Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

          30 червня 2021 р.                                                  Справа №200/7908/21  

          приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1

 Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

                                                       ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви її подано з порушенням вимог ст. 161 КАС України.

Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В порушення зазначених приписів КАС України позивачем не надано до позовної заяви документ про сплату судового збору.

Позивачем в позовній заяві заявлено клопотання про відстрочення від сплати судового збору.

При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд враховує наступне.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Суд також зазначає, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати

Суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 686/114/16-ц, положення Закону України "Про судовий збір" не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Kniat v. Poland", заява № 71731/01; п. 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland", заява № 73547/01).

При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (справа "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia), заява № 26746/05). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (справа "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи (справа "ФК Мретебі проти Грузії" (FC Mretebi v. Georgia), заява № 38736/04).

Позивачем доказів на обґрунтування складного матеріального становища суду не надано, тому суд не вбачає підстав для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 2 270 гривень.

Згідно частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, за подання позову немайнового характеру сплаті  підлягає судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Отже, позивачу необхідно надати належний доказ сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 908,00 грн. за наступними реквізитами: рахунок: UA 308999980313111206084005658, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ: 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, із зазначенням призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр), судовий збір, за позовом ________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначається щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною першою статті 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем до позову надано докази засвідчені представником позивача - адвокатом Камак Русланом Васильовичем.

Проте, частиною третьою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, для представництва особи в адміністративній справі адвокат повинен мати або ордер або довіреність, при цьому, ордер на відміну від довіреності не вказує обсягу повноважень, наданих адвокату.   

З матеріалів позовної заяви вбачається, що до позову додано ордер серії ДН №120618 від 13 травня 2021 для надання ОСОБА_1 правової допомоги адвокатом Камак Русланом Васильовичем.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»    встановлено, що ордером є письмовий документ, який у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до п.п. 3, 4, 11, 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 12.04.2019 № 41 (далі – Положення № 41), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.

Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги / доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро / адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро / адвокатського об`єднання, яке видає ордер; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат"); підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі "Адвокат"); підпис керівника адвокатського бюро / адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро / адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро / адвокатським об`єднанням; двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ; реквізити 12.1, 12.5, 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці.

Крім цього, чинними є Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 17.12.2012   № 36 в частині додатку 1 до Положення (що визначає типову форму ордеру) та п. 18 Положення.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що повноваження адвоката на представництво особи повинні бути підтверджені ордером, виданим на надання правової допомоги особі в певному органі, заповненим у відповідності до вищенаведеного Положення № 41. Форма ордеру, затверджена Положенням № 36, також передбачає наявність цього реквізиту.

Зокрема, в разі надання адвокатом правової допомоги в суді, ордер має містити  назву конкретного суду, у якому адвокат надає правову допомогу.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18, Верховний Суд в ухвалі від 23 липня 2019 року у справі № 200/14781/18-а від 23 липня 2019 року.

У той же час, в доданому до позову ордері серії ДН №120618 від 13 травня 2021 у якості органу, де адвокатом надається позивачу правова допомога, вказано “у всіх Державних установах України”, тобто не зазначено назви конкретного органу, у якому надається правова допомога адвокатом, крім того, не вказано посилання на договір про надання правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.

Таким чином, до позову додано ордер, який не містить обов`язкових реквізитів, а, отже, в розумінні наведених вище приписів законодавства він не є документом, що підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів позивача в Донецькому окружному адміністративному суді.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 94 КАС України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Учасниками справи, у розумінні ч. 1 ст. 42 КАС України, є сторони, треті особи.

В порушення вищезазначених вимог позивачем не засвідчені власним підписом із зазначенням дати такого засвідчення копії додатків доданих до позовної заяви.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить визнати причини пропуску встановленого КАС України шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом поважними, мотивуючи тим, що отримавши Рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах вона була змушена повернутися на непідконтрольну Україні територію у місто Донецьк для отримання документів, що підтверджують трудовий стаж.

Проте, в порушення зазначених приписів КАС України позивачем не надано до позовної заяви доказів звернення до відповідача з додатковими документами, що підтверджують трудовий стаж, отриманими на непідконтрольній Україні території, через які позивачем пропущено встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Таким чином, позивачеві необхідно надати до суду належним чином засвідчені докази звернення до відповідача з додатковими документами, що підтверджують трудовий стаж, отриманими на непідконтрольній Україні території.

Згідно з частинами 1 та 2  ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Беручи до уваги наведене, вбачаю підстави для залишення даного позову без руху та надання позивачеві строку для усунення вказаних недоліків.                    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123 та 169 КАС України, -

                                                     УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху і встановити десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Позивачу необхідно надати до суду:

- належний доказ сплати судового збору (оригінал квитанції) у розмірі 908,00 грн. за наступними реквізитами: рахунок: UA 308999980313111206084005658, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов`янська МТГ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ: 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, із зазначенням призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр), судовий збір, за позовом ________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа);

- належним чином засвідчені копії кожного з наданого до суду документу із підтвердженням позивача відповідності копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього власним підписом із зазначенням дати такого засвідчення (для суду і відповідача);

- належним чином засвідчені докази звернення до відповідача з додатковими документами, що підтверджують трудовий стаж, отриманими на непідконтрольній Україні території.

Роз`яснити позивачеві, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде повернута. У разі неможливості усунення виявлених судом недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, позивач має право звернутися до суду із заявою про продовження процесуального строку для усунення таких недоліків.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.    

          Суддя                                                                                  С.В. Ушенко