Справа № 442/2025/18                                Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/844/21                 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:29

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Симець В.І.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 лютого 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування заяви покликається на те, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 кошти у загальній сумі 349 270 грн. Стверджує, що ОСОБА_3 не надавав та не міг надавати послуги по здійсненню охорони майна, оскільки не є засновником, службовою особою суб`єкта господарювання, який би мав одним з видів господарської діяльності здійснення охоронної діяльності. Зазначає, що договір про надання охоронних послуг укладається виключно в письмовій формі, однак позивачем не надано жодного доказу на підтвердження надання ним послуг з охорони майна, в тому числі і актів виконаних робіт. Вказує, що з листа Управління ліцензування МВС України від 04.08.2020 року вбачається, що рішення про надання ліцензії ОСОБА_3 на здійснення охоронної діяльності не видавалося та відповідні документи ним для її отримання не подавалися. Вважає, що розписка ОСОБА_1 із зобов`язанням про повернення коштів не може бути доказом укладення договору надання послуг. Звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2018 року ліквідовано підприємство ТОВ «Калуський машинобудівний завод», а ОСОБА_3 відсутній у списку кредиторів підприємства. Наголошує, що ним остаточно зібрано нові докази, які не були відомі під час розгляду справи № 442/2025/18 та не досліджувалися у суді, що, на його думку, є істотними обставинами, які прямо спростовують доводи позивача, викладені ним у позовній заяві, та є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. З наведених підстав просить переглянути за нововиявленими обставинами та скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відмовити.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 лютого 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необгрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для розгляду справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції помилково вважав, що доводи заяви раніше досліджувалися та їм надавалася оцінка в попередніх судових засіданнях з розгляду даної справи та рішення суду ухвалювалося з їх врахуванням. Зазначає, що ОСОБА_3 не надавав та не міг надавати послуги по здійсненню охорони майна, оскільки не є засновником, службовою особою суб`єкта господарювання, який би мав одним з видів господарської діяльності здійснення охоронної діяльності. Вказує, що розписка складена не від імені фізичної особи ОСОБА_1 , а від імені посадової особи, директора ЗАТ «Калуський машинобудівний завод», відтак зобов`язання з повернення коштів взяв на себе завод, а не особисто ОСОБА_1 . Крім того, дана розписка не містить посилання на зобов`язання ОСОБА_1 оплатити послуги з охорони майна, істотних умов порядку проведення такої оплати та відомостей про отримання коштів та порядку їх повернення. Вважає, що долучений до матеріалів справи договір поруки від 03.04.2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є удаваним, фактично умови даного договору ніколи не виконувалися сторонами, про що свідчить зокрема відсутність письмової вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 щодо невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за основним договором, який так і не долучено до матеріалів справи. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника  ОСОБА_1  – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1  про перегляд рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що покликання заявника, як на нововиявлені обставини, на те, шо ОСОБА_3 не надавав та не міг надавати послуги по здійсненню охорони майна, оскільки не є засновником, службовою особою суб`єкта господарювання, який би мав одним з видів господарської діяльності здійснення охоронної діяльності, а також на те, що ОСОБА_3  відсутній у списку кредиторівТОВ «Калуський машинобудівний завод», фактично є переоцінкою доказів, оцінених судом в процесі розгляду справи та новими доказами, а не нововиявленими обставинами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього – юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення (п.1 роз`яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами»).

Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначені частиною 2 статті 423 ЦПК України, якими є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Як роз`яснено у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Тобто, нововиявлені обставини мали існувати на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявникові на момент ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 17 вересня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 349 270 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 17 вересня 2019 року залишено без змін.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що нововиявленими обставинами, які спростовують обставини, якими обґрунтовано рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 17 вересня 2019 року, заявник вважає відсутність у позивача ліцензії на право здійснення охоронної діяльності, обов`язковість письмової форми договору про надання послуг з охорони майна та відсутність ОСОБА_3 у списку кредиторів ТОВ «Калуський машинобудівний завод», а також ненадання належної оцінки судом розписки, наданої позивачем на підтвердження боргу, яка не містить зобов`язання ОСОБА_1 оплатити послуги з охорони майна, а зобов`язання повернути кошти написані не від імені фізичної особи ОСОБА_1 , а як директора ЗАТ «Калуський машинобудівний завод», що, на його думку, свідчить про те, що відповідачем у даній справі мав бути ЗАТ «Калуський машинобудівний завод», а не ОСОБА_1 .

Заявник зазначає, що про вказані істотні для справи обставини йому стало відомо після набрання рішенням суду законної сили та отримання відповідей на адвокатські запити представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

Зокрема, на підтвердження доводів заяви надає копію ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року та Звіт про фінансовий стан ТОВ «Калуський машинобудівний завод» станом на 22.01.2018 року надані Господарським судом Івано-Франківської області на його адвокатський запит № 191/11-20 від 19 листопада 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року ліквідовано юридичну особу – Товариство з обмеженою відповідальністю «Калуський машинобудівний завод».

На підставі ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2018 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 11201170007001488 від 07.05.2018 року про державну реєстрацію припинення юридичної особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Калуський машинобудівний завод».

Разом з тим, в постанові Львівського апеляційного суду від 05 березня 2020 року судом апеляційної інстанції надано оцінку розписці від 03 квітня 2015 року та зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 зобов`язався повернути грошові кошти в розмірі 212 000.00 грн., як фізична особа, що спростовує доводи апелянта про те, що відповідачем у даній справі має бути ЗАТ «Калуський машинобудівний завод», а не ОСОБА_1 .

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що обставини, зазначені в заяві як нововиявлені, а саме щодо неналежної оцінки судами розписки від 03 квітня 2015 року та відсутності ОСОБА_3 у списку кредиторів ТОВ «Калуський машинобудівний завод», не є ново виявленими обставинами, доводи заяви зводяться до переоцінки доказів, оцінених як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи та при ухваленні судових рішень у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставини, зазначені ОСОБА_1 в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року, не є нововиявленими в розумінні ч. 2 ст. 423 ЦПК України, а зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом в процесі розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано відсутність у позивача ліцензії на право здійснення охоронної діяльності, що, на думку апелянта, є нововиявленою обставиною, яка могла істотно вплинути на рішення суду, однак не досліджувалася ним, оскільки не була відома на час розгляду справи, не заслуговують на уваги з огляду на таке.

Листом Управління ліцензування Міністерства внутрішніх справ України № 442АЗ/24 від 04.08.2020 «Про надання інформації», адресованому адвокатові ОСОБА_2 у відповідь на його адвокатський запит № 240/07-20 від 28.07.2020, підтверджується, що рішення про видачу, відмову у видачі або залишення без розгляду заяви про отримання ліцензії на провадження охоронної діяльності ОСОБА_3 , як суб`єкту господарювання, МВС не приймалися (т. 2 а.с. 27).

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Пасюковим В.В. здійснено адвокатський запит 28 липня 2020 року, тобто після ухвалення рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року та після перегляду його в апеляційному порядку.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року, колегія суддів враховує те, що обставини, які заявник вважав нововиявленими, могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, ОСОБА_1 та його представник вправі були подавати вищезазначені докази на підтвердження своєї позиції чи звертатися до суду з клопотанням про витребування таких, у разі неможливості їх здобуття самостійно, однак ні в суді першої інстанції при розгляді справи, ні в суді апеляційної інстанції, при перегляді рішення суду в апеляційному порядку, такі докази ОСОБА_1 та його представником не подавалися, клопотання про їх витребування не заявлялися, а відтак лист Управління ліцензування Міністерства внутрішніх справ України № 442АЗ/24 від 04.08.2020, що підтверджує відсутність у ОСОБА_3 ліцензії на право здійснення охоронної діяльності, на який посилається заявник, як на одну з підстав перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не може вважатися нововиявленою, оскільки є новим доказом, який не оцінювався судом, стосовно обставин, що були ним встановлені, про що сам заявник зазначає в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 вересня 2019 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 лютого 2021 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 25.06.2021 року.

Головуючий: Шеремета Н. О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.