< для копій >
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 березня 2010 року № 2-а-1711/10/2270
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.
при секретаріБесарабі І.А.
за участі: представника відповідача Карповича В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕКРО ПЕТ Лтд" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000931703/0/2207 від 26.02.2010 року; № 0000172200/0/2232 від 26.02.2010 року; № 0001032301/0/2233 від 26.02.2010 року; № 0001042301/0/2234 від 26.02.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000162200/0/2231 від 26.02.2010 року ,
В С Т А Н О В И В:
В поданій до суду позовній заяві позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2010 року № 0001032301/0/2233, яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 287862,0 грн., від 26 лютого 2010 року № 0001042301/0/2234, яким визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 110124,0 грн., від 26 лютого 2010 року № 0000931703/0/2207, яким визначене податкове зобов’язання з податку з доходу найманих працівників в сумі 444,0 грн., від 26 лютого 2010 року № 0000172200/0/2232, яким застосовані штрафні санкції за порушення Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, в сумі 170,0 грн. та рішення від 26 лютого 2010 року № 000016220/0/2231 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1190,0 грн. за порушення ч.3 ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах», прийняті на підставі акту №2223/23-5/30960327 від 22 лютого 2010 року про результати планової виїзної перевірки.
На думку позивача, зазначені вище рішення прийняті відповідачем безпідставно і підлягають скасуванню, оскільки базуються на невідному трактуванні відповідачем норм законодавства, а зі змісту Акту перевірки незрозуміло, що стало підставою для нарахування зазначених у цих рішеннях сум, та в чому полягає порушення позивачем вимог законів.
В судове засідання представник позивача не з’явився, в надісланому на адресу суду клопотанні №15 від 09.03.2010 року, просить розглянути спір без участі представника позивача. Одночасно представник позивача повідомив, що усі докази по справі, наявні в позивача, надані при поданні позову, усі пояснення в обґрунтування позовних вимог викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечив, вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскаржувані позивачем рішення законними, оскільки факт порушення позивачем вимог Законів України «про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Про податок з доходів фізичних осіб» та Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлений під час планової виїзної перевірки позивача та зафіксований в акті №2223/23-5/30960327 від 22 лютого 2010 року.
Заслухавши представника позивача, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з урахуванням наведеного нижче.
Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Хекро Пет Лтд» 20.04.2000 року зареєстрований виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №247926).
Основним видами діяльності позивача є виробництво інших виробів з пластмас; виробництво тари з пластмас; ремонт та технічне обслуговування машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших угрупувань; оптова торгівля; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.
На підставі акту №2223/23-5/30960327 від 22 лютого 2010 року про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 3009.2009 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2010 року № 0001032301/0/2233, яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 287862,0 грн., від 26 лютого 2010 року № 0001042301/0/2234, яким визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 110124,0 грн., від 26 лютого 2010 року № 0000931703/0/2207, яким визначене податкове зобов’язання з податку з доходу найманих працівників в сумі 444,0 грн., від 26 лютого 2010 року № 0000172200/0/2232, яким застосовані штрафні санкції за порушення Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, в сумі 170,0 грн. та рішення від 26 лютого 2010 року № 000016220/0/2231 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1190,0 грн. за порушення ч.3 ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах».
Податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2010 року № 0001032301/0/2233, яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 287862,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 212678,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 75175,0 грн., базується на викладених в акті перевірки №2223/23-5/30960327 від 22 лютого 2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження податку на прибуток на суму 212678,0 грн. у зв’язку з неправомірним віднесенням до валових витрат по операціях з придбання дерев’яних піддонів у ПП ОСОБА_7 вартістю 102567,0 грн. і ПП ОСОБА_8 вартістю 264515,0 грн. та транспортно-експедиційних послуг у ПП ОСОБА_9 вартістю 384700,0 грн і ПП ОСОБА_10 вартістю 98967,0 грн.
Відповідно до договору постачання №01-007-07 від 04 січня 2007 року ПП ОСОБА_8 зобов’язався поставляти позивачеві дерев’яні піддони розміром 1200 х 1000 мм згідно графіка поставок, що погоджується сторонами на кожний місяць, і є невід’ємною частиною договору, в загальному обсязі 14400 шт. (п.1.1. договору) вартістю за одиницю 34,56 грн. в тому числі ПДВ в сумі 5,76 грн. (п.2.1 договору) в термін до 31.12.2007 року (п.8.1 договору). Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDR – м. Хмельницький вул. Пілотська, 20. За умовами договору товар поставляється постачальником до місця приймання товару на територію заводу покупця (позивача) транспортними засобами, що забезпечують можливість розвантаження його із застосування авто/електро навантажувачів (п.3.2 договору), прийом його по кількості і якості здійснюється на складі покупця (п.3.3 договору) з одночасною передачею постачальником покупцю видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної та рахунку (п.3.4 договору), датою поставки вважається дата відмітки про приймання товару на складі покупця на видатковій накладній постачальника (п.4.1 договору).
Додатковою угодою №1 від 30 травня 2007 року до договору постачання №01-007-07 від 04 січня 2007 року сторони внесли зміни до п.2.1 договору щодо ціни одного піддону , встановивши її на рівні 37,02 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6,17 грн.
Виконання договору постачання №01-007-07 від 04 січня 2007 року сторони оформили накладними та податковими накладними на придбання дерев’яних піддонів, отримавши які позивач включив до валових витрат в січні-червні 2009 року витрати в сумі 264515,0 грн.
Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат по операції з придбання дерев’яних піддонів від ПП ОСОБА_8 суд встановив відсутність первинних документів, оформлення яких є обов’язковим за умовами договору постачання №01-007-07 від 04 січня 2007 року, зокрема погоджених сторонами щомісячних графіків поставки товару (п.1.1 договору), погодженого сторонами креслення піддону, яке є невід’ємною частиною договору (п.3.5 договору), рахунків на оплату товару та товарно-транспортних накладних, які передаються постачальником при передачі товару (п.3.4 договору). Крім того, позивачем не надані ані під час планової перевірки ані в судове засідання жодного доказу щодо продовження терміну дії договору постачання №01-007-07 від 04 січня 2007 року укладеного строком до 31.12.2007 року, а також жодних пояснень з приводу існування інших договорів поставки, укладених з ПП ОСОБА_8, реквізити яких відображені у податкових накладних та накладних (договори постачання №12-025-08 від 25.12.2008 року, №15-006-ап від 16.06.2009 року). В судове засідання позивачем також не надані докази оприбуткування та оплати придбаних піддонів.
Відповідно до договору постачання №12-016-08 від 23 грудня 2008 року ПП ОСОБА_7 зобов’язався поставляти позивачеві дерев’яні піддони розміром 1200 х 1000 мм і 1200 х 800 мм та щит дерев’яний розміром 1200 х 1000 мм, (п.1.1.договору), вартістю за одиницю піддону 63,0 грн. в тому числі ПДВ в сумі 10,5 грн. і 53,40 грн, в тому числі ПДВ в сумі 8,9 грн відповідно та за одиницю щита 30,0 грн, в тому числі ПДВ в сумі 5,0 грн. (п.2.1 договору) в термін до 31.12.2009 року (п.8.1 договору). Пунктом 3.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDR – м. Хмельницький вул. Пілотська, 20. Згідно до п.3.2 договору поставка товару здійснюється на підставі погодженої постачальником заявки покупця, яка вважається погодженою і прийнятою постачальником до виконання, якщо протягом 2-х робочих днів з моменту її отримання від покупця постачальник не направить покупцю повідомлення про неможливість виконання такої заявки
За умовами договору товар поставляється постачальником до місця приймання товару на територію заводу покупця (позивача) транспортними засобами, що забезпечують можливість розвантаження його із застосування авто/електро навантажувачів (п.3.3 договору), прийом його по кількості і якості здійснюється на складі покупця (п.3.4 договору) з одночасною передачею постачальником покупцю видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної та рахунку (п.3.5 договору), датою поставки вважається дата відмітки про приймання товару на складі покупця на видатковій накладній постачальника (п.4.1 договору).
Виконання договору постачання №12-016-08 від 23 грудня 2008 року сторони оформили накладними та податковими накладними на придбання дерев’яних піддонів, отримавши які позивач включив до валових витрат в лютому-березні 2009 року витрати в сумі 102567,0 грн.
Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат по операції з придбання дерев’яних піддонів від ПП ОСОБА_7 суд встановив відсутність первинних документів, оформлення яких є обов’язковим за умовами договору постачання №12-016-08 від 23 грудня 2008 року, зокрема погоджених сторонами заявок на поставку товару (п.3.1 договору), погодженого сторонами креслення піддону, яке є невід’ємною частиною договору (п.3.6 договору), рахунків на оплату товару та товарно-транспортних накладних, які передаються постачальником при передачі товару (п.3.5 договору). В судове засідання позивачем також не надані докази оприбуткування та оплати придбаних піддонів.
Крім того, наявні в матеріалах справи докази (акт планової виїзної перевірки від 22.02.2010 року, повідомлення Державної інспекції з карантину рослин по Хмельницькій області №678 від 10.04.2009 року, пояснення ПП ОСОБА_7 тощо) свідчать про те, що ПП ОСОБА_7 не включений до Реєстру осіб, які здійснюють господарську діяльність з виробництва та маркування дерев’яного пакувального матеріалу, не мав виробничих та складських приміщень для виготовлення, обробки та зберігання виробів з дерева, а також не здійснював діяльність з виробництва дерев’яних піддонів та щитів.
Судом враховується, що відповідно до бази даних АІС «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПАУ» та інформації, отриманої від підрозділу податкової міліції, на момент перебування у господарських відносинах з ТОВ «Хекро Пет ЛТД» ПП «ОСОБА_7В.» здійснював придбання сировини від господарюючих суб’єктів, що мають ознаки фіктивності, а саме: ТОВ «Шамбер» (код ЄДРПОУ 34412812, м. Київ), стан - припинено, але не знято з обліку; ТОВ «Креатив Торг Інвест» (код ЄДРПОУ 34047979, м. Київ), стан - припинено, але не знято з обліку;ТОВ «Дарті» (код ЄДРПОУ 34624575, м. Київ), стан - припинено, але не знято з обліку;ТОВ «ТД «Лілея та партнери плюс» (код ЄДРПОУ 34616119, м. Київ), стан - припинено, але не знято з обліку;ТОВ «Геотекс» (код ЄДРПОУ 35222105, м. Київ), стан - визнано банкрутом;ПП «Менсон» (код ЄДРПОУ 35087237, м. Київ), стан - визнано банкрутом.
За змістом пояснень директора ТОВ «Геотекс» громадянина ОСОБА_11, директора ТОВ «Шамбер» громадянина ОСОБА_12 та директора ТОВ «Дарті» громадянина ОСОБА_13, останні ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності даних підприємств ніколи не мали, а згідно довідки серія КИВ №00740 про звільнення з місць відбування покарань, директор ТОВ "ТД "Лілея" та партнери плюс» громадянин ОСОБА_14 на момент реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності даним підприємством перебував у місцях позбавлення волі.
Таким чином, системний характер відносин ПП ОСОБА_7 з контрагентами, які не здійснюють господарську діяльність, та не сплачують податки, в сукупності з відсутністю доказів щодо придбання сировини від інших суб’єктів господарювання у вказаний період, свідчить про відсутність у ПП ОСОБА_7 сировини, необхідної для виготовлення дерев’яних піддонів, замовником яких був позивач, а відтак опосередковано підтверджує відсутність поставок дерев’яних піддонів та щитів, відображених в накладних №1 від 02.02.2009 року на суму 16 761 грн. без ПДВ, №2 від 05.02.2009 року на суму 10 904 грн. без ПДВ, №3 від 11.02.2009 року на суму 13 262 грн. без ПДВ, №4 від 16.02.2009 року на суму 10 435 грн. без ПДВ, №6 від 28.02.2009 року на суму 12 153 грн. без ПДВ, №8 від 05.03.2009 року на суму 11 280 грн. без ПДВ, №10 від 31.03.2009 року на суму 14 411 грн. без ПДВ, №9 від 19.03.2009 року на суму 13 361 грн. без ПДВ.
Судом також враховується, що відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт в Україні» основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
За змістом п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 11.1 вказаних Правил визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.
Суд вважає, що відсутність товарно-транспорних накладних, що підтверджують поставку на склад позивача дерев’яних піддонів та щитів ПП ОСОБА_7 та ПП ОСОБА_8 (або на їх замовлення іншим перевізником) в період з січня по вересень 2009 року свідчить про відсутність поставок товару (дерев’яних щитів та піддонів) від вказаних постачальників, відображених у накладних та податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами, а відтак і права на формування валових витрат за вказаними операціями.
В період з січня по вересень 2009 року позивачем віднесено до валових витрат витрати на придбання транспортно-експедиційних послуг від ПП ОСОБА_9 вартістю 384700,0 грн. і транспортних послуг від ПП ОСОБА_10 вартістю 98967,0 грн.
Судом встановлено, що позивач включив до валових витрат вартість транспортно-експедиційних послуг в сумі 384 700 грн. за маршрутом м. Хмельницький (Україна) - м. Санкт Петербург (Росія), за маршрутом м. Хмельницький (Україна) - м. Москва (Росія) відповідно до усного договору, укладеного з ПП ОСОБА_9, на підставі актів виконаних робіт за період з січня по серпень 2009 року, підписаних позивачем та ПП ОСОБА_9 В, змістом яких зазначеним контрагентом надані відповідні транспортно-експедиційні послуги.
Досліджуючи міжнародні товарно-транспортні накладні, надані позивачем під час перевірки для підтвердження факту надання ПП ОСОБА_9 транспортно-експедиційних послуг, відображених в актах приймання виконаних робіт, суд встановив:
відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних, які є додатком до актів виконаних робіт №1 від 16.01.2009 року, №2 від 16.01.2009 року, №3 від 16.01.2009 року, №9 від 04.02.2009 року, №11 від 06.02.2009 року, №12 від 12.02.2009 року, №14 від 26.02.2009 року, №15 від 26.02.2009 року, №16 від 27.02.2009 року, №17 від 06.03.2009 року, №18 від 06.03.2009 року, №20 від 19.03.2009 року, №21 від 19.03.2009 року, №26 від 03.04.2009 року, №27 від 03.04.2009 року, №28 від 06.04.2009 року, перевізником вантажу є ФОБ ОСОБА_15;
відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних, які є додатками до актів виконаних робіт №8 від 27.01.2009 року, №26 від 27.03.2009 року перевізником вантажу є ПП Машталер;
відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної, яка є додатком до акту виконаних робіт №10 від 04.02.2009 перевізником вантажу є ТОВ «Інтертранссервіс»;
відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних, які є додатками до актів виконаних робіт №19 від 06.03.2009 року, №24 від 27.03.2009 року, №25 від 27.03.2009 року, перевізником вантажу є ФОБ Левтихов;
відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних, які є додатком до актів виконаних робіт №23 від 26.03.2009 року, №29 від 09.04.2009 року, №30 від 09.04.2009 року, №31 від 16.04.2009 року, №32 від 16.04.2009 року, №33 від 16.04.2009 року, №34 від 23.04.2009 року, №35 від 23.04.2009 року, №36 від 23.04.2009 року, №37 від 29.04.2009 року, №38 від 29.04.2009 року, №39 від 06.05.2009 року, №40 від 06.05.2009 року, №41 від 06.05.2009 року, №42 від 06.05.2009 року, №43 від 06.05.2009 року, №44 від 06.05.2009 року, №45 від 14.05.2009 року, №46 від 05.08.2009 року, №47 від 05.08.2009 року, №48 від 05.08.2009 року) перевізником вантажу є ПП Гаврилюк (код НОМЕР_1).
Зазначене підтверджується відповідними відмітками в графі 16 міжнародних товарно-транспортних накладних.
Таким чином міжнародні товарно-транспортні накладні на перевезення товару за маршрутом м. Хмельницький (Україна) - м. Санкт Петербург (Росія), м. Хмельницький (Україна) - м. Москва (Росія) не містять жодної вказівки на причетність ПП ОСОБА_9 В до організації та надання цих послуг позивачеві.
В період з січня по серпень 2009 року позивач включив до валових витрат вартість транспортних послуг в сумі 98967,0 грн. з перевезення вантажу за маршрутом м. Шкопау (Німеччина) - м. Хмельницький (Україна), м. Бріндізі (Італія) - м. Хмельницький (Україна), м. Ішні (Німеччина) - м. Хмельницький (Україна) відповідно до договору №01-027-09-ТР від 12 січня 2009 року про надання транспортних послуг, укладеного з ПП ОСОБА_10
Судом встановлено, що відповідно до договору №01-027-09-ТР від 12 січня 2009 року ПП ОСОБА_10 зобов’язався надати позивачеві транспорті послуги по перевезенню і доставці вантажу автомобільним транспортом, в тому числі і в міжнародному сполученні (п.1.1 договору), підставою для надання яких є погоджені перевізником письмові заявки замовника (позивача), які є невід’ємною частиною вказаного договору (п.1.2 договору). В заявках на перевезення вантажу сторони погоджують вад вантажу, дату та місце відправки, прибуття вантаж, вартість перевезення тощо (п.1.3 договору). Розділом 3 договору передбачено, що оплата наданих послуг здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування замовником (позивачем) зазначеної в заявці суми протягом 5-ти днів після надання перевізником оригіналів документів, зокрема при здійснення міжнародних перевезень – оригіналу заявки, акту виконаних робіт, міжнародної товарно-транспортної накладної, рахунку.
Виконання договору оформлене сторонами актами здачі-приймання робіт №41/08 від 26.12.2008 року на суму 28749 грн. без ПДВ, №01/09 від 03.02.2009 року на суму 14210 грн. без ПДВ, №04/09 від 05.02.2009 року на суму 14210 грн. без ПДВ, №09/09 від 25.02.2009 року на суму 14210 грн. без ПДВ, №13/09 від 10.03.2009 року на суму 16778 грн. без ПДВ, №12/09 від 03.03.2009 року на суму 10810 грн. без ПДВ, змістом яких є надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу за маршрутом м. Шкопау (Німеччина) - м. Хмельницький (Україна), м. Бріндізі (Італія) - м. Хмельницький (Україна), м. Ішні (Німеччина) - м. Хмельницький (Україна) загальною вартістю 98967,0 грн., на підставі яких формував валові витрати відповідних звітних періодів.
Досліджуючи міжнародні товарно-транспортні накладні, надані позивачем під час перевірки для підтвердження факту надання ПП ОСОБА_10 транспортно-експедиційних послуг з міжнародних перевезень вантажів, відображених в у вказаних актах здачі-приймання робіт, суд встановив, що фактичними виконавцями послуг з перевезення вантажів, перевізниками були ПП Шмега, ПП Гошин, ТОВ Макрочем, ПП Шмедрук, ПП Райченко, що підтверджується відповідними відмітками в графі 16 міжнародних товарно-транспортних накладних.
Таким чином міжнародні товарно-транспортні накладні на перевезення товару за маршрутом за маршрутом м. Шкопау (Німеччина) - м. Хмельницький (Україна), м. Бріндізі (Італія) - м. Хмельницький (Україна), м. Ішні (Німеччина) - м. Хмельницький (Україна) не містять жодної вказівки на причетність ПП ОСОБА_10 до організації та надання цих послуг позивачеві.
За змістом п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 основними документами на перевезення вантажів є товаротранспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19 травня 19956 року, ратифікованої Верховною Радою України 01 серпня 2006 року, визначено, що договір міжнародного перевезення визначається накладною. За змістом ст.3 Конвенції в силу приняття вантажу і накладної, участником договору перевезення на вказаних в накладній умовах є транспортувальник (перевізник).
Той факт, що перевізниками товару за маршрутами м. Хмельницький (Україна) - м. Санкт Петербург (Росія), м. Хмельницький (Україна) - м. Москва (Росія) були ОСОБА_15, ПП Машталер, ФОБ Левтихов і ПП Гаврилюк (а не ПП ОСОБА_9В.), а за маршрутами м. Шкопау (Німеччина) - м. Хмельницький (Україна), м. Бріндізі (Італія) - м. Хмельницький (Україна), м. Ішні (Німеччина) - м. Хмельницький (Україна) - ПП Шмега, ПП Гошин, ТОВ Макрочем, ПП Шмедрук, ПП Райченко (а не ПП ОСОБА_10 був відомий позивачеві. Вказане підтверджується відмітками позивача в графі 20 міжнародних товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів за вказаними вище маршрутами.
Судом враховується що у звіті суб'єкта малого підприємництва - платника єдиного податку за 2 квартал 2009 року від 03.07.2009 року ПП ОСОБА_10 (код НОМЕР_2) вказала про відсутність найманих працівників, у звіті суб'єкта малого підприємництва - платника єдиного податку за 1 квартал 2009 року від 06.04.2009 року, за 2 квартал 2009 року від 02.07.2009 року, за 3 квартал 2009 року від 02.10.2009 року ПП ОСОБА_9 (код НОМЕР_3) також вказала на відсутність найманих працівників.
За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
З урахуванням викладеного, акти приймання виконаних робіт на міжнародні перевезення вантажу, складені ПП ОСОБА_9 та ПП ОСОБА_10, не відповідають вимогам до первинного документу, який засвідчує факт надання цими контрагентами послуг з міжнародних автомобільних перевезень винаджу позивача, а відтак не можуть слугувати підставою для включення відображений в них сум до валових витрат.
Відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом ч. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Досліджуючи правомірність формування позивачем валових витрат по господарських операціях з придбання дерев’яних піддонів від ПП ОСОБА_16 та ПП ОСОБА_7 та транспортно-експедиційних послуг від ПП ОСОБА_9 та ПП ОСОБА_10, суд вважає наявність у позивача накладних та податкових накладних на поставку дерев’яних піддонів, виписаних зазначеними постачальниками, недостатніми доказами здійснення відображених в цих документах операцій, оскільки у позивача відсутні будь-які докази щодо реального характеру відносин позивача з вказаними контрагентами, що підтверджується самим позивачем у надісланому на адресу суду клопотанні від 09.03.2010 року.
З урахуванням викладеного, суд вважає правомірними викладені в акті планової виїзної перевірки від 22.02.2010 року висновки відповідача щодо безпідставного віднесення до валових витрат по операціях з придбання дерев’яних піддонів у ПП ОСОБА_7 вартістю 102567,0 грн. і ПП ОСОБА_8 вартістю 264515,0 грн. та транспортно-експедиційних послуг у ПП ОСОБА_9 вартістю 384700,0 грн і ПП ОСОБА_10 вартістю 98967,0 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2010 року № 0001032301/0/2233, яким визначене податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 287862,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 212678,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 75175,0 грн. прийняте відповідачем правомірно і скасуванню не підлягає.
Податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2010 року № 0001042301/0/2234, яким визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 110124,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 73416,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 36708,0 грн., базується на викладених в акті перевірки №2223/23-5/30960327 від 22 лютого 2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість на суму 73416,0 грн. у зв’язку з неправомірним віднесенням до податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з придбання дерев’яних піддонів у ПП ОСОБА_7 і ПП ОСОБА_8, які не мали реальних наслідків.
- Судом встановлено,що в період з січня по вересень 2009 року позивач включив до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість на загальну суму 73416,0 грн. на підставі податкових накладних:
- на загальну суму ПДВ 20513,0 грн., виписаних ПП ОСОБА_7 (№3 від 11.02.2009 року на суму 15914 грн., в т. ч. ПДВ 2652 грн., №4 від 16.02.2009 року на суму 12522 грн., в т. ч. ПДВ 2087 грн., №6 від 28.02.2009 року на суму 14584 грн., в т. ч. ПДВ 2431 грн., №1 від 02.02.2009 року на суму 20113 грн., в т. ч. ПДВ 3352 грн., №8 від 05.03.2009 року на суму 13536 грн., в т. ч. ПДВ 2256 грн., №2 від 05.02.2009 року на суму 13084 грн., в т. ч. ПДВ 2181 грн., №9 від 19.03.2009 року на суму 16033 грн., в т. ч. ПДВ 2672 грн., і №10 від 31.03.2009 року на суму 17293 грн., в т. ч. ПДВ 2882 грн);
- на загальну суму 52903 грн.,, виписаних ПП ОСОБА_8 (№0115 від 15.01.2009 року, №0121 від 21.01.2009 року, №0123 від 23.01.2009 року, №0126 від 26.01.2009 року, №0129 від 29.01.2009 року, №0204 від 04.02.2009 року, №0306 від 06.03.2009 року, №0325 від 25.03.2009 року, №430 від 30.04.2009 року, №505 від 05.05.2009 року, №512 від 12.05.2009 року, №521 від 21.05.2009 року, №525 від 25.05.2009 року, №528 від 28.05.2009 року, №601 від 01.06.2009 року, №605 від 05.06.2009 року, №615 від 15.06.2009 року, №623 від 23.06.2009 року, №624 від 24.06.2009 року, №630 від 30.06.2009 року;
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.
В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.
За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. І, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.
Судом встановлено, що позивач безпідставно включив до валових витрат витрати на придбання дерев’яних піддонів та щитів від ПП ОСОБА_7 ПП ОСОБА_8
Досліджені в судовому засіданні податкові накладні, виписані ПП ОСОБА_7 ПП ОСОБА_8, суд вважає недостатніми для включення вказаних в ним сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що зазначені в них відомості щодо поставки дерев’яних піддонів та щитів від вказаних постачальників не відповідають дійсності.
Тому, висновки відповідача щодо безпідставного включення до податкового кредиту податку на додану вартість за вказаними операціями суд вважає обґрунтованими, а відтак повідомлення-рішення від 26 лютого 2010 року № 0001042301/0/2234, яким визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 110124,0 грн. скасуванню не підлягає.
Податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2010 року № 000093703/0/2207, яким визначене податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 444,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 148,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 296,0 грн., базується на викладених в акті перевірки №2223/23-5/30960327 від 22 лютого 2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.4.3.20 п.3, пп. «е» 4.2.9 ст.4, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та неутримання податку з доходів фізичних осіб, одержаних у вигляді безоплатно отриманих освітніх послуг.
Судом встановлено, що 02.10.2008 року позивач уклав з Учбовим центром житлово-комунального господарства Хмельницької обласної ради договір №1066 про надання освітніх послуг, предметом якого є здійснення навчання 4-х чоловік по професії «спеціаліст з питань охорони праці» (р.1 договору) загальною вартістю 1120,0 грн.
На виконання укладеного договору Учбовий центр здійснив навчання 4-х працівників позивача з видачею Свідоцтва державного зразка , що підтверджується актом виконаних робіт № 1066, підписаним сторонами договору, та протоколом засідання державної кваліфікаційної комісії учбового центру житлово-комунального господарства №143 та №143Є від 29.10.2008 року. Вартість навчання 4-х працівників відповідно до зазначеного договору та акту виконаних робіт складає 1120 гривень, відповідно вартість навчання одного працівника - 280 гривень.
Під час планової перевірки встановлено, що 10 лютого 2009 року позивач звільнив трьох працівників, які пройшли навчання відповідно до договору №1066 про надання освітніх послуг, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_17 і ОСОБА_18
Приписами пунктів 8.1.1, 8.1.2 та 8.1.4 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжними документом.
За змістом пп.4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо наймана особа припиняє трудові відносини з працедавцем впродовж навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню в загальному порядку. Відповідно до пп. «е» пп. 4.2.9. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003р. якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.
Пунктом 3.4 ст.З Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К= 100:(100-Сп), де К - коефіцієнт, Сп- ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування. К= 100: (100-15)= 1,176.
Відповідно до пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
Всупереч зазначеним вище нормам Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" при звільненні працівників, які пройшли навчання в Учбовому центрі житлово-комунального господарства, позивач не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі визначеному з використанням зазначеної вище формули, загальна сума якого складає 148,0 грн.
З урахуванням викладеного, відповідачем правомірно за наслідками перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2010 року № 000093703/0/2207, яким визначене податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 444,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 148,0 грн. та штрафними санкціями в сумі 296,0 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2010 року № 0000172200/0/2232, яким визначене податкове зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 170,0 грн., в тому числі за штрафними санкціями в сумі 170,0 грн., базується на викладених в акті перевірки №2223/23-5/30960327 від 22 лютого 2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.1998 року №28 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.1998 року за №56/2496.
Досліджені судом докази свідчать, що в період з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року позивач здійснював перерахування валютних коштів Компанії «8іагсаге Ьітігесі», Кіпр, в рахунок оплати відсотків по кредитних угодах:
№ 03-09-2008 від 03.09.2008 (із змінами внесеними Додатковими угодами № 1 від 01.12.2008р., № 2 від 02.03.2009р., № 3 від 19.03.2009р. та № 4 від 12.05.2009р.) на суму 1025 154,79 дол. США /7996517,37 грн.: п/д№ 1106 від 27.02.2009р.-690000,00 дол. США/5313000,00 грн.; п/д№ 33609 від 23.09.2009р.- 150000,00 дол. США /1201020,00 грн.; п/д№ 35786 від 24.09.2009р.- 185154,79 дол. США / 1482497,37 грн.;
№ 01-12-2008 від 01.12.2008 (із змінами внесеними Додатковою угодою № 1 від 25.03.2009р.) на суму 170355,36 дол. США /1364001,30 грн. п/д № 35786 від 24.09.2009р. - 170355,36 дол. США / 1364001,30 грн.
Товариством до ДПІ у М.Хмельницькому подано звіти про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за І півріччя 2009 року та 3 квартали 2009 року.
Відповідно до п.1.3 Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженого наказом ДПА України від 16.01.98р. № 28 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.98р. за № 56/2496, особи, що виплачують доходи, протягом терміну, передбаченого законодавством для квартального звітного періоду, подають до державного податкового органу за своїм місцезнаходженням звіти про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на прибуток нерезидентів (далі - звіт) за попередній квартал за формою згідно з додатком 1 до Порядку. Податкова звітність може бути надана податковому органу за добровільним рішенням платника податків в електронній формі за умови дотримання чинного законодавства, що регулює ці питання.
Пунктом 1.4 зазначеного Порядку встановлено, що Звіти подаються окремо про кожного нерезидента, якому було виплачено дохід. У разі відсутності у звітному кварталі виплат доходів нерезидентам звіт не подається.
Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті від 22.02.2010 року, що позивач не подав до ДПІ у м. Хмельницькому звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за І квартал 2009 року при наявності виплати резиденту Кіпру - Компанії «8іагсаге Еітіїес!» процентів за користування кредитом 27.02.2009р. в сумі 690000,00 дол.США / 5313000,00 грн.
Факт виплати позивачем відповідних коштів підтверджується також наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до п. 17.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Таким чином, позивачем правомірно прийняте повідомлення-рішення від 26 лютого 2010 року № 0000172200/0/2232, яким визначене податкове зобов’язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 170,0 грн. в зв'язку із неподанням звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за І квартал 2009 року.
Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000162200/0/2231 від 26.02.2010 року базується на викладених в акті перевірки №2223/23-5/30960327 від 22 лютого 2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог ч.3 ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» під час здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом №07-012-08-М від 22.07.2008 року, укладеного з ООО «Полімер-Ресурс», Росія.
Судом встановлено, та підтверджується актом планової перевірки від 22.02.2010 року, що в період з січня по вересень 2009 року позивач здійснював операції з давальницькою сировиною відповідно до контракту №07-012-08-М від 22.07.2008 року, укладеного з ТОВ «Полімер-Ресурс», Росія строком 31.12.2010 року (п.10.2 контракту), предметом якого є виготовлення, з наданої Замовником давальницької сировини - лінійного поліетилену низької густини, готової продукції - стретч-плівки; загальна кількість сировини та вартість надання послуг вказана в специфікаціях до контракту (п.1.1 контракту). За змістом пп. 3.2 і 3.3 контракту поставка давальницької сировини здійснюється на умовах СІР- порт Одеса, а готової продукції — СРТ Москва / Санкт-Петербург (Інкотермс-2000). Замовник не являється відправником давальницької сировини (п.3.1 контракту). Пунктом 4.1 контракту установлено, що всі ціни у вказаному контракті вказані в дол.США.
Станом на 01.01.2009 по контракту на переробку давальницької сировини № 07-012-08-М від 22.07.2008 з ООО «Полимер - Ресурс», Росія, дебіторська заборгованість позивача складала 695050,88 дол.США, в тому числі по наданих послугах з переробки давальницької сировини в сумі 520166,63 дол.США, з граничним терміном надходження виручки за переробку давальницької сировини - з 01.02.2009 року по 18.03.2009 року; по наданих транспортних послугах - в сумі 99555,00 дол.США та 75329,25 дол.США, з граничним терміном надходження валютної виручки відповідно 29.05.09 та 29.06.2009 року.
При ввезені давальницької сировини на митну територію України сплата податків та зборів здійснювалась шляхом видачі органу ДШ у м. Хмельницькому простих авальованих векселів із строком платежу 90 календарних днів з моменту оформлення вантажно-митної декларації.
За період, з січня по серпень 2009 року, позивач поставив на облік 80 векселів, з яких 62 векселя - погашено в законодавчо встановлений термін; по 18 векселях - термін погашення не настав.
Факт надання позивачем послуг на виконання контракту засвідчено Актом наданих послуг по переробці давальницької сировини № 11 від 30.11.08 на суму 285374,59 дол.США.
Оплата за надані нерезиденту послуги по переробці давальницької сировини надійшла згідно меморіального ордеру № 12307198 від 04.02.09 на суму 108000 дол.США.
Відповідно до Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» (в редакції Закону України від 04.10.01 № 2761-III зі змінами та доповненнями) виготовлення готової продукції повинно здійснюватися за відповідну плату.
Згідно умов контракту укладеного із Замовником - ООО «Полимер-Ресурс» розрахунки за надані послуги проводяться у грошовій формі.
Перевіркою проведення розрахунків при здійснення операцій з давальницькою сировиною, за перевіряємий період, по контракту № 07-012-08-М від 22.07.2008 з ООО «Полимер-Ресурс», Російська Федерація, встановлено порушення ч.3 ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995 року №327/95-ВР (у редакції Закону України від 4 жовтня 2001 року №2761-111).
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», у разі коли розрахунки за переробку давальницької сировини провадяться в іноземній валюті, вона підлягає зарахуванню на рахунок українського виконавця в уповноваженому банку України у 90-денний строк починаючи з моменту митного оформлення готової продукції або погашення векселя залежно від того, яка з цих операцій була проведена раніше. Відвантаження готової продукції відбувалося поступово.
Досліджені судом докази, зокрема Контракт № 07-012-08-М від 22.07.2008 року; специфікація № 3 від 10.10.08 року; Акт наданих послуг по переробці давальницької сировини № 11 від 30.11.08 року; вантажні митні декларації; м/о № 12307198 від 04.02.09 року, свідчать, порушення визначеного Законом терміну розрахунків за переробку давальницької сировини.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" порушення норм цього Закону та інших актів законодавства під час здійснення операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах тягне за собою відповідальність згідно із цим Законом та іншими законами України.
Частиною 2 ст.9 вказаного Закону передбачено, що за порушення українським виконавцем (замовником) строків, передбачених частинами сьомою і восьмою статті 2, частинами восьмою і шістнадцятою статті 5 та частиною третьою статті 6 цього Закону, стягується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості неповерненої готової продукції) в іноземній валюті, перерахованої у національну валюту України за офіційним валютним курсом Національного банку України, що діє на день нарахування пені, або у гривнях у разі здійснення розрахунків у національній валюті України. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми заборгованості. За змістом ч.4 ст. 9 пеня, передбачена частинами другою та третьою цієї статті, нараховується та стягується відповідними органами державної податкової служби і спрямовується до Державного бюджету України відповідно до законодавства.
З урахуванням викладеного, суд вважає обгрунтованими висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог ч.3 ст.6 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», а відтак рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000162200/0/2231 від 26.02.2010 року прийняте відповідачем правомірно.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене відповідачем доведена правомірність податкових повідомлень-рішень № 0000931703/0/2207 від 26.02.2010 року; № 0000172200/0/2232 від 26.02.2010 року; № 0001032301/0/2233 від 26.02.2010 року; № 0001042301/0/2234 від 26.02.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000162200/0/2231 від 26.02.2010 року, а відтак позовні вимоги про їх скасування не підлягають до задоволення.
Керуючись Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", ст.ст. 158-163, КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕКРО ПЕТ Лтд" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000931703/0/2207 від 26.02.2010 року; № 0000172200/0/2232 від 26.02.2010 року; № 0001032301/0/2233 від 26.02.2010 року; № 0001042301/0/2234 від 26.02.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000162200/0/2231 від 26.02.2010 року залишити без задоволення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 24 березня 2010 року
Суддя< для копії >О.К. Ковальчук
< для копії >< для копії >