Копія
Справа № 2-а-1988/10/2270/1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 травня 2010 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіБлонського В.К.,
при секретаріВарченко В.В.,
за участі:
прокурора
представника позивача
представників відповідачівАрещенкова А.С.,
Пилипчук Н.Ю.,
Богача Л.Л.,
Кліпацької Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького адміністративну справу за позовом < в особі > < в чиїх інтересах > приватного підприємства "Говерла" м. Хмельницький Хмельницької області < 3-тя особа > до Хмельницької митниці м. Хмельницький < 3-тя особа > про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинення дій, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати дії відповідача про виставлення картки про відмову у митному оформленні неправомірними, визнати картку про відмову у митному оформленні недійсною, та зобов’язати відповідача зарахувати в рахунок майбутніх платежів надмірно сплачені суми податкових зобов’язань у сумі 4455,50 грн.
Свій позов позивач мотивує тим, що згідно контракту № DК23000/ЄХР/6/2010 від 01 лютого 2010 року ним були прийняті мастильні матеріали та ввезені на територію України для подальшого використання.
Під час проведення митного оформлення товарів, посадовими особами відповідача були прийняті рішення про відмову у митному оформленні товару, про визначення митної вартості товару більшої чим визначена позивачем, що призвело до надмірної сплати позивачем суми податку на додану вартість та державного мита.
Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними, тому що митна вартість товару декларується саме декларантом, а не митним органом, який повинен проводити тільки контроль. Крім того всі обов’язкові документи на підтвердження митної вартості товару та її розрахунку були своєчасно подані відповідачу, але посадовою особою відповідача було безпідставно витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості, які не могли бути подані з об’єктивних причин.
При повторному оформлені декларації митної вартості, позивачем у ДМВ-2 була зазначена митна вартість товару визначена рішенням відповідача за шостим методом, за відсутності доказів послідовного застосування визначення митної вартості за попередніми методами.
Представник позивача в судовому засіданні уточнила позовні вимоги та просить визнати дії відповідача у виставленні картки про відмову у митному оформленні та винесення рішення про визначення митної вартості товару неправомірними, визнати картку про відмову у митному оформленні та рішення про визначення митної вартості товару недійсними та скасувати їх і зобов’язати відповідача зарахувати в рахунок майбутніх платежів надмірно сплачені суми податкових зобов’язань у сумі 5020,85 грн., уточнені позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши суду, що митна вартість товару декларується саме декларантом, а не митним органом, який повинен проводити тільки контроль. Крім того всі обов’язкові документи на підтвердження митної вартості товару та її розрахунку були своєчасно подані відповідачу, але посадовою особою відповідача було безпідставно витребувано додаткові документи для підтвердження митної вартості, які не могли бути подані з об’єктивних причин.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що дії відповідача повністю відповідають чинному законодавству підстав для визнання їх неправомірними немає, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши суду кожен зокрема, що митна вартість товарів була визначена відповідно до вимог «Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів які переміщуються через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби № 602 від 24.06.2009 року, зокрема контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та з наявною у митному органу інформацією про рівень цін на такі товари. При визначені митної вартості товарів позивача було використано шостий метод поряд із третім методом, тобто подібні товари. Дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, тому підстав для визнання їх неправомірними немає.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, прокурора, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач згідно контракту № DК23000/ЄХР/6/2010 від 01 лютого 2010 року, укладеному між позивачем та фірмою ПТО ТОВ «MOL-LUB Lubrikant Produktion Distribution and Service Ltd» Угорщина, отримав мастильні матеріали та ввіз їх на митну територію України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні визначаються Митним кодексом України від 11.07.2002 року № 92 – 4.
Відповідно до ст. 87 Митного кодексу України декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери.
Для митного оформлення товарів позивач уклав договір № 27 від 29.09.2006 року з приватним підприємством «Хмельницькзовнішсервіс».
Відповідно до ст. 3 Митного кодексу України митну справу становлять порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов’язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України.
Згідно ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно – правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому порядку.
Форми митного контролю визначені ст. 41 Митного кодексу України, однією із яких є перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю.
Повноваження щодо визначення переліку документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання надано Кабінету Міністрів України згідно ст. 45 Митного кодексу України.
Метою митного оформлення згідно ст. 70 Митного кодексу України є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю.
На виконання своїх повноважень визначених Кодексом, постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006 року № 80 затверджено «Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», в якому одним із документів зазначено необхідність подання декларації митної вартості, яка подається у випадках визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Положенням ч.2 ст. 260 Митного кодексу України встановлено, що для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.
Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості, що визначено ст. 262 Митного кодексу України.
Згідно ст. 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Порядок контролю правильності митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України своєю постановою № 339 від 9 квітня 2008 року затвердив «Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів».
Згідно п. 2 ч. 2 «Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до ст. 41 Митного кодексу України шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.
«Порядок роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» затверджений наказом Державної митної служби України № 602 від 24 червня 2009 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 669/16685 21 липня 2009 року.
Згідно ч. 3 розділу 3 «Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовується таке джерело інформації як спеціалізовані програмно – інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України.
Використовуючи свої повноваження відповідач отримав інформацію із спеціалізованого програмно – інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України про митну вартість товарів ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, товарам, митна вартість яких була задекларована позивачем. Із зазначеної інформації вбачається, що митна вартість товарів задекларованих позивачем нижча митної вартості товарів ідентичних або подібних (аналогічних).
Для підтвердження митної вартості товару задекларованої позивачем, відповідно до п. 11 «Порядку декларування товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження» позивачу було запропоновано подати додаткові документи. Як встановлено із пояснень сторін, такі додаткові документи позивачем не були надані із об’єктивних причин.
На підставі таких обставин позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів і виставлено картку відмови у пропуску товарів на митну територію України від 03.10.2010 року № 400000006/0/000065, та прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 03.03.2010 року № 400000006/2010/002063/1.
При прийняті рішення про визначення митної вартості товарів було використано шостий резервний метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, як це передбачено п. 6 ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України.
Шостий резервний метод визначення митної вартості товарів може бути застосований, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Так як попередні методи визначення митної вартості товарів не могли бути застосовані відповідачем в зв’язку із відсутністю необхідної інформації, суд приходить до висновку, що застосування шостого методу відповідачем є цілком правомірним.
З метою митного оформлення товару позивачем було оформлено декларацію митної вартості повторно, ДМВ-2 із врахуванням рішення відповідача про визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та повністю недоведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його у його задоволені необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 40, 41, 45, 87, 259, 260, 265, 273 Митного кодексу України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 – 163, 167 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволені позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2010 року
< чи набрала законної сили > < Дата набрання законної сили >
Суддя/підпис/В.К. Блонський
"Згідно з оригіналом" СуддяВ.К. Блонський