30.06.21

22-ц/812/1239/21

Єдиний унікальний номер справи 478/1418/15-ц                                        Головуючий по 1 інстанції Щербина С.В.

Провадження 22-ц/812/1239/21                                   Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2021р.                                                м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О.,

секретар судового засідання – Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ОТП Банк»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2019р.

за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

        в с т а н о в и л а :

27 серпня 2015 року ПАТ «ОТП Банк» пред`явило позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 листопада 2007р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ML-400/440/2007, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит на придбання нерухомого майна у розмірі 37887,41 швейцарських франків під 4,49% річних + FIDR, з остаточним терміном повернення кредиту 30 листопада 2027р.

Додатковими договорами №1 від 30 січня 2009р., №2 від 22 квітня 2014р., укладеними з ОСОБА_1 вносилися зміни до кредитного договору.

У забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором, 30 листопада 2007р. між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки, до яких в подальшому були внесені зміни відповідно до змін, внесених до кредитного договору №ML-400/440/2007 від 30 листопада 2007р., які зобов`язалися відповідати перед банком за невиконання позичальником кредитних зобов`язань.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов`язань станом на 07 липня 2015р. утворилась заборгованість у розмірі 27187,39 швейцарських франків, що еквівалентно 610605 грн. 41 коп., яка складається з: 25361,16 швейцарських франків, що еквівалентно 569 652,71 грн. - залишку за кредитом та 1823,23 швейцарських франків, що еквівалентно 40952,70 грн. - процентів за користування кредитом.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив позов задовольнити, стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кредитну заборгованість у розмірі 610605,41 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2019р. відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову банку, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем недоведений факт отримання і користування ОСОБА_1 грошовими коштами (швейцарськими франками) обумовленими у кредитному договорі.

В апеляційній скарзі АТ «ОТП Банк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наданими суду доказами позивачем доведено виконання умов кредитного договору щодо надання позичальнику грошових коштів у швейцарських франках та порушення позичальником умов кредитного договору щодо погашення кредиту та нарахованих за користування кредитними коштами процентів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів, посилаючись на необґрунтованість її доводів та недоведеність виконання умов кредитного договору банком, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити процентів, належної йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

У спорах, які виникли на підставі кредитних правовідносин, судам необхідно встановити факти виконання сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором, а саме: надання банком позичальнику кредитних коштів у розмірі та валюті, передбачених кредитним договором; отримання кредитних коштів позичальником.

З матеріалів справи вбачається, що 30 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ML-400/440/2007, відповідно до умов якого позичальникові було надано кредит на придбання нерухомого майна у розмірі 37 887,41 швейцарських франків під 4,49 % річних + FIDR. Дата остаточного повернення кредиту 30 листопада 2027 року.

Відповідно до пунктів 4, 5 кредитного договору погашення заборгованості має здійснюватися шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору згідно з графіком платежів (додаток №1). З метою отримання, обслуговування та погашення кредиту банк відкриває позичальнику поточний рахунок № НОМЕР_1 (п. 2 частини № 1 та п.1.1.1. частини № 2 кредитного договору). Додатковими договорами №1 від 30 січня 2009 року, №2 від 22 квітня 2014 року, укладеними між ОСОБА_1 та позивачем, вносилися зміни до кредитного договору (т.1 а.с.4-12,19-26).

У забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором, 30 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були укладені окремі договори поруки, до яких в подальшому були внесені зміни відповідно до змін, внесених до кредитного договору №ML-400/440/2007 від 30 листопада 2007 року, які зобов`язалися відповідати перед банком за невиконання позичальником кредитних зобов`язань (т.1 а.с.13-18).

30 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернулася до ЗАТ «ОТП Банк» з кредитною заявкою, відповідно до якої просила видати кредит у розмірі – 37887, 41 швейцарських франків, шляхом перерахування кредитних котів в повній сумі з кредитного рахунку на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ЗАТ «ОТП Банк» на її ім`я. Видачу здійснити 30 листопада 2007 року.

З виписки банку за період з 01 листопада 2007 року по 09 листопада 2015 року вбачається, що з кредитного рахунку на рахунок клієнта ОСОБА_1 № НОМЕР_1 АТ «ОТП Банк» 30 листопада 2007 року перераховано кредит 37887,41 швейцарських франків (літерний код СНF), що еквівалентно 170847,78 грн. (т. 2 а.с. 13- 102).

Згідно пункту 5 частини № 1 кредитного договору предметом іпотеки за кредитним договором є однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Придбання цієї квартири позичальником за кредитні кошти отримані на підставі вищезазначеного кредитного договору сторони не заперечували.

За розрахунком банку, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником кредитних зобов`язань станом на 07 липня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 27187,39 швейцарських франків, що еквівалентно 610605,41 грн., яка складається з: 25361,16 швейцарських франків, що еквівалентно 569652,71 грн. - залишку за кредитом та 1826,23 швейцарських франків, що еквівалентно 40952,70 грн. - процентів за користування кредитом (т.1 а.с. 27).

Висновком судово-економічної експертизи № 26 від 10 травня 2017 року, проведеної судовим експертом ОСОБА_4 встановлено, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед ЗАТ «ОТП Банк» відповідає умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору №ML-400/440/2007 від 30 листопада 2007 року, та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором. Заявлений у позовних вимогах розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк» станом на 07 липня 2015 року документально та нормативно підтверджується.

При цьому експертом встановлено, що видача кредитних коштів готівкою в швейцарських франках за угодою №ML-400/440/2007 від 30 листопада 2007 року, укладеною між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , первинними документами та регістрами (виписками по рахунках) не підтверджується.

Виписками (регістрами бухгалтерського обліку) по рахунках підтверджується облік кредитних коштів, нарахованих та сплачених відсотків, комісій, пені тощо за угодою №ML-400/440/2007 від 30 листопада 2007 року, укладеною між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , в швейцарських франках (т.4 а.с. 90-183).

Відмовляючи у позові з підстав недоведеності вимог банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі заперечували факт отримання позичальником кредитних коштів у швейцарських франках, а наявна в матеріалах справи копія «Кредитної заявки ОСОБА_1 від 30 листопада 2007 року» на видачу кредиту у швейцарських франках не може бути належним доказом здійснення банком операції по видачі кредиту, оскільки не відповідає вимогам розділу 4 «Документування операцій в банках» Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254, а саме п. 4.8, 4.10, 5.1, 5.2 (не містить посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення, а також їх особистого підпису (електронного цифрового підпису) не санкціонована).

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими, оскільки не зазначення у кредитній заявці ОСОБА_1 посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення, особистого підпису (електронного цифрового підпису) не спростовує надання позичальнику банком кредитних коштів, оскільки позичальник заперечувала не факт отримання кредитних коштів взагалі, а лише отримання нею кредиту готівкою у валюті (швейцарських франках). Також поза увагою суду першої інстанції залишено те, що на підставі кредитної заявки ОСОБА_1 на видачу готівки у швейцарських франках, яка містить підпис позичальника, справжність якої сама позичальник не заперечувала, судовим експертом здійснено висновок про доведеність виконання банком зобов`язання за кредитним договором в частині надання позичальнику кредитних коштів. Вказаний висновок експерта не спростовує, а підтверджує виконання банком зобов`язання за кредитним договором, наявну заборгованість перед кредитодавцем, а також правильність її розрахунку.

Зазначені у виписці банку за 30 листопада 2007 року по дебіту рахунку НОМЕР_1 щодо можливої конвертації коштів в іноземну валюту вищезазначених висновків не спростовує та є лише припущенням експерта, тоді як згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору здійснювалось поповнення рахунку за кредитним договором від 30 листопада 2007 року, що свідчить про визнання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором.

Отже, як встановлено відповідачі визнали факт підписання кредитного договору позичальником та додатків № 1,2 до нього, договорів поруки поручителями та додатків до них, отримання позичальником кредиту шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника у валюті кредиту, придбання останнім за кредитні кошти квартири. Оцінивши вищевказані докази за правилами ст.89 ЦПК України, колегія суддів не знайшла жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про їх неправильність чи суперечливість іншим матеріалам справи, а тому вважає, що вони є належними та допустимими доказами у справі.

За таких обставин, проводячи оцінку вищезазначеним доказам, колегія суддів, з урахуванням мети правочину, відносин між сторонами, поведінки сторін та обставин, що мають значення, вважає, що між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитним договір, що свідчить про наявність між вказаними сторонами кредитних правовідносин, надання банком позичальнику кредитних коштів у розмірі та валюті, передбачених кредитним договором, отримання кредитних коштів позичальником, а тому виходячи із факту порушення позичальником зобов`язань по обумовленому договору, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. При цьому наведені у відзиві на апеляційну скаргу доводи щодо невідповідності дій банку нормативним актам, що регламентують діяльність банку з відкриття, використання і закриття рахунків, цих висновків суду не спростовують.

Разом з тим, вимоги АТ «ОТП Банк» про стягнення солідарно з поручителів суми заборгованості за кредитним договором не узгоджуються з вимогами ст. 554 ЦК України (в редакції на час виникнення та існування спірних правовідносин) та умовами договорів поруки, оскільки як видно із матеріалів справи, зобов`язання забезпечувалося поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які надали поруку, за різними самостійними договорами поруки. У такому випадку останні не несуть солідарної відповідальності перед кредитором. Кредитор має право пред`явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, відсутні підстави солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості.

Крім того, частина четверта статті 559 ЦК України (в редакції на час виникнення та існування спірних правовідносин) передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може. Строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов`язанням.

Пунктами 3.1, 3.2 договорів поруки від 30 листопада 2007 року, окремо укладених між поручителями та банком, визначено, що поручитель приймає на себе зобов`язання здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленому кредитором, протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги.

Встановлено, що позичальник з 20 листопада 2014 року припинив вносити щомісячні платежі. З позовом про дострокове стягнення заборгованості банк звернувся до суду 27 серпня 2015 року.

Отже, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов до поручителів протягом шести місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов`язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя обчислюється від цієї дати.

З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій у постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги АТ «ОТП» до поручителів у частині періодичних платежів до 27 березня 2015 року не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги пред`явлені банком до поручителів більше ніж через шість місяців після настання строку їх сплати, а тому, у силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України, порука у цій частині є припиненою.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кредитну заборгованість у розмірі 610 605,41 грн; ціну позову зазначено у розмірі 610 605,41 грн.

За такого, з поручителів у солідарному порядку з боржником підлягає стягненню заборгованість, що утворилась з 27 березня 2015 року по 07 липня 2015 року (дата розрахунку заборгованості) у розмірі 576 293,29 грн, з якої: 560 268,71 грн. залишок заборгованості за кредитом; 16 024,58 грн. за несплаченими відсотками за користування кредитом (за 103 днів прострочення).

Інша частина заборгованості за кредитним договором №ML-400/440/2007 від 30 листопада 2007 року у загальній сумі 34312,12 грн. (610605,41-576293,29), з якої: 9384 (569652,71-560268,71) грн. заборгованості за кредитом та 24928,12 (40952,7-16024,58) грн. - за несплаченими відсотками за користування кредитом, підлягає стягненню з позичальника.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки та відмовив у задоволенні позову за недоведеністю, то на підставі п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ «ОТП Банк».

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір з ОСОБА_1 у розмірі 3045 грн., що відповідає 100 % задоволених позовних вимог, а з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 2 875 грн. 09 коп., що відповідає 94, 42 % задоволених позовних вимог, з кожного, сплаченого позивачем в обох судових інстанціях. За встановлених обставин, витрати на проведення експертизи сплачені ОСОБА_1 не підлягають стягненню з позивача. суддів

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія        

постановила:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2019 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства «ОТП Банк» (КОД ЄДРПОУ 21685166, МФО300528, рахунок № НОМЕР_4 ), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», станом на 07 липня 2015 року заборгованість за Кредитним договором №ML-400/440/2007 від 30 листопада 2007 року у загальній сумі 576 293,29 грн., з якої:

- 560 268,71 грн. залишок заборгованості за кредитом;

- 16024,58 грн. за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь на користь акціонерного товариства «ОТП Банк» (КОД ЄДРПОУ 21685166, МФО300528, рахунок № НОМЕР_4 ), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», станом на 07 липня 2015 року заборгованість за Кредитним договором №ML-400/440/2007 від 30 листопада 2007 року у загальній сумі 576 293,29 грн., з якої:

- 560 268,71 грн. залишок заборгованості за кредитом;

- 16024,58 грн. за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь на користь акціонерного товариства «ОТП Банк» (КОД ЄДРПОУ 21685166, МФО300528, рахунок № НОМЕР_4 ), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», станом на 07 липня 2015 року заборгованість за Кредитним договором №ML-400/440/2007 від 30 листопада 2007 року у загальній сумі 34 312,12 грн., з якої: 9384 грн. заборгованості за кредитом та 24928,12 грн. - за несплаченими відсотками за користування кредитом та 3 045 грн. судового збору в обох судових інстанціях.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на користь на користь акціонерного товариства «ОТП Банк» (КОД ЄДРПОУ 21685166, МФО300528, рахунок № НОМЕР_4 ), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», судовий збір у розмірі по 2 875 грн. 09 коп. з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 30 червня 2021 року.

Головуючий:                                        Судді: