< для копій >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2010 року № 2-а-1259/10/2270
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.
при секретаріБесарабі І.А.
представника позивача ОСОБА_3
представників відповідача Белінської Т.В., Мельника О.Г., Михайлюка М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000652303/0/1751 від 08.02.2010 ,
В С Т А Н О В И В:
в поданій до суду позовній заяві з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить визнати проведену відповідачем позапланову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» (надалі Закону про РРО) такою, що не відповідає нормам чинного законодавства, і скасувати рішення від 08 лютого 2010 року №0000652303/0/1751 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13477,90 грн., прийняте на підставі акту перевірки від 02.02.2010 року.
На думку позивача, позапланова виїзна перевірка, за результатами якої прийнятне рішення про застосування штрафних санкцій від 08 лютого 2010 року №0000652303/0/1751, є незаконною, оскільки:
наказ про проведення позапланової перевірки №64 від 28.01.2010 року суперечить ч.7 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст.15-16 Закону про РРО, п.3 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»;
відсутні будь-які фактичні обставини, передбачені зазначеними вище нормативно-правовими актами, наявність яких є обов’язковою для призначення позапланової перевірки за наказом керівника податкового органу, відсутнє також рішення суду про призначення позапланової виїзної перевірки.
Крім того, позивач вважає, що штрафні санкції за порушення п.12 ст.3 Закону про РРО застосовані до нього неправомірно, оскільки перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачує єдиний податок в максимальному розмірі 200,0 грн. і за змістом ст. 6 Закону про РРО, п.4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності», п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не зобов’язаний вести облік товарних залишків. Вказує, що п. 8 наказу ДПА України від 29.10.1999 року № 599 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» передбачено, що для визначення результатів власної господарської діяльності платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат, з форми та назви якої вбачається, що вказана книга не передбачає ведення обліку запасів. При цьому, відповідно до зазначеного наказу від 29.10.1999 року № 599 обов’язковому заповненню підлягають лише графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід».
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечили, вважають проведену позапланову виїзну перевірку та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 лютого 2010 року №0000652303/0/1751, прийняте за її результатами, правомірними та обґрунтованими, оскільки:
за змістом ч.7 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом про РРО, є позаплановими і призначаються наказом керівника;
обов’язки платника єдиного податку щодо обліку товарних запасів шляхом внесення відповідного запису до Книги обліку доходів та витрат передбачені пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку ведення книги обліку доходів і витрат».
Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв’язку та сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з урахуванням наведеного нижче.
Позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_7, 29.03.2007 року зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію серії В00 №050955), є платником єдиного податку відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2010 року серії 3 №688749.
Основними видами діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля електропобутовими приладами, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань.
Відповідно до наказу № 64 від 28.01.2010 року «Про проведення позапланової виїзної перевірки», виданого на підставі п.4 ст.10, п.2 ст. 11, ч.7 ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», та направлень на проведення перевірки від 28.01.2010 №№ 000883, 000879 і 000881, отриманих під розписку продавцем позивача Мушинським П.А. 28.01.2010 року, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог Закону по РРО.
На підставі акту перевірки дотримання порядку ведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 02.02.2010 року відповідачем прийняте рішення №0000652303/0/1751 від 08 лютого 2010 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13477,90 грн., за порушення п.12 ст.3 Закону про РРО та здійснення реалізації товарів, необлікованих у встановленому законом порядку, на суму 6738,95 грн.
Положеннями п.1 ч.1 ст.3 Закону про РРО визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з п. 6 ст. 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого проводити державну регуляторну політику.
Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1269 книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Пунктом 3 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат визначено, що форма книги обліку доходів і витрат затверджується Державною податковою адміністрацією України. На виконання вказаної норми форму Книги обліку доходів і витрат визначено Інструкцією про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (додаток N 10), що затверджена наказом ДПА України від 21.04.93 р. N 12 та зареєстрована в Мін'юсті України 09.06.93 р. за N 64.
За змістом 13 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю загальним оподатковуваним доходом фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності від продажу нею товарів вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Приписами Додатку N 7 «Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб» до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 14.02.2001 р. N 53, визначено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому положення статті 5 ("Валові витрати") застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
Відповідно до п.12 ст.3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону про РРО визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
За змістом ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування і звітності» порядок ведення спрощеного обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва відповідно до цього Указу затверджується Міністерством фінансів.
Одним з обов’язкових показників Звіту про фінансові результати суб'єкта малого підприємництва, зміст, форма якого та порядок заповнення встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2000 р. N 39 України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 р. за N 161/4382, є рядок за кодом 080 «Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції».
З системного аналізу зазначених вище положень нормативно-правових актів вбачається, що фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які є платниками єдиного податку, зобов’язані вести спрощений облік товарних запасів в порядку визначеному Порядком ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1269, шляхом заповнення граф 1-3 цієї книги.
Крім того, за змістом статті 3 розділу 2 Закону про РРО до приведення чинного законодавства у відповідність з цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, позивач, як платник єдиного податку, зобов’язаний вести облік запасів шляхом заповнення всіх граф Книги обліку доходів та витрат.
Той факт, що позивач визнав свій обов’язок щодо ведення обліку товарних запасів та вказував накладні про придбання товару (записи від 01.12.2008 року, 27.12.2008 року та 26.05.2009 року) підтверджується дослідженими судом доказами, зокрема Книгою обліку доходів та витрат, зареєстрованою 26.04.2007 року в ДПІ в місті Хмельницькому та поясненнями продавця Мушинського П.А. від 28.01.2010 року.
Разом з тим, всупереч п.12 ст.3 Закону про РРО позивач не відобразив в обліку (в Книзі обліку доходів та витрат) товар на суму 6738,95 грн., отриманий відповідно до видаткової накладної №09061 від 09 червня 2009 року, виписаної ТОВ «Профі-Трейд», що підтверджується актом виїзної позапланової перевірки від 02.02.2010 року та позивачем в судовому засіданні.
Обсяг не облікованих товарів та їх залишків на дату проведення перевірки підтверджується відомістю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 28.01.2010 року.
Відповідно до ст.20 Закону про РРО до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо порушення позивачем п.12 ст.3 Закону про РРО.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 р. N 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 752/4045, яким передбачено, що обов'язковому заповненню підлягають лише графи Книгу обліку доходів і витрат "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход", оскільки відповідно до п. 6 ст. 9 Закону про РРО порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, за умови ведення якої господарюючий суб’єкт звільняється від застосування реєстратора розрахункових операцій, визначає Кабінет Міністрів України, а не ДПА України. Кабінет Міністрів України надав ДПА України повноваження лише щодо затвердження форми Книгу обліку доходів і витрат (п.3 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат).
Досліджуючи правомірність призначення та проведення відповідачем позапланової виїзної перевірки, суд встановив.
Відповідно до ст.15 Закону України про РРО контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. При цьому, статтею 16 цього Закону визначено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства.
Частиною 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на підставі якої виданий наказ № 1392 від 16.10.2008 року про проведення позапланової виїзної перевірки позивачки, встановлено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Відповідно до ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» у редакції Закону України від 25.03.2005 р. N 2505-IV позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Таким чином, обставинами, існування яких є підставою для призначення та проведення позапланової виїзної перевірки за наказом керівника податкового органу, є:
обставини, вичерпний перелік яких вказаний в п.п. 1-9 частини шостої ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»;
здійснення перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (частина сьома ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).
Відповідно до ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Судом встановлено, що посадові особами відповідача виконали зазначені умови Закону України «Про державну податкову службу в Україні», вручили наказ № 64 від 28.01.2010 року та направлення на проведення перевірки від 28.01.2010 №№ 000883, 000879 і 000881 продавцю позивача Мушинському П.А. та були допущені до проведення позапланової виїзної перевірки, в результаті якої встановлені викладені в акті порушення.
При цьому позивач не скористався своїм правом на не допуск та допустив працівників відповідача до проведення позапланової перевірки.
Факт порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону про РРО встановлений в судовому засіданні в результаті дослідження наявних в матеріалах справи доказів.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене відповідачем доведена правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 лютого 2010 року №0000652303/0/1751, а відтак позовні вимоги про його скасування не підлягають до задоволення.
Керуючись Законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності», ст.ст. 158-163, КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву фізичної особи –суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 до державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання проведеної перевірки такою, що не відповідає нормам чинного законодавства і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 лютого 2010 року №0000652303/0/1751 залишити без задоволення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 15 березня 2010 року
Суддя< для копії >О.К. Ковальчук
"Згідно з оригіналом" СуддяО.К. Ковальчук