Ухвала

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 199/5979/19

провадження № 61-8051ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Наталія Іванівна, про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів, витребування майна, скасування запису про реєстрацію права власності, поновлення права власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Н. І., про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів, витребування майна, скасування запису про реєстрацію права власності, поновлення права власності.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року у задоволенні вказаних вище позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року - без змін.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 11 травня 2021 року звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник зазначив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року, яке обґрунтовував тим, що повний текст постанови апеляційного суду станом на момент подачі касаційної скарги не отримано, про її існування заявникові стало відомо 30 квітня 2021 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Просив врахувати вказані обставини, як поважні та поновити строк на касаційне оскарження. У касаційній скарзі також заявник виклав клопотання про звільнення від сплати судового збору

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволено частково. Зменшено розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги з 16 982,56 грн до 2 908,09 грн. Цією ж ухвалою визнано наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без руху для усунення недоліків до 29 червня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання ухвали. Зокрема, заявника зобов`язано звернутись із заявою про поновлення строку, в якій навести інші підстави для поновлення строку та надати докази на обґрунтування таких доводів та сплатити визначений розмір судового збору.

Також зазначеною ухвалою заявника повідомлено про наслідки невиконання вимог ухвали суду, а саме: у разі якщо клопотання про поновлення строку касаційного оскарження не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для його поновлення визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Копію вказаної ухвали направлено заявнику на адресу указану в касаційній скарзі.

У строк, визначений в ухвалі, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направив до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема: клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та докази на підтвердження своїх доводів та квитанція від 14 червня 2021 року № 24232 про сплату судового збору у розмірі 2 908,09 грн.

У новому клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що згідно з інформацією наданою Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська у відповідь на його запит, відомості про направлення копії постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року на адресу ОСОБА_2 у матеріалах справи відсутні. Також у відповіді зазначено, що оскаржувану постанову направлено судом на адресу позивача, відомості про дату вручення відсутні.

Вважає, що зазначені обставини, у їх сукупності, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.

Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, оцінивши нові докази на підтвердження поважності причин пропуску строку, Верховний Суд керувався наступним.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку на касаційне оскарження, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказав лише на відсутність відомостей про вручення копії оскаржуваної постанови позивачу та його представнику.

Вказані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд не може визнати поважними, з огляду на наступне.

З копії відповіді на адвокатський запит убачається, що суд апеляційної інстанції 09 квітня 2021 року направив копії оскаржуваної постанови всім учасникам справи, у тому числі й ОСОБА_1 .

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, саме ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. Доказів щодо представництва ОСОБА_2 інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції заявником не надано.

Таким чином, факт ненаправлення судом апеляційної інстанції копії постанови на адресу адвоката Васильєва П. С. не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції порядку вручення судового рішення та не може бути визнаний поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 272 ЦПК України, та направив на адресу ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови. Натомість, заявник, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не було отримано поштову кореспонденцію апеляційного суду, не підтвердив належними доказами та не навів обставин, які перешкоджали безпосередньо ОСОБА_1 скористатися правом на подання касаційної скарги у передбачений законом строк.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому сторона у справі на свій розсуд обирає спосіб реалізації своїх процесуальних прав, звернутися до суду особисто або через представника. Так само сторона вільна у виборі свого представника. Однак, обравши представника і звернувшись через нього до суду, сторона повинна розуміти, що дії вчинені таким представником здійснюються від її імені.

У пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційних повноважень судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.

Крім того, саме на заявника покладено обов`язок доведення наявності в нього об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення.

Отже, заявником не наведено поважних причин, які б перешкоджали своєчасному вчиненню відповідної процесуальної дії, тому відсутні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року необхідно відмовити на підставі пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Заверуха Наталія Іванівна, про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів, витребування майна, скасування запису про реєстрацію права власності, поновлення права власності.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик