Постанова

Іменем України

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 754/6306/19

провадження № 61-11599св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року в складі судді Лісовоської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про визнання та звернення до виконання в Україні рішень судів Королівства Іспанії.

Клопотання мотивоване тим, що рішенням суду по розгляду справ жорстокого поводження з жінками № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ, Барселона, Королівство Іспанія № 44/2013 у справі №7/13-І від 07 червня 2013 року шлюб між сторонами розірвано. Встановлено суму аліментів, яка підлягає стягненню

з батька на користь матері на утримання дитини у розмірі 250 Євро. Крім цього, має виплачуватись половина додаткових витрат. Ці суми мають бути виплачені батьком ОСОБА_3 на наданий матір`ю рахунок в перші п`ять днів кожного місяця. Ця сума буде актуалізуватись щорічно згідно індексу роздрібних цін, визначених Національним інститутом статистики чи органом, який

в майбутньому буде здійснювати його функції. ОСОБА_2 було відомо про зазначене рішення суду в Королівстві Іспанія, заходів щодо його оскарження він не вживав, фактично визнавши його. Оскільки ОСОБА_2 , знаючи про необхідність виконання зобов`язань, покладених на нього зазначеним судовим рішенням, ігнорував їх, аліменти з часу розірвання не сплачував, судом, як похідні від первинної справи, були ухвалені додаткові судові рішення, які повинні забезпечити виконання первинного судового рішення. Станом на 16 лютого

2018 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів становила 15 279,87 Євро, що складається із основної суми в розмірі 11 753,75 Євро та 3 526,12 Євро для забезпечення відсотків, що можуть виникнути під час виконання рішення

і сплати його витрат, не включаючи подальші сплати. Зазначена сума підтверджується та визначена ухвалою суду у справах насильства проти жінок № 1 м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ у справі про виконання судових актів

№ 18/2018 розділ В від 16 лютого 2018 року, Декретом суду у справах насильства по відношенню до жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ

у справі про виконання судових актів № 18/2018 Розділ В від 16 лютого

2018 року про накладення арешту на майно, володарем якого є ОСОБА_4 , на основну суму в розмірі 11 753,75 Євро та 3 526,12 Євро для забезпечення сплати відсотків за первинним судовим рішенням про визначення розміру аліментів. ОСОБА_1 вважає, що держава Україна повинна забезпечити виконання, а ОСОБА_2 зобов`язаний виконувати ті частини зазначених рішень судів Королівства Іспанія, що стосуються зобов`язань про утримання.

Посилаючись на зазначені обставини просить суд визнати в Україні рішення суду у справах насильства проти жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) № 44/2013 у справі про розірвання шлюбу № 7/13-1 від

07 червня 2013 року повністю;

звернути до виконання ту частину рішення суду у справах насильства проти жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) № 44/2013

у справі про розірвання шлюбу № 7/13-1 від 07 червня 2013 року, що стосується зобов`язань про утримання дитини ОСОБА_5 , а саме в частині виплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 ;

зобов`язати ОСОБА_2 , починаючи з дати проголошення рішення судом,

а саме з 07 червня 2013 року, проводити оплату визначених судом Королівства Іспанія сум в розмірі 250 Євро плюс половина надзвичайних витрат

з періодичністю 1 місяць впродовж п`яти перших днів кожного місяця;

визнати і звернути до виконання в Україні ухвалу суду у справах насильства по відношенню до жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) у справі про виконання судових актів № 18/2018 Розділ В від 16 лютого 2018 року, якою оголошено судовий загальний наказ про стягнення заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_2 , що станом на 16 лютого

2018 року становила 15 279,87 Євро, що складається з суми у розмірі 11 753,75 Євро основної суми і 3 526,12 Євро для забезпечення сплати відсотків, які можуть виникнути під час виконання рішення і сплати його витрат, не включаючи подальші сплати, які необхідно перерахувати на зазначені в заяві банківські реквізити матері дитини неповнолітнього ОСОБА_5 ;

визнати і звернути до виконання в Україні декрет суду у справах насильства по відношенню до жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) № 18/2018 розділ В від 16 лютого 2018 року, яким оголошено судовий наказ про накладення арешту на все майно, володарем якого є ОСОБА_2 , на суму 11 753,75 Євро основної суми і 3 526,12 Євро для забезпечення сплати відсотків, наклавши арешт на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_2 для забезпечення погашення ним заборгованості по сплаті аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на здійснення перекладу у розмірі 3 640,00 грн, а також витрати на правову допомогу.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року клопотання ОСОБА_1 про визнання та звернення до виконання в Україні рішень судів Королівства Іспанії задоволено.

Визнано в Україні рішення суду у справах насильства проти жінок

№ 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) № 44/2013 у справі про розірвання шлюбу № 7/13-1 від 07 червня 2013 року повністю.

Звернено до виконання ту частину рішення суду у справах насильства проти жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) № 44/2013

у справі про розірвання шлюбу № 7/13-1 від 07 червня 2013 року, що стосується зобов`язань про утримання дитини ОСОБА_5 , а саме в частині виплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , які визначені судом наступним чином:

«Сума на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 встановлена в розмірі 250 Євро плюс половина надзвичайних витрат. Ці суми повинні бути сплачені батьком ОСОБА_3 на рахунок, вказаний матір`ю, впродовж п`яти перших днів кожного місяця. Ці суми підлягають щорічному оновленню відповідно до змісту індексу споживчих цін, що визначаються Національним Інститутом Статистики або органом, що виконуватиме його функції в майбутньому» (четверний наслідок розділу «СУД ВИРІШИВ»).

Зобов`язано ОСОБА_2 , починаючи з дати проголошення рішення судом,

а саме з 07 червня 2013 року, проводити оплату визначених судом Королівства Іспанія сум в розмірі 250 Євро, що еквівалентно за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на24 грудня 2019 року, 6 444,48 грн плюс половина надзвичайних витрат з періодичністю 1 місяць впродовж п`яти перших днів кожного місяця на зазначені банківські реквізити.

Визнано і звернено до виконання в Україні ухвалу суду у справах насильства по відношенню до жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) у справі про виконання судових актів № 18/2018 Розділ В від 16 лютого 2018 року, якою оголошено судовий загальний наказ про стягнення заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_2 , що станом на 16 лютого

2018 року становила 15 279,87 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року, 393 883,13 грн, що складається з суми у розмірі 11 753,75 Євро основної суми і 3 526,12 Євро для забезпечення сплати відсотків, які можуть виникнути під час виконання рішення і сплати його витрат, не включаючи подальші сплати, стягнувши з ОСОБА_2 суму у розмірі 393 883,13 грн, які необхідно перерахувати на зазначені в заяві банківські реквізити матері дитини неповнолітнього ОСОБА_5 .

Визнано і звернено до виконання в Україні декрет суду у справах насильства по відношенню до жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) № 18/2018 розділ В від 16 лютого 2018 року, яким оголошено судовий наказ про накладення арешту на все майно, володарем якого є ОСОБА_2 , на суму 11 753,75 Євро основної суми і 3 526,12 Євро для забезпечення сплати відсотків, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року

393 883,13 грн, наклавши арешт на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_2 для забезпечення погашення ним заборгованості по сплаті аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на здійснення перекладу у розмірі 3 640, 00 грн, а також поштові витрати у загальному розмірі 86,20 грн.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні питання про прийняття до розгляду вказаного клопотання та під час його розгляду будь-яких недоліків щодо форми та змісту клопотання судом не встановлено, підстав для відмови

у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду також немає, строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання, порядок подання відповідного клопотання заявником дотримані.

ОСОБА_2 було відомо про наявність судового рішення, а також про те, що судом Королівства Іспанії здійснювався розгляд справ. Він неодноразово викликався належним чином до суду як відповідач, належним чином проінформований про процес і не оскаржував рішення суду. Відповідно до довідок, виданих секретарем суду м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ від 21 січня 2019 року, ОСОБА_2 вручено наказ судді на явку до суду та повістка до суду, копію постанови від 10 січня 2013 року та копію ухвали від 07 червня 2013 року. У рішенні суду Королівства Іспанії № 44/2013 у розділі «Наступні обставини справи» в абзаці «Третє» зазначено, що ОСОБА_2 був належним чином проінформований про місце та час судового засідання, неявка була встановлена судом 19 березня 2013 року, а в абзаці «Четверте» зазначено, що обидві сторони були викликані до суду належним чином на 15 травня 2013 року, але відповідач повторно не з`явився. У розділі «Наступні обставини справи» в абзаці «П`яте» також зазначено, що під час провадження були дотримані всі законодавчі процедури. Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва

у справі № 754/2785/17 під час розгляду цієї справи ОСОБА_2 зазначив особисто про обізнаність щодо наявності судового рішення Королівства Іспанії,

копію рішення іноземного суду про розірвання шлюбу пред`являв до виконання в Україні. Також факт існування судового рішення суду від 07 червня 2013 року

у справі про розірвання шлюбу визнано всіма сторонами в судовому процесі та зафіксовано у судовому рішенні від 02 лютого 2018 року, ухваленому Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 755/12339/17.

Твердження ОСОБА_2 та його представника про невідповідність перекладу судових рішень його оригіналу суд до уваги не взяв, оскільки вони не доведені належними доказами та спростовуються встановленими під час розгляду клопотання обставинами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року змінено, викладено п`ятий абзац резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

«Зобов`язати ОСОБА_2 , починаючи з 16 лютого 2018 року, проводити оплату визначених судом Королівства Іспанія сум в розмірі 250 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24.12.2019 року 6 444 гривні 48 копійок плюс половина надзвичайних витрат з періодичністю 1 місяць впродовж п`яти перших днів кожного місяця на банківський рахунок»

В решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки рішення не виконано

в добровільному порядку, воно підлягає виконанню у примусовому порядку, та правильно визначив суму стягнення в національній валюті відповідно до частини восьмої статті 467 ЦПК України.

Разом з тим суд першої інстанції, вирішуючи питання про звернення до виконання частини вказаного рішення суду, що стосується зобов`язань про утримання дитини ОСОБА_5 , та зобов`язавши ОСОБА_2 починаючи

з дати проголошення рішення судом, а саме з 07 червня 2013 року, проводити оплату визначених судом Королівства Іспанія сум, не врахував, що ухвалою суду у справах насильства по відношенню до жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) у справі про виконання судових актів

№ 18/2018 Розділ В від 16 лютого 2018 року оголошено судовий загальний наказ про стягнення заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_2 за період з 07 червня 2013 року по 16 лютого 2018 року, що станом на 16 лютого

2018 року становила 15 279,87 Євро.

Аргументи учасників справи

У серпні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання та звернення до виконання в Україні рішень Суду з питань насильства по відношенню до жінок № 1 м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди задовольнили клопотання про визнання та звернення до виконання в Україні рішень іноземного суду, незважаючи на відсутність належних та допустимих доказів, які

б підтверджували повідомлення відповідача про розгляд справи та набрання рішенням законної сили. Зокрема, суд першої інстанції: відкрив провадження на підставі клопотання про визнання та звернення до виконання в Україні рішення іноземного суду за відсутності офіційних документів, які б підтверджували повідомлення боржника про розгляд справи та набрання рішенням законної сили; суди стягнули аліменти за період, що перевищує трирічний термін, визначений статтею 463 ЦПК Українита визнали належними докази, подані

з порушенням строку, встановленого ЦПК України.

Надана ОСОБА_1 довідка не підтверджує, що він повідомлений про розгляд справи, оскільки в період з 01 січня 2013 року по 02 серпень 2013 року він фізично не відвідував Суду з питань насильства по відношенню до жінок № 1 м. Л`Оспіталет де Любрегат, а тому не міг підписати жодного документа

в приміщенні цього суду; на час подання касаційної скарги здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № 12019100030005992 від 17 серпня 2019 року за фактом використання завідомо підроблених документів під час розгляду цієї справи, зокрема, довідки Суду з питань насильства по відношенню до жінок № 1 м. Л`Оспіталет де Любрегат про вручення йому наказу судді на явку до суду, повістки до суду, копії позовної заяви та інших документів, в матеріалах справи міститься витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; довідка не містить інформації щодо дати її складення, інформації про особу, що її склала, а тому не зрозуміло чи складена така довідка уповноваженою особою.

На день звернення до суду ОСОБА_1 було відомо про рішення суду апеляційної інстанції, оскільки саме вона зверталась з апеляційною скаргою на рішення суду від 07 червня 2013 року, і тому в неї не було жодних перешкод для долучення копії рішення суду апеляційної інстанції до клопотання про визнання та виконання рішення іноземного суду на території України, яке було подано до Деснянського районного суду м. Києва.

При зверненні до суду ОСОБА_1 надала переклад рішення Суду з питань насильства по відношенню до жінок № 1 м. Л`Оспіталет де Любрегат від

07 червня 2013 року, здійснений перекладачем ОСОБА_6 , без долучення доказів на підтвердження кваліфікації перекладача; наданий переклад містить суттєві недоліки, які призводять до помилкового сприйняття змісту рішення.

Суди помилково стягнули з нього витрати на послуги перекладу з огляду на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що витрати на переклад пов`язані саме з розглядом цієї справи.

Крім того, він вже три роки самостійно утримує малолітнього ОСОБА_5 .

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , в якому він зазначив, що у матеріалах справи наявні документальні підтвердження, що судові рішення суду Королівства Іспанії набрали законної сили та підлягають виконанню, а протилежних доказів скаржником не надано. Зауважень щодо перекладу змісту резолютивної частини судових рішень, які безпосередньо визнано та звернено до виконання

в України, не зазначено, тому це не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення українських судів. Суди визнали та звернули до виконання рішення суду у справах насильства проти жінок № 1 м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ від 07 червня 2013 року починаючи з 16 лютого 2018 року, цей строк не перевищує трирічний строк виконання та пред`явлення претензій до боржника. Визначення суми боргу і необхідність його стягнення за іспанським законодавством відбулось іншим судовим рішенням Королівства Іспанії, а саме ухвалою суду від 16 лютого 2018 року. Посилання скаржника на те, що він забезпечує малолітнього сина ОСОБА_5 не є предметом розгляду та спору в цій справі. Крім того, рішенням Дніпровського районного суду від

02 лютого 2018 року у справі № 755/12339/17, залишеним без змін постановами апеляційного та касаційного суду, визнано незаконним утримання ОСОБА_2 на території України малолітнього ОСОБА_5 , ухвалено повернути його на територію Королівства Іспанія та зобов`язано ОСОБА_2 негайно передати малолітнього ОСОБА_5 його матері - ОСОБА_1 . З огляду на зазначене просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 та залишити без змін оскаржені ухвалу суду першої інстанції із змінами, внесеними до неї постановою апеляційного суду.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі; зупинене виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року в частині стягнення заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_2 , що станом на 16 лютого 2018 року становила 15 279,87 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року, 393 883,13 грн, до закінчення касаційного провадження.

В ухвалі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року зазначено, що наведені

у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що рішенням суду по розгляду справ жорстокого поводження з жінками № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ, Барселона, Королівство Іспанія №44/2013 у справі № 7/13-І від 07 червня 2013 року шлюб між сторонами розірвано. Встановлено суму аліментів, яка підлягає стягненню з батька на користь матері на утримання дитини у розмірі 250 євро. Крім цього, має виплачуватись половина додаткових витрат. Ці суми мають бути виплачені батьком ОСОБА_3 на наданий матір`ю рахунок в перші п`ять днів кожного місяця. Ця сума буде актуалізуватись щорічно згідно індексу роздрібних цін, визначених Національним інститутом статистики чи органом, який

в майбутньому буде здійснювати його функції.

Відповідно до ухвали суду у справах насильства по відношенню до жінок

№ 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) у справі про виконання судових актів № 18/2018 Розділ В від 16 лютого 2018 року оголошено судовий загальний наказ про стягнення заборгованості по сплаті аліментів

з ОСОБА_2 , що станом на 16 лютого 2018 року становила 15 279,87 Євро, що за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року еквівалентно 393 883,13 грн, яка складається з суми у розмірі 11 753,75 Євро основної суми і 3 526,12 Євро для забезпечення сплати відсотків, які можуть виникнути під час виконання рішення і сплати його витрат, не включаючи подальші сплати, стягнувши з ОСОБА_2 суму у розмірі 393 883,13 грн, які необхідно перерахувати на зазначені в заяві банківські реквізити матері дитини неповнолітнього ОСОБА_5 .

Декретом суду у справах насильства по відношенню до жінок

№ 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія) № 18/2018 розділ

В від 16 лютого 2018 року оголошено судовий наказ про накладення арешту на все майно, володарем якого є ОСОБА_9 , на суму 11 753,75 Євро основної суми

і 3 526,12 Євро для забезпечення сплати відсотків, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року 393 883,13 грн, наклавши арешт на все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_2 для забезпечення погашення ним заборгованості по сплаті аліментів.

Згідно пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання рішення іноземного суду - поширення законної сили рішення іноземного суду на територію України в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Згідно статті 463 ЦПК України рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

У статті 468 ЦПК України визначено, що клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено:

1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили;

2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи;

3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України;

4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді;

5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні;

6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду;

7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України;

8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання;

9) в інших випадках, встановлених законами України.

Відповідно до пункту с) частини 1 статті 25 Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання, що підписана

23 листопада 2007, ратифікована Україною 11 січня 2013 року та набрала чинності для України 01 листопада 2013 року (далі - Конвенція), до заяви про визнання та виконання рішення суду повинні додаватися: якщо відповідач не з`явився та не був представлений у провадженні в державі походження, документ або документи, які засвідчують, залежно від обставин, що відповідач був належним чином повідомлений про провадження та мав можливість бути заслуханим, або що відповідач був належним чином повідомлений про рішення та мав можливість оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону.

Згідно статті 22 Конвенції у визнанні та виконанні рішення може бути відмовлено, якщо:

a) визнання та виконання рішення є очевидно несумісним з основами правопорядку (" ordre public ") запитуваної держави;

b) рішення було отримано шляхом шахрайства у зв`язку з процесуальними питаннями;

c) провадження між тими самими сторонами про той самий предмет триває

в органі запитуваної держави, і таке провадження було розпочато раніше;

d) рішення є несумісним з рішенням, винесеним між тими самими сторонами та про той самий предмет або в запитуваній державі, або в іншій державі, якщо це останнє рішення відповідає умовам, необхідним для визнання та виконання

в запитуваній державі;

e) у справі, у якій відповідач або не з`явився, або не був представлений

у провадженні в державі походження:

i) коли закон держави походження передбачає повідомлення про провадження, відповідач не був належним чином повідомлений про провадження та не мав можливості бути заслуханим або

ii) коли закон держави походження не передбачає повідомлення про провадження, відповідач не був належним чином повідомлений про рішення та не мав можливості оскаржити або подати апеляцію на підставі неправильного встановлення обставин справи та застосування закону, або

f) рішення було прийнято в порушення статті 18.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що клопотання і документи, що додані до нього, оформлено відповідно до вимог, передбачених главою 1 Розділу IX ЦПК України; стягувачем подано всі документи, необхідні для виконання рішення іноземного суду, яке підлягає виконанню на території України в силу принципу взаємності; відсутні підстави для відмови в задоволенні клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду; ОСОБА_2 було відомо про розгляд справи судом Королівства Іспанії, суди зробили правильний висновок про задоволення клопотання ОСОБА_1 .

При цьому апеляційний суд обґрунтовано змінив ухвалу суд першої інстанції

в частині визначення дати, з якої підлягає виконання суду у справах насильства проти жінок № 1 у м. Л`ОСПІТАЛЕТ-ДЕ-ЛЬОБРЕГАТ (Королівство Іспанія)

№ 44/2013 у справі про розірвання шлюбу № 7/13-1 від 07 червня 2013 року, що стосується зобов`язань про утримання дитини ОСОБА_5 .

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що ОСОБА_2 три роки самостійно утримує малолітнього ОСОБА_5 , оскількиклопотання про визнання

й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до них будь-які зміни.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги,з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що ухвала суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанова апеляційного суду ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів

у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу

У зв?язку з цим підлягає поновленню виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року в частині стягнення заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_2 , що станом на 16 лютого 2018 року становила 15 279,87 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року, 393 883,13 грн, зупинене ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436, 469 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року

в незміненій апеляційним судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання ухвали Деснянського районного суду м. Києва від

24 грудня 2019 рокута постанови Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року в частині стягнення заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_2 , що станом на 16 лютого 2018 року становила 15 279,87 Євро, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 24 грудня 2019 року, 393 883,13 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов