ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/9088/20 Головуючий у І інстанції - Шереметьєва Л.А.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Кондраток А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Осадчої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 11 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 0749/10000/19 від 02.04.2020 у справі про порушення митних правил.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм чинного законодавства, а викладені в ній обставини та підстави порушення митних правил не відповідають дійсності. Позивач наголошує, що транспортний засіб заїхав на митну територію України 03.12.2018, проте у зв`язку із виникненням технічних несправностей був розмитнений вже після відповідного ремонту. Оскільки технічний паспорт та транзитні документи вказаного транспортного засобу були втрачені, позивач при визначені строку використання даного транспортного засобу керувався відомостями, що йому були надані, в тому числі таблицею, яка містилась в товаросупровідних документах та на самому транспортному засобі ( ОСОБА_2 ), де значиться дата 18.12.2014, отже під час розмитнення вік транспортного засобу не перевищував 5 років. Позивач наголошує на відсутності доказів про наявність у нього умислу на неправомірне зменшення розміру митних платежів при митному оформленні товару.

Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 11 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час здійснення митного оформлення транспортний засіб використовувався понад 5 років, отже акцизний податок на вказаний товар повинен становити ставку акцизу 1.032 EUR, а тому оскаржувана постанова Київської міської митниці ДФС від 02.04.2020 у справі про порушення митних правил є законною та обґрунтованою.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали, наполягали на їх задоволенні.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник відповідача до суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 10.10.2019 до відділу митного оформлення № 1 митного поста Столичний Київської міської митниці ДФС, шляхом електронного декларування, було подано митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA100110/2019/156342 на товар - моторні транспортні засоби для перевезення вантажів (для дорожніх робіт) самосвал бувший у використанні, марка: VOLVO; модель: НОМЕР_1 : (VIN): НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення: 2014, модельний рік виготовлення 2014, тип двигуна: дизель; робочий об`єм двигуна: 12 777, кількість дверей: 2, місць для сидіння: 2, повна маса при максимальному навантаженні: 50 293 кг., вантажопідйомність: 32 000 кг., колір: біла кабіна, оранжевий кузов, виготовлений не на базі легкового авто; призначений для використання на дорогах загального призначення, оснащений кузовом, торгівельна марка: VOLVO, країна виробництва: BE, виробник: VOLVO , всього 1 товар, загальною вартістю 355 000, 00 турецьких лір або 1 503 298, 98 грн.

Відомості про товар були взяті з наданих представником ТОВ «ТАРТЕХ» товаросупровідних документів, які були надані, у відповідності до вимог митного законодавства, разом з митною декларацією, а саме: контракт № 03092018 від 03.09.2018, специфікація № 1 від 03.09.2019 до контракту № № 3092018 від 03.09.2018, інвойс № 373590 від 12.11.2018, коносамент (Bill of Lading) № 1 від 30.11.2018; сертифікат про походження товару № Р 0547386 від 20.11.2018, інші документи, які зазначені у графі 44 МД.

Як вказує позивач, даний транспортний засіб заїхав на митну територію України 03.12.2018 року та мав бути доставлений протягом 10 днів до Київської митниці ДФС для розмитнення, але, у зв`язку з тим, що у даного транспортного засобу виникли технічні несправності, він був доставлений до станції технічного огляду та перебував там на ремонті, через що, як зазначає позивач, митним органом було надано дозвіл на продовження строку розмитнення даного товару, яке, в свою чергу, відбулось у жовтні 2019.

Разом з тим, оскільки, транспортний засіб був виготовлений у 2014 році, а на митну територію України заїхав у 2018 році, коефіцієнт віку транспортного засобу становив 4 роки, тому позивач задекларував товар за кодом згідно УКТ ЗЕД 8704 23 99 00 та застосував ставку ввізного мита - 10 % (150 329,90 грн.), акциз - 0,033 ЕUR (11 436,66 грн.), ПДВ - 20 % (333 013,11 грн.).

Проте, з огляду на те, що до розмитнення транспортний засіб було заявлено у жовтні 2019 року, митний орган вважав, що він експлуатувався понад 5 років, тому ставка акцизу має становити 1.032 EUR.

02.04.2020 відповідач прийняв постанову № 0749/10000/19, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, і наклав на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 605 707, 31 грн.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у ст. 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Статтею 487 МК України, передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил посадова особа зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Тобто, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 Митного кодексу України , у цьому випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, та наявність прямого умислу.

Доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 495 МК України).

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71 -VIIІ (далі -Закон № 71 -VIIІ) визначено, що акцизна ставка податку у твердій сумі з одиниці реалізованого товару за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8704 23 99 00 становить 0,033 євро за 1 куб.см. об`єму циліндрів двигуна для транспортних засобів, що використовувалися до 5 років, а для автомобілів що використовувалися від 5 до 8 років - 1,32 євро за 1 куб.см. об`єму циліндрів двигуна.

Цим Законом внесено зміни у пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та зазначено, що суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Позивач наголошує, що транспортний засіб заїхав на митну територію 03.12.2018, на підтвердження чого ним подано до суду апеляційної інстанції копії документів, а саме: рахунку-фактури (інвойс) № 373590; митної декларації про імпорт ЕЕ № 100000/2018/885164 від 03.12.2018; відомості про перетин кордону України відповідними транспортними засобами; митних декларацій ЕД ІМ-40 №UA100110/2019/158693, ЕД ІМ-40 №UA100110/2019/158694, ЕД ІМ-40 №UA100110/2019/158695, ЕД ІМ-40 №UA100110/2019/158696, ЕД ІМ-40 №UA100110/2019/158697, ЕД ІМ-40 №UA100110/2019/158698 (а.с.185-203).

Дослідивши надані документи, колегія суддів приходить до висновку, що, дійсно, спірний транспортний засіб перетнув кордон України 03.12.2018 року, і, оскільки законодавець чітко вказав, що суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації, термін використання транспортного засобу повинен рахуватись від дати його випуску (в даному випадку - 14.05.2014) до дати подання митої декларації (03.12.2018).

Отже, на день подання митної декларації вік транспортного засобу VOLVO (VIN) НОМЕР_2 не перевищував 5 років, тому, застосувавши ставку акцизу 0,033 євро, позивач діяв у відповідності до вимог митного та податкового законодавства і не мав умислу на заниження митних платежів, як наслідок, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Салабіаку проти Франції від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A;, пункт 29).

Таким чином, зазначені принципи і положення нормативних актів при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази наявності складу адміністративного правопорушення позивача не доведені.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною в постановах від 06.06.2018 по справі № 607/1866/17 та № 607/2391/17, згідно з якою для притягнення до відповідальності за статтею 485 МК України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а за подання апеляційної скарги був сплачений у розмірі 630, 60 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.05.2021 № 9233-5581-3650-6195.

Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повне задоволення позову, витрати зі сплати судового збору в розмірі 630, 60 грн. підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 11 грудня 2020 року - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Київської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил №0749/10000/19 від 02.04.20120, провадження у справі закрити.

Стягнути з Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, буд. 8-а; ЕДРПОУ: 43337359) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 630, 60 (шістсот тридцять гривень 60 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

А.Г. Степанюк