невстановлена слідством особа, та цей автомобіль по сьогодні не знайдено. 15 грудня 2008 року прокурором м. Мукачева порушено кримінальну справу, яка розслідується до теперішнього часу і під час розслідування якої йому стало відомо, що кредитором ПАТ КБ «Приватбанк» не виконані умови договору під час його укладення кредитного договору, тобто пункт 7.9, щодо перерахування страховій компанії «Кредо» всієї суми заставної вартості в розмірі 44 500 гривень, а було лише перераховано 1 871,10 гривень.

За наведених обставин просив визнати недійсним та скасувати договір № МКНОАRО1371155 про відкриття карткового рахунку й обслуговування кредитної картки «Авторозстрочка», укладеного між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» 05.03.2005, а також вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою судді Закарпатського апеляційного суду Готри Т.Ю. від 12 лютого 2020 року, зокрема поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2019 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на незаконність та необґрунтованість рішення місцевого суду внаслідок порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаргу мотивував тим, що заяву про укладення договору страхування наземного транспорту, розписку держателя картки і сам договір страхування наземного транспорту № МКНО АК 0248 від 05.03.2005 він не укладав і не підписував, а тому вони є підробленими працівниками банку. Зважаючи на це, наголошував, що умови кредитного договору і договору страхування є різними щодо строків здійснення страхових платежів, відповідно, не пізніше дня страхування та кожний наступний платіж 5 березня кожного наступного року.

Посилався і на те, що місцевим судом належним чином не звернуто уваги на пункт 7.9. кредитного договору, що підтверджено і під час досудового розслідування кримінального провадження, де банк зобов`язався в день укладення кредитного договору застрахувати заставну на 44 550 грн строком на 60 місяців і перерахувати страховій компаній 2 017 доларів США, а не 1 871,10 гривень, що свідчить про недотримання банком усіх істотних умов кредитного договору.

Крім того зауважив, що спірний кредитний договір є недійсним і з підстав неодержання банком письмової згоди його дружини ОСОБА_2 на отримання ним кредиту.

З огляду на це просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, а також вирішити питання про судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представниця АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк») Дурдинець Р.Ю. посилалась на безпідставність і надуманість цієї скарги та просила в її задоволенні відмовити.

У «відгуку» на відзив на апеляційну скаргу банку представник ОСОБА_1 – адвокат Сідун В.М. указував на необґрунтованість доводів АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а відтак просив апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 та адвокат Сідун В.М. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав наведених у ній.

Представниця відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - адвокатеса Дурдинець Р.Ю. в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечила внаслідок її безпідставності і надуманості та просила в її задоволенні відмовити, а оскаржене рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом установлено, що 05.03.2005 між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір № МКНОАRО1371155 про відкриття карткового рахунку й обслуговування кредитної картки «Авторозстрочка» (а.с.5-8).

За умовами цього кредитного договору банк відкриває клієнту картковий рахунок і видає йому платіжну картку строком на 2 роки, тип картки «Авторозстрочка», з кредитним лімітом у розмірі 10 422 доларів США, у тому числі для оплати чергових страхових платежів у сумі 2 017 доларів США, строком до 04.03.2010 (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 5.6. цього ж договору клієнт доручає банку перераховувати суму коштів, необхідних для сплати чергових страхових платежів відповідно до договору страхування, укладеним згідно з пунктом 7.9. даного договору.

Як убачається зі змісту пункту 7.9. зазначеного кредитного договору клієнт зобов`язаний на вимогу банку в день укладення цього договору застрахувати заставу на суму 44 550 гривень на строк 60 місяців на користь банку від ризиків: повне Каско і надати банку договір страхування, а також докази оплати страхового платежу. Страхування застави на користь банка здійснюється в компанії узгодженій із заставодержателем не пізніше дня укладення даного договору.

Відповідно до заяви від 05.03.2005 ОСОБА_1 просив ТзДВ «Страхова компанія «Кредо» укласти з ним договір страхування належного йому наземного транспортного засобу строком на 5 років, починаючи з 5 березня 2005 року по 4 березня 2010 року від страхових ризиків, що об`єднуються поняттям «Повне Каско» зі страховою сумою у розмірі 44 550 гривень (а.с.9).

Як наслідок цього ж дня, тобто 05.03.2005, між ТзДВ «Страхова компанія «Кредо» та ОСОБА_1 було укладено договір страхування наземного транспорту № МКНО АК 0248 (а.с.10-15).

За умовами зазначеного договору страхування: 1) страховим агентом є Приватбанк, який діє від імені та за дорученням Страховика на підставі договору доручення на виконання страхових агентських послуг № 1 від 01.11. 2002 (пункт 4.3 договору); 2) розмір заставної та дійсна вартість транспортного засобу складає 44 550 грн (пункти 6.1, 6.2 договору); 3) строк договору складає 60 місяців, починаючи з 05.02.2005 по 04.02.2010, та при страхуванні на строк більший, аніж 12 місяців і сплаті страхового платежу, зазначеного у пункті 11 цього договору, цей договір діє 12 місяців (один рік) з щорічною пролонгацією на такий же строк - до повного погашення кредитної заборгованості за умови сплати наступних страхових платежів (пункт 9 договору); 4) страховий платіж складає 1 871,10 грн (пункт 11 договору); 5) страхові платежі на наступні страхові роки визначаються таким чином: за кожний минулий страховий рік, у якому не виплачувалося страхове відшкодування, страховий платіж зменшується на 0,5 %, а за кожний минулий рік, у якому виплачене страхове відшкодування, страховий платіж збільшується на 10,0% від зазначеного у п.11 цього Договору (пункт 11.1 договору); 6) строки сплати страхових платежів: не пізніше 5 березня 2005 року на рахунок страховика № НОМЕР_1 у Приватбанку (МФО 305299) у безготівковому порядку або готівкою до установ Страхового агента, а при щорічній пролонгації цього Договору - не пізніше цього ж числа і місяця кожного наступного року (пункт 12 договору).                     

Відповідно до вимог ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Умовами цього страхового договору не передбачено сплату страхового платежу заздалегідь на 5 років наперед, а визначено лише перший щорічний платіж у розмірі 1 871,10 гривень, що і було зроблено згідно з прибутковим касовим ордером № 1 від 05.03.2005, де платником ОСОБА_1 було перераховано ВАТ КБ «ПриватБанк» 1 871,10 гривень для перерахування СК «Кредо» для страхування авто (а.с.18), та відповідно до меморіального ордера № 2 від 05.03.2005 ПАТ КБ «Приватбанк» було перераховано страховій компанії «Кредо» 1 871,10 гривень для страхування автомобіля згідно з договором № МКНОАК0248 від 05.03.2005 (а.с.17).

Апеляційний суд констатує, що цей договір страхування як самостійний правочин не є предметом спору в цій справі щодо визнання його недійсним чи скасування, так як з такими вимогами до суду першої інстанції ОСОБА_1 не звертався, а отже, відповідно до вимог ст. 214 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, він є правомірним, оскільки протилежне або його нікчемність матеріали справи не місять.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 217 ЦК України кореспондує, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Тобто, нормами цивільного законодавства України передбачено як визнання правочину недійсним у цілому, так і визнання недійсними окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.

Отож, обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним у цілому, з підстав передбачених ч. 5 статті 203 ЦК України, позивач ОСОБА_1 зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Колегія суддів зауважує, що спірний кредитний договір укладений в письмовій формі, підписаний сторонами, скріплений печаткою банку, факт його укладення, отримання кредитних коштів та інші умови, окрім страхового платежу, позивачем не заперечуються.

З огляду на це, на переконання апеляційного суду, оспорювання позивачем частини кредитного договору щодо буцімто не перерахування банком одразу всієї страхової суми платежу за 5 років, не відповідає умовам як договору страхування, так і умовам кредитного договору, та не має наслідком визнання останнього недійсним ні в цілому, ні в окремих його частинах.

Частиною 6 ст. 367 ЦПК України регламентовано, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отож, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про оспорення позивачем ОСОБА_1 в апеляційній скарзі факту не підписання і не укладення ним заяви про укладення договору страхування наземного транспорту, розписки держателя картки і сам договір страхування наземного транспорту № МКНО АК 0248 від 05.03.2005, оскільки такі підстави позову не були предметом розгляду судом першої інстанції. Натомість він у позовній заяві безпосередньо наголошував про укладення даного договору страхування. Водночас із цих підстав відхиляються і його доводи апеляційної скарги щодо недійсності кредитного договору з підстав неодержання банком письмової згоди його дружини ОСОБА_2 на отримання кредиту, оскільки така підстава також не була предметом розгляду в місцевому суді.

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд поза розумним сумнівом доходить висновку, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності достатніми доказами своїх вимог, які не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону і фактичних обставинах справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Водночас колегія судів уважає правильними висновки місцевого суду про не застосування строків позовної давності, які заявлені письмово відповідачем, оскільки право позивача не є порушеним.

ОСОБА_1 також просив суд ще скасувати вказаний кредитний договір, однак ч. 1 ст. 216 ЦК України врегульовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, які пов`язані з його недійсністю, тобто вразі визнання його недійсним судом (оспорюваний правочин) не потребує додаткового ще його скасування, а відтак ця вимога позивача є також безпідставною.

Не може бути скасоване правильне по суті судове рішення лише з формальних підстав.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої має суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справи «Серявин проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04). Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції його ухвалив із додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскаржене рішення суду є законним та обґрунтованим і відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок апелянта ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 2 липня 2021 року.

Суддя-доповідачка Судді