Сарненський районний суд

Рівненської області

____________________________________________________________________    

Справа №572/2312/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26 травня 2021 року                                                        м.Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області в складі

Головуючого судді - Рижого O.A.

при секретарі - Мірковець Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки володіє ним на законних підставах понад десять років.

В обґрунтування вимог зазначила, що 18 червня 1967 року вступила у шлюб з ОСОБА_3 . Після укладення шлюбу позивач разом з чоловіком проживала у будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де, як вважала позивач, вони були прописані з моменту укладення шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер, ОСОБА_4 юридичну консультацію в усній формі про перехід права власності на житловий будинок від чоловіка до неї, як їй пояснили, автоматично, оскільки вона на час смерті чоловіка жила та була прописана разом з ним, позивачка вважала, що документальному оформленню права власності на своє ім`я вказаного будинку не буде перешкод. Проте, на початку 2020 року ОСОБА_1 вирішила оформити право власності на будинок на своє ім`я та звернулась до нотаріальної контори, але під час перевірки прав власності на будинок за адресою будинку за адресою: АДРЕСА_2 нотаріусом було з`ясовано, що зазначений будинок зареєстровано за ОСОБА_2 . Яка являється рідною сестрою померлого чоловіка позивачки. Адвокатом ОСОБА_5 було направлено відповідний адвокатський запит на адресу комунального підприємства Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації з проханням надати інформацію щодо власника зазначеного спірного будинку та технічної документації. На зазначений адвокатський запит було отримано відповідь комунального підприємства Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації від 08.07.2020 року за № 2153 згідно з якої дійсно право влаоності відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого Сарненською державною нотаріальною конторою 15.02.1967 р. Р№339 було зареєстровано за ОСОБА_2 . Позивачка вказує, що ОСОБА_2 жодного дня у цьому будинку не проживала, не несла витрат на його утримання, не укладала договорів про надання комунальних послуг та взагалі ніколи не цікавилась цим будинком його станом та утриманням. Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 217622351 від 24.07.2020 р. відомості щодо прав власності на житловий будинок АДРЕСА_3 у реєстрі відсутні.

В зв`язку з даними обставинами, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи була

м. Сарни повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Чалов А.О. в поданій до суду заяві, позов підтримав та просив такий задовольнити із вказаних вище підстав. Просив також справу розглядати у відсутність позивача та у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, повідомлена про розгляд справи через оголошення, розміщене на офіційному сайті судової влади.

Суд, вважає можливим розгляд справи провести у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів з постановлениям заочного рішення у справі, що відповідає положенням ст. 280 ППК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Встановлено, що 18 червня 1967 року ОСОБА_1 вступила у шлюб з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 виданим 10.06.1967 р. Тутовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області.

Після укладення шлюбу разом з чоловіком проживала у будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сарненського районного управління юстиції у Рівненської області серії НОМЕР_2 від 28.01.2016р.

В 2020 році ОСОБА_1 вирішила оформити право власності на будинок на своє ім`я та звернулась до нотаріальної контори, але під час перевірки прав власності на будинок за адресою будинку за адресою: АДРЕСА_2 нотаріусом було з`ясовано, що зазначений будинок зареєстровано за ОСОБА_2 . Яка являється рідною сестрою померлого чоловіка позивачки.

Згідно відповіді на адвокатський запит до Комунального підприємства Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації про надання інформації щодо власника зазначеного спірного будинку та технічної документації від 08.07.2020 року за № 2153, право власності відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого Сарненською державною нотаріальною конторою 15.02.1967 р. Р№339 було зареєстровано за ОСОБА_2 .

З пояснень в позовній заяві судом встановлено, що ОСОБА_2 жодного дня у цьому будинку не проживала, не несла витрат на його утримання, не укладала договорів про надання комунальних послуг та взагалі ніколи не цікавилась цим будинком його станом та утриманням.

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 217622351 від 24.07.2020 р. відомості щодо прав власності на житловий будинок АДРЕСА_3 у реєстрі відсутні.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч.І, 4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Як роз`яснено у п.п.9, 11, 13, 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння - добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст.344 ЦК України).

Враховуючи положення ст.ст.335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду Гст.214 ЦПК України).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч.4 ст.344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст.344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.5 ч.І ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відтак, у суді знайшов своє підтвердження належними доказами факт добросовісного, відкритого та безперервного володіння позивачем будинком АДРЕСА_3 протягом строку, що перевищує десять років, а саме, на протязі п`яти десяти трьох років, тому ОСОБА_1 набула право власності на вказане житло на підставах, що не заборонені законом.

Керуючись наведеним, ст.ст.10, 60, 212-215. 294 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (жителькою АДРЕСА_2 ), право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                Рижий О.А.