Ухвала

01липня 2021 року

м. Київ

справа № 521/4610/13

провадження № 61-9736ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 521/4610/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування витрат, пов?язаних із незаконним перенесенням лічильника, викликом спеціаліста, повернення власного лічильника, відшкодування двократної вартості недовідпущеної електричної енергії, відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу та копіювання,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 521/4610/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування витрат, пов?язаних із незаконним перенесенням лічильника, викликом спеціаліста, повернення власного лічильника, відшкодування двократної вартості недовідпущеної електричної енергії, відшкодування моральної шкоди, стягнення витрат на правову допомогу та копіювання.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 січня 2015 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року.

Ухвалами Верховного Суду від 02 лютого 2021 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року залишено без руху для уточнення вимог касаційної скарги, її змісту, та надання касаційної скарги у новій редакції з чітко викладеною прохальною частиною касаційної скарги. Крім того, судом було вказано про необхідність сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 повернуто заявнику, оскільки ОСОБА_2 не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 02 лютого 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику, оскільки ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали Верховного Суду від 02 лютого 2021 року.

У червні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вдруге звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржуване судове рішення.

Разом з цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки, як убачається з поштового конверту, касаційну скаргу здано на пошту 08 червня 2021 року, тобто з пропущенням строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 ЦПК України.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними.

Заявник протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку та наданням відповідних доказів.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої та або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках непідтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили у поданій касаційній скарзі не всіх осіб, які брали участь у справі у судах першої та апеляційної інстанцій, а саме: не зазначено позивача Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго».

У зв`язку з цим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно усунути вказані вище недоліки касаційної скарги, та відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України надати касаційну скаргу (у новій редакції) з чітко викладеною прохальною частиною касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Крім іншого, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».

За подання касаційної скарги справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454,00 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату, або докази звільнення від сплати.

Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає зазначеним вище вимогам закону, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 02 серпня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк