Справа № 458/527/21

3/458/298/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2021                                                                 м. Турка

       Суддя Турківського районного суду Львівської області Коліщук З.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення

        ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , непрацюючої,

       встановив:

       Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 105509 від 15 квітня 2021 року, ОСОБА_1 14.04.2021 о 17 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , за місцем свого проживання, вчинила скандал з своїм батьком ОСОБА_2 , під час якого кричала на нього, виражалася в його адресу нецензурними словами, чим могла завдати шкоду фізичному чи психічному здоров`ю своєму батьку, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

       У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у зазначеному адміністративному правопорушенні не визнала. Пояснила, що як такого конфлікту між нею та її батьком не було, а мала місце побутова сварка.

       Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.

       Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

       Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

       У відповідності до положень ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

       Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

       У статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

       Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

       Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

       Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

       Відповідно до п. 14 ст. 1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

       Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п.17) ч.1 ст.1 Закону).

       З аналізу вищевказаних норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.

       Судом встановлено, що ОСОБА_1 не вчиняла щодо свого батька ОСОБА_2 протиправних дій, в тому числі дій, за які передбачена адміністративна відповідальність за ст. 173-2 КУпАП та останньому не спричинена та не могла бути спричинена шкода його фізичному чи психічному здоро`ю, що зокрема підтверджується її поясненнями.

       Інших доказів винуватості ОСОБА_1 наданих суду не було.

       Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

       Норми Конституції України є нормами прямої дії.

       Згідно з приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

       Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

       Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

       Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

       Враховуючи наведене, під час судового розгляду даної справи не встановлено в діях ОСОБА_1 всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та доказів щодо наявності саме домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 немає.

       Відповідно до п. 1) ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

       Таким чином, враховуючи вищенаведене, вважаю за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю доказів про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення.

       Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП,

       постановив:

       Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

       Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

       Суддя                                                                        З.М. Коліщук