Справа № 127/12839/21

Провадження № 22-ц/801/1475/2021

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2021 рокуСправа № 127/12839/21м. Вінниця

       Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя – доповідач),

суддів: Берегового О. Ю., Панасюка О. С.

секретар судового засідання Ліннік Я. С.,

учасники справи:

позивач (особа яка подала апеляційну скаргу) – ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне підприємства «Бокуд», Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області 28 травня 2021 року про відмову у відкритті провадження, постановлену у складі судді Венгрин О. О., в м. Вінниця, дата складання повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення,-

в с т а н о в и в:

19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПП «Бокуд», АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про визнання недійсним договору, у якому ставила вимогу: визнати недійсним договір «Про технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ)» №1/32А210-264-20 від 23.12.2019 р., укладений між ПП «Бокуд» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області 28 травня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зазначив що викладені в позовній заяві вимоги підлягають розгляду в порядку, визначеному господарським процесуальним законом, а тому позов не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, оскільки спір між позивачем та відповідачами виник щодо правочину, сторонами якого є юридичні особи, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до ч.2 ст.4, п.1 ч.1 ст.20 ГПК України.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати ухвалу суду та передати справу для розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що правовідносини, які склалися між сторонами мають цивільно-правовий характер, вважає, що позовна заява не підлягає розгляду в господарському суді, оскільки не підпадає на під положення ст. 20 ГПК України, суд невірно застосував правові позиції Верховного Суду у справах № 904/2529/18 (постанова від 19.03.2019 року) та № 910/17433/19 (постанова від 21.04.2020 року).

14 червня 2021 року ПП «Бокуд» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі, зазначає, що позов ОСОБА_1 не підпадає під ч. 1 п. 1 ст. 20 ГПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

30 червня 2021 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» подало відзив на апеляційну скаргу (Вх. № 5786), однак оскільки зазначений відзив подано з пропуском строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд до уваги його не розглядає.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ПП «Бокуд» Сташко А. І. визнала апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання на з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином: від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі, у якій вона вказала, що свої доводи викладені в апеляційній скарзі підтримує в повному обсязі; відповідач АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу без участі представника.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Як зазначено в частині 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).

Отже, загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області в порядку цивільного судочинства з позовом до ПП «Бокуд», АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про визнання недійсним договору «Про технічне обслуговування системи газопостачання та газового обладнання (крім ВОГ)» №1/32А210-264-20 від 23.12.2019 року, укладеного між ПП «Бокуд» та АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз».

Отже, у справі що розглядається, суд першої інстанції вірно встановив, що предметом позову є визнання недійсним договору, укладеного між двома юридичними особами в зв`язку із здійсненнями ними господарської діяльності.

Відтак, враховуючи характер спірних відносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення позову, у тому числі, фізичною особою, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правову природу юридичного спору та у даному випадку не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому, виходячи з положень статті 375 ЦПК України, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, слід зазначити, що, подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 1 362 грн судового збору (а. с. 64), проте оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, понесені судові витрати слід залишити за позивачем. Відповідачами не надано доказів понесення судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області 28 травня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі залишити без змін.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 в апеляційній інстанції, залишити за нею.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк