ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 квітня 2010 року № 14309/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого судді – Стародуба О.П.,
суддів – Пліша М.А., Довгополова О.М.,
при секретарі судового засідання – Поворознику Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася 05.12.2008 року до суду із адміністративним позовом, яким просила зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова нарахувати та виплатити в її користь невиплачене як дитині війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2007 роки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2009 р. позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова нарахувати та виплатити з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що виплата підвищення пенсії дітям війни здійснювалась в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни.
В задоволенні позовних вимог за 2006 рік відмовлено оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими розмір підвищення пенсії дітям війни на 2006 рік було обмежено, діяли і неконституційними не визнавались.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік.
Поряд з цим, в частині вимог за період з 09.07.2007 р. по 04.12.2007 р. позивачем пропущено річний строк звернення до суду, відповідач наполягав на його застосуванню, проте, дане питання судом першої інстанції вирішене не було, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з 05.12.2007 р. по 31.12.2007 р. Покликання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався із засобів масової інформації, без зазначення конкретної дати, не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов слід задоволити частково.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова задоволити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2009 р. по справі №2а-8985/08 скасувати.
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про зобов’язання вчинити дії задоволити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого на 2007 рік розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 05.12.2007 р. по 31.12.2007 р., з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України за правилами Цивільно-процесуального кодексу України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: М.А. ПЛІШ
О.М. ДОВГОПОЛОВ
В повному обсязі постанову складено 13.04.2010 року