Ухвала

29 червня 2021 року

місто Київ

справа № 324/1338/18

провадження № 61-10142ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у липні 2018 року звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

1) визнати неправомірними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (далі - АТ «ОГС «Запоріжгаз») щодо припинення ОСОБА_1 як побутовому споживачу газопостачання 15 травня 2017 року;

2) зобов`язати АТ «ОГС «Запоріжгаз» за власний рахунок відновити газопостачання на об`єкті побутового споживача ОСОБА_1 , а саме, у квартирі АДРЕСА_1 ;

3) зобов`язати АТ «ОГС «Запоріжгаз» за власний рахунок встановити на об`єкті побутового споживача ОСОБА_1 , а саме, у квартирі АДРЕСА_1 , лічильник газу;

4) стягнути на користь ОСОБА_1 солідарно з АТ «ОГС «Запоріжгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» (далі - ТОВ «Запоріжгаз збут») відшкодування за завдані збитки у вигляді обсягу невідпущеного природного газу у сумі 44 427, 48 грн; витрат на лікування у сумі 14 672, 50 грн; відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000, 00 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії АТ «ОГС «Запоріжгаз» щодо припинення ОСОБА_1 як побутовому споживачу газопостачання 15 травня 2017 року.

Зобов`язано АТ «ОГС «Запоріжгаз» відновити газопостачання на об`єкті побутового споживача ОСОБА_1 , у квартирі АДРЕСА_1 .

Зобов`язано АТ «ОГС «Запоріжгаз» встановити за власний рахунок за зазначеною адресою лічильник газу.

Стягнуто з АТ «ОГС «Запоріжгаз» на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн.

В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2020 року в частині визнання неправомірними дій АТ «ОГС «Запоріжгаз» щодо припинення газопостачання у квартиру позивача, покладення обов`язку з його відновлення та відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 18 червня 2021 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову, рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2020 року залишити без змін.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судового рішення, яке оскаржується учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2021 року - 2 270, 00 грн.

Предметом позову у цій справі є немайнові вимоги про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, а також майнові вимоги про стягнення відшкодування збитків та моральної шкоди у загальному розмірі 109 099, 98 грн (44 427, 48 + 14 672, 50 + 50 000, 00).

Ціна позову у справі за майновими вимогами складає 109 099, 98 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 250 = 567 500, 00 грн).

Також відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом за захистом порушеного права як побутовий споживач, втім враховуючи, що позов містить вимоги майнового та немайнового характеру, застосуванню підлягає пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для визначення справи як малозначної.

Урахувавши, що ціна позову у цій справі за вимогами майнового характеру становить 109 099, 98 грн та в частині немайнових вимог є справою незначної складності, судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо наявності винятків для допуску оскарження судового рішення у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не зазначено.

При цьому Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Отже, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості

(«Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії»

(Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України»

(Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у справі незначної складності та з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про захист прав споживачів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 20 січня 2021 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко