Справа № 367/3189/20

                                                       Провадження №2/367/2048/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

Головуючої судді                            Саранюк Л.П.

при секретарі                                 Герус Н.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до  ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення, мотивуючи свої вимоги тим, що вона із 30 квітня 1997 року перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2015 року. В період шлюбу вони спільно придбали за договором купівлі-продажу від 21 травня 2012 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2018 року в порядку поділу спільного майна подружжя квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю подружжя та за кожною із сторін визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Постановою апеляційного суду Київської області від 14 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином позивачу ОСОБА_1 а також відповідачу ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової (по 1/2) власності житлова квартира квартири АДРЕСА_1 , місце реєстрації проживання у позивача також зареєстровано за вищевказаною адресою.

Після вирішення питання про поділ майна подружжя позивач зіткнулася з проблемою, так як відповідач чинить перешкоди у користуванні належною їй квартирою, не впускає позивача до належного їй помешкання, забрав усі правоустановчі документи та технічний паспорт на квартиру а також перешкоджає потраплянню у квартиру працівників КП КОП «Північне БТІ» для проведення інвентаризації житлового приміщення та виготовлення технічного паспорта позивачеві, який є необхідним для реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду. Уже протягом останніх двох років відповідач без дозволу та погодження позивача незаконно здає стороннім особам (які також не допускають позивача до належної їй частини квартири шляхом фізичної перешкоди, використовуючи чисельну та фізичну перевагу перед позивачем в тому числі з застосуванням погроз вчинення насильницьких дій та розправи) в оренду квартиру АДРЕСА_1 в тому числі і належну позивачеві Ѕ частину квартири та отримані від оренди кошти витрачає у своїх власних цілях, в той час як позивач змушена орендувати житло в третіх осіб так як не має фізичної змоги потрапити до належного їй помешкання.

В зв`язку з вищевикладеним, позивач не має змоги потрапити у спірну квартиру а також зареєструвати рішення суду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Неодноразові звернення до правоохоронних органів із заявами жодного результату не дали та було надано рекомендацію звертатися до суду.

Оскільки вирішити даний спір в позасудовому порядку виявилося неможливим, позивач змушена звертатися з даною позовною заявою до суду.

Позивач зазначає, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що іншого житла для проживання позивач не має, добровільно від права користування квартирою не відмовлялась, на даний момент позивач зареєстрована в спірній квартирі а також є її власником на праві спільної часткової власності разом із відповідачем вважає, що право позивача щодо користування житловим приміщенням підлягає захисту в судовому порядку та поновленню шляхом вселення.

У зв`язку з вищевикладеним просить суд зобов`язати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 та інших осіб усунути ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , народження перешкоди в користуванні 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКШГ НОМЕР_1 та інших осіб не чинити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 перешкод в володінні, користуванні та розпорядженні 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 передати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ключі від вхідної двері квартири АДРЕСА_1 та технічний паспорт на вказану квартиру.

Вселити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 до квартири АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задоволити в повному обсязі, за виключенням позовної вимоги щодо передачі технічного паспорту на спірну квартиру, поскільки позивач вже отримала технічний паспорт.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, просила в позові відмовити, подала відзив на позовну заяву.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення по слідуюючих підставах.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач із 30 квітня 1997 року перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 січня 2015 року. В період шлюбу вони спільно придбали за договором купівлі-продажу від 21 травня 2012 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2018 року в порядку поділу спільного майна подружжя квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю подружжя та за кожною із сторін визнано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Постановою апеляційного суду Київської області від 14 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином позивачу ОСОБА_1 а також відповідачу ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової (по 1/2) власності житлова квартира квартири АДРЕСА_1 , місце реєстрації проживання у позивача також зареєстровано за вищевказаною адресою.

Як вказує позивач, в позовній заяві після вирішення питання про поділ майна подружжя вона зіткнулася з проблемою, так як відповідач чинить перешкоди у користуванні належною їй квартирою, не впускає її до помешкання, забрав усі правоустановчі документи та технічний паспорт на квартиру, а також перешкоджає потраплянню у квартиру працівників КП КОП «Північне БТІ» для проведення інвентаризації житлового приміщення та виготовлення технічного паспорта позивачеві, який є необхідним для реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду. Уже протягом останніх двох років відповідач без дозволу та погодження позивача незаконно здає стороннім особам (які також не допускають позивача до належної їй частини квартири шляхом фізичної перешкоди, використовуючи чисельну та фізичну перевагу перед позивачем в тому числі з застосуванням погроз вчинення насильницьких дій та розправи) в оренду квартиру АДРЕСА_1 в тому числі і належну позивачеві 1/2 частину квартири та отримані від оренди кошти витрачає у своїх власних цілях, в той час як позивач змушена орендувати житло в третіх осіб так як не має фізичної змоги потрапити до належного їй помешкання.

Позивач стверджує, що не має змоги потрапити у спірну квартиру, а також зареєструвати рішення суду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Неодноразові звернення до правоохоронних органів із заявами жодного результату не дали та було надано рекомендацію звертатися до суду.

Однак, судом не здобуто безспірних доказів того, що відповідач чинив перешкоди позивачці у користуванні спірним житловим приміщенням, і не надано таких доказів стороною позивача. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачка як співвласниця спірної квартири АДРЕСА_1 не може зайти в спірну квартиру, так як відповідач змінив замок. Також не встановлено інших осіб, які чинять позивачці перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні 1/2 частиною кв. АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_1 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є власником 1/2 частини спірної квартири в спільній частковій власності (а.с. 120) і відповідно має рівні права з відповідачем. Однак, поскільки суду не надано доказів протиправної поведінки відповідача щодо перешкод в користуванні житловим приміщенням, то суд відмовляє позивачу в позові.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18,141, 258-259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення буде виготовлено на протязі 10 днів, а саме 04.07.2021 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:                                                        Л.П. Саранюк