Справа №296/138/14-ц Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А. Категорія 27   Доповідач Коломієць О. С. У Х В А Л А

01 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді:   Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б.,

Шевчук А.М.

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів кредиту, договорів поруки та іпотеки

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ "Дельта Банк", треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів кредиту, договорів поруки та іпотеки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 14 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Разом з апеляційною скаргою заявником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного судувід 03 червня 2021 року зазначені у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження були визнані неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху з метою звернення скаржника до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 квітня 2016 року, із зазначенням інших поважних причин пропуску вказаного строку.

На виконання вимог ухвали Житомирського апеляційного судувід 03 червня 2021 року, скаржником було направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 квітня 2016 року. В обгрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказано, що ОСОБА_1 не одержував ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року, якою було повернуто його апеляційну скаргу та визнано її неподаною, оскільки у період з 24 грудня 2020 року по 12 травня 2021року ОСОБА_1 перебував не у м.Житомирі за місцем проживання, а у м.Луцьку, викону­ючи обов`язки згідно договору підряду від 23 грудня 2020 року, тому не мав можливості здійснювати за­ходи щодо захисту своїх порушених прав. А тому, лише його адвокат - Асатрян Т.Л., після одужання, вжив заходів щодо захисту його порушених прав, коли 24 березня 2021 року повторно звернувся із апеляційною скаргою на заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 квітня 2016 року.

Проте, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційна скарга  ОСОБА_1 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року була повернута скаржнику.

Після чого, 14 травня 2021 року ОСОБА_1 знову звернувся з апеляційною скаргою на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року

Відповідно до п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «ОСОБА проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від з квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Відповідно до ст.129 Конституції України, однією з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2020 року ОСОБА_1 , вперше звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року (т.2 а.с.77).

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 було поновлено строк на апеляційне оскарження заочного рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 квітня 2016 року та залишено вказану апеляційну скаргу без руху і надано строк для сплати судового збору протягом десяти днів з дня отримання ним копії цієї ухвали (т.2 а.с.79).

Зазначену ухвалу ОСОБА_1 отримав 24 грудня 2020 року, що підтверджується  відповідним поштовим повідомленням (т.2 а.с.83). У встановлений судом строк скаржником не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв`язку з чим, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року вказану апеляційну скаргу було повернуто ОСОБА_1 та визнано її неподаною.

Скаржник стверджує, що не міг своєчасно усунути недоліки апеляційної скарги на заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 квітня 2016 року, оскільки з 24 грудня 2020 року по 16 березня 2020 року представник ОСОБА_1 , який надає останньому правову допомогу - адвокат Асатрян Т.Л. знаходився на лікарняному та лише з 17 березня 2021 року він мав можливість надати правову допомогу апелянту щодо оскарження вказаного рішення. В подальшому, в межах 30-ти денного строку після вилікування, 24 березня 2021 року останній повторно звернувся із апеляційною скаргою на заочне рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 квітня 2016 року та клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку для подачі апеляційної скарги та поновлення пропущеного строку. Проте, про результати розгляду вказаного клопотання та апеляційної скарги ОСОБА_1 не було відомо, жодних процесуальних документів з даного приводу він не отримував.

13 травня 2021 року з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень Козачку В.І. стало відомо про те, що ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційна скарга  ОСОБА_1 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року була повернута скаржнику. В зв`язку з чим, 14 травня 2021 року ОСОБА_1 знову звернувся з апеляційною скаргою на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року разом з клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що станом на 14 травня 2021 року ОСОБА_1 так і не було в повному обсязі виконано вимоги ухвали Житомирського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року та не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги. 

Твердження ОСОБА_1 про те, що ним було виконано вимоги ухвали Житомирського апеляцій­ного суду від 25 листопада 2020 року не відповідає дійсності.

Так, до апеляційної скарги поданої 14 травня 2021 року скаржником було долучено квитанцію про сплату судового збору від 07 травня 2021 року в сумі 1362,00 грн (т.2 а.с.150). Проте, відповідно до ухвали від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху і надано строк для сплати судового збору в сумі 2192, 40 грн. З наведеного вбачається, що судовий збір так і не було сплачено скаржником у визначеному судом розмірі.

Проте, твердження скаржника про те, що у період з 24 грудня 2020 року по 12 травня 2021року ОСОБА_1 перебував не у м.Житомирі за місцем проживання, а у м.Луцьку, викону­ючи обов`язки згідно договору підряду від 23 грудня 2020 року, а тому не мав можливості здійснювати за­ходи щодо захисту своїх порушених прав, не може бути визнане судом поважною причиною, яка перешкоджала своєчасно усунути недоліки апеляційної скарги, оскільки ОСОБА_1 було відомо про наявність ухвали від 25 листопада 2020 року, якою його скаргу було залишено без руху, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (т.2 а.с.83). В свою чергу, процедура сплати судового збору може бути здійснена у будь-якому банківському відділенні на території України та не потребує спеціальних знань. Крім того, ОСОБА_1 не зазначено жодних поважних причин, які перешкоджали йому укласти договір про надання правової допомоги з іншим представником.

Крім того, доказів, які б свідчили про постійне перебування ОСОБА_1 в період з 24 грудня 2020 року по 12 травня 2021 року у м.Луцьку і неможливість у зв`язку з характером роботи усунути недоліки апеляційної скарги відповідно до ухвали суду від 25 листопада 2020 року, матеріали справи не містять, а надана копія договору засвідчує лише обов`язки сторін за вказаним договором підряду від 23 грудня 2020 року.

Таким чином, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 рокувідсутні.

Виходячи з викладеного ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ч.4 ст.357, п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів кредиту, договорів поруки та іпотеки.

Копію цієї ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику; іншим особам, які беруть участь у справі, надіслати копію даної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

            Головуючий:

Судді: