Справа № 930/1206/21

Провадження №1-м/930/1/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2021 року   м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Войницької Т.Є. ,

за участі: секретаря судового засідання Вакар Г.І.,

прокурора Садовніка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в м. Немирів, клопотання Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Шолудьки Немирівського району Вінницької області, громадянки України, одруженої, яка має на утриманні малолітню дитину, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , засудженої вироком Городищенського районного суду Волгоградської області від 29.07.2016 за ч. 3 ст. 30- ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації до 11 років 6 місяців позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії загального режиму,-

ВСТАНОВИВ:

До Немирівського районного суду Вінницької області надійшло клопотання Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) про приведення вироку суду Російської Федерації відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України.

Клопотання мотивоване тим, що 13 квіня 2021 року наказом Міністерства юстиції України №1345/5 прийнято рішення про прийняття в Україну засуджену вироком російського суду громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до статті 606 КПК України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, пунктів 7, 8, 12 Розділу XII Інструкції про порядок здійснення міжнародного співробітництва з питань взаємної правової допомоги, видачі правопорушників (екстрадиції), передачі (прийняття) засуджених осіб, виконання вироків та інших питань міжнародного судового співробітництва у кримінальному провадженні під час судового провадження, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19.08.2019 №2599/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.08.2019 за № 956/33927, та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 02.07.2020 за №06-72830/20.

Вироком Городищенського районного суду Волгоградської області від 29.07.2016 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді 11 років 6 місяців позбавлення волі за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 30 - частини п`ятої статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі "Інтернет", групою осіб за попередньою змовою, у особливо великому розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації, що також є караним діянням відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

Останньою відомою адресою проживання засудженої ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

На даний час засуджена відбуває покарання в ФКУ «Виправна колонія №28 УФСВП Росії по Волгоградській області», кінець відбуття строку покарання 19.08.2027.

Міністерство юстиції України у клопотанні просить суд визначити за Кримінальним кодексом України правову кваліфікацію діяння, у вчиненні якого ОСОБА_2 визнано винною за вироком Городищенського районного суду від 29.07.2016 та визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженою ОСОБА_1 згідно з Кримінальним кодексом України.

Представник Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) у судове засідання не з`явилася, в резолютивній частині клопотання просить розгляд клопотання проводити без її участі.

Прокурор Садовнік О.В. в судовому засіданні клопотання підтримав та вважав за можливе привести вирок Городищенського районного суду Волгоградської області від 29.07.2016 відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього письмові докази, суд дійшов висновку, що клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно громадянки України ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Кримінального кодексу України, громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом "b" частини 1 статті 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 1983 року визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Статтею 11 Конвенції про передачу засуджених осіб встановлено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: а) повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; с) повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; і d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст. 610 КПК України, відповідно до якої під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч. 4 ст. 610 КПК України.

При цьому суд, як це зазначено у ч. 3 ст. 603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Частиною 1 статті 606 КПК України визначено, що засуджену судом України особу може бути передано для відбування покарання в іншу державу, а засудженого іноземним судом громадянина України прийнято для відбування покарання в Україні тільки за умов: 1) якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; 2) якщо вирок набрав законної сили; 3) якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж якнайменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув`язнення на невизначений строк; 4) якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; 5) якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; 6) якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; 7) якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України та листом Державної міграційної служби України.

З вироку Городищенського районного суду Волгоградської області від 29.07.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1 КК Російської Федерації до 11 років 6 місяців позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії загального режиму. Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахується з 29.07.2016 року, зараховано в строк відбуття покарання утримання під вартою з 20 лютого 2016 року по 29 липня 2016 року. До вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у виді тримання під вартою. Вирішено долю речових доказів.

Згідно апеляційної ухвали Волгоградського обласного суду від 20.09.2016 року вирок Городищенського районного суду Волгоградської області від 29.07.2016 року залишено без зміни.

Відповідно до розпорядження Городищенського районного суду Волгоградської області від 26.09.2016 про виконання вироку, що вступив в законну силу вбачається, що вирок вказаного суду від 29.07.2016 відносно ОСОБА_1 , яку засуджено за ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1 КК РФ набрав законної сили 20.09.2016 та підлягає негайному виконанню.

Засуджена ОСОБА_1 14 05.2020 особисто звернулася із письмовою заявою про переведення її для подальшого відбування покарання в Україну, оскільки вона є громадянкою України. Зазначена заява ОСОБА_1 засвідчена начальником ФКУ ВК-28 УФСВП Росії по Волгоградській області ОСОБА_3 .

Згідно довідки про відбуту та не відбуту частини покарання, виданої начальником ФКУ ВК № 28 УФСВП Росії по Волгоградській області, вбачається, що початок строку відбування покарання ОСОБА_1 -29.07.2016 року, кінець строку 19.08.2027 року. Станом на 14.05.2020 засуджена відбула 04 роки 02 місяці 25 днів, не відбутий строк покарання - 07 років 03 місяця 05 днів.

Згідно з характеристикою на засуджену, ОСОБА_1 відбуває покарання в ФКУ ВК № 28 УФСВП Росії по Волгоградській області, де характеризується позитивно,за гарну поведінку та добросовісне відношення до праці, активну участь у виховних заходах має 20 заохочень у вигляді зняття стягнень, які були раніше накладені та оголошення подяк.

З медичного довідки засудженої ОСОБА_1 вбачається, що остання має задовільний стан здоров`я, може бути етапована будь-яким видом транспорту, у тому числі і повітряним.

Таким чином, на розгляд суду були надані всі необхідні документи, згідно з положеннями ст. 6 Конвенції про передачу засуджених осіб та ч. 2 ст. 610 КПК України.

Враховуючи, що засуджена вироком Російської Федерації, який набрав законної сили, ОСОБА_1 є громадянкою України, та строк покарання, який має відбувати засуджена більше шести місяців, надано згоду на передачу засудженої в Україну для подальшого відбування покарання за кримінальне правопорушення (внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок), яке є злочином, згідно із законодавством України, тому суд вбачає підстави для приведення вироку у відповідність із законодавством України.

Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції суд, відповідно до ч. 3 ст. 610 КПК України, визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність за злочин, вчинений засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Частиною 3 статті 30 - частини 5 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, передбачений злочин замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, в особливо великому розмірі, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця по незалежним від цієї особи обставинам.

Санкція ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`ятнадцяти до двадцяти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двадцяти років чи без такої та зі штрафом у розмірі до одного мільйона рублів чи в розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до п`яти років чи без такого чи довічним позбавленням волі.

Дії засудженої ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, як замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений з використанням інформаційно-телекомунікаційної мережі "Інтернет", групою осіб за попередньою змовою, у особливо великому розмірі.

Статтею 307 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за такі дії:

1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів - караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308 - 310,312,314,315,317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, -

караються позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього, -

караються позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Отже, згідно національного законодавства України, кваліфікація дій засудженої ОСОБА_1 , визначена вказаним вироком іноземної держави за ч. 3 ст. 30 - ч. 5 ст. 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації відповідає кваліфікації за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, як закінчений замах на незаконний збут наркотичних засобів в особливо великих розмірах, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Постановою пленуму Верховного суду України № 4 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», встановлено, що злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

Отже, враховуючи диспозицію ч.3 ст.307 КК України та роз`яснення вказаної вище Постанови пленуму Верховного суду України, незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів є закінченим складом злочину.

Таким чином, відповідно до законодавства України дії   ОСОБА_1 містять ознаки закінченого складу злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

У відповідності до вимог п. "b" ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 1983 року, замінюючи вирок, компетентний орган не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов`язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

Відповідно ч.4 ст.610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Санкція ч.3 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років із конфіскацією майна. Проте, засудженій не може бути призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки за вироком Городищенського районного суду Волгоградської області від 29.07.2016 додаткове покарання не призначалося, а при приведенні вироку іноземної держави у відповідність із законодавством України покарання не може посилюватися, що передбачено ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб. За таких обставин, визначенню підлягає покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років 6 місяців.

Приводячи вищезазначений вирок у відповідність з кримінальним законодавством України, згідно з вимогами ч. 4 ст. 610 КПК України, суд враховує, що призначене ОСОБА_1 покарання за вироком Городищенського районного суду Волгоградської області від 29.07.2016 за своїм видом і тривалістю є сумісним із законодавством України та співвідноситься із заходами примусу, передбаченими КК України за вчинення аналогічних діянь.

Також, відповідно до положень п. «с» ч. 1 ст. 11 Конвенції, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі.

З урахуванням викладеного, строк відбування покарання   ОСОБА_1  необхідно обраховувати з 29.07.2016 та зарахувати у строк відбування покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838 VIII строк попередньогоув`язнення (перебування під вартою) з 20.02.2016 по 29.07.2016 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, що відповідає висновкам, які викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018року у справі №663/537/17, не визначаючи при цьому виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженій, оскільки діючим законодавством України визначення режиму відбування покарання не є компетенцією суду України і належить до повноважень регіональних комісій з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись п. "b" ч. 1 ст. 9, ст. 11 Конвенції про передачу засуджених від 1983 року, ст.ст. 7, 10, 72 КК України, ст.ст. 372, 602, 603, 606, 610 КПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно засудженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Шолудьки Немирівського району Вінницької області, громадянки України - задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Городищенського районного суду Волгоградської області від 29.07.2016 року, яким ОСОБА_1 засуджено до 11 років 6 місяців позбавлення волі з відбуттям покарання у виправній колонії загального режиму.

Вважати   ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженою за ч.3 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років 6 (шість) місяців без конфіскації майна.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обраховувати з 29.07.2016.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 20.02.2016 по 29.07.2016 з розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 2 (два) дня позбавлення волі

Копію ухвали суду для організації та фактичного виконання судового рішення направити сектору судової роботи та міжнародного співробітництва у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) для подальшого повідомлення Міністерства юстиції України та Міністерства юстиції Російської Федерації.

Ухвала може бути оскаржена органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд Вінницької області протягом семи діб з моменту її проголошення.

Суддя Т.Є. Войницька