30.06.21

22-ц/812/1143/21

Справа номер 468/1425/20-ц Головуючий суду першої інстанції – Янчук С. В.

Провадження номер 22-ц/812/1143/21 Доповідач суду апеляційної інстанції – Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Горенко Ю. В.,

за участі представника позивача – Великої О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за   апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2021 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради про встановлення факту членства у колективному сільськогосподарському підприємстві та визнання права на земельну частку (пай),

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду вищезазначений позов до Баштанської міської ради, який обґрунтовував наступним.

16 серпня 1985 року його було прийнято до членів колгоспу «Комуніст».

У подальшому вказаний колгосп було перейменовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Дружба народів».

02 лютого 2000 року КСП «Дружба народів» було реорганізовано у приватне сільськогосподарське підприємство з обмеженою відповідальністю «Зоря».

02 лютого 2000 року позивача було прийнято на роботу на вказане підприємство по переводу з КСП «Дружба народів».

Розпаювання земель КСП «Дружба народів» розпочалося 21 липня 1994 року, що підтверджується записом у державному акті на право колективної власності на землю від 29.06.1995 про те, що на підставі рішення Баштанської міської ради народних депутатів від 21 липня 1994 року КСП «Дружба народів» передано у колективну власність 6053,7 га землі.

Список громадян-членів КСП «Дружба народів», який додавався до Державного акта на право колективної власності на землю Серії МК №1 від 29.06.1995 відсутній.

Проте, відповідно до Справи по паюванню земель КСП «Дружба народів», яка була сформована в липні 1996 року та до наявних в ній списків громадян-членів вказаного КСП, які мають право на земельну частку (пай), позивач включений не був, хоча і продовжував працювати у КСП аж до моменту його реорганізації у СТОВ та не був виключений із членів КСП.

Відповідно до відповідей Архівного відділу Баштанської РДА Миколаївської області у протоколах загальних зборів членів КСП «Дружба народів», засідання правління господарства за 1994-2000 рр. немає рішень про прийом чи звільнення з членів КСП ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що на час отримання державного акту підприємством позивач був членом КСП «Дружба народів» і до наявних списків осіб, які мали право на отримання земельно частки (паю) був не включений помилково, ОСОБА_1 просив встановити факт його членства у КСП «Дружба народів» з 16.08.1985 по 02.02.2000, у тому числі і на момент розпаювання землі у цьому господарстві з 1995-1996 рр. Визнати за позивачем право на земельну частку (пай) як члена КСП «Дружба народів» у розмірі 5,65 умовних кадастрових гектарів, що відповідає розміру земельної частки (паю) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП «Дружба народів».

Заочним рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на момент отримання КСП «Дружба народів» державного акту на право колективної власності на землю ОСОБА_1 не був членом вказаного підприємства, а тому не має права на отримання земельної частки (паю).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначав, що суд першої інстанції неправильно оцінив наявні у справи докази, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на засіданні правління колгоспу «Комуніст» 25 серпня 1985 року розглядалася заява ОСОБА_1 про прийняття його у члени колгоспу. Було вирішено клопотати перед зборами уповноважених про прийом його у члени колгоспу. Даних про те, що рішенням зборів уповноважених колгоспу позивача було прийнято до членів колгоспу матеріали справи не містять.

02 лютого 2000 року позивача було прийнято на роботу у СТОВ «Зоря» по переводу з КСП «Дружба народів».

Докази прийняття позивача у члени КСП «Дружба народів» відсутні.

Рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу «Комуніст» від 04 серпня 1988 року утворено агрофірму ордена «Дружби народів» колгоспу «Комуніст», яка 02 лютого 1994 року реорганізована у колективне сільськогосподарське підприємство агрофірма «Дружба народів», яке на підставі рішення загальних зборів власників майнових та земельних паїв від 28 лютого 2020 року припинило свою діяльність.

29 червня 1995 року на підставі рішення Баштанської міської ради народних депутатів від 21 липня 1994 р. КСП «Дружба народів» отримало державний акт на право колективної власності на землю серії МК №1 (площа землі 6053,7 га).

Ані в основному, ані у додаткових списках громадян, які мають право на земельну частку (пай), прізвища позивача немає.

Відповідно до ст.5 ЗК України від 18.12.1990 р, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, у колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств – за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу членів. Об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва (стаття 7 вказаного Закону).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня                      1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Право на земельну частку (пай) виникає з часу отримання сільгосппідприємством державного акту на право колективної власності на землю разом з доданими до нього списками осіб, що мають право на земельну частку (пай).

Трудова книжка свідчить не про членство в колгоспі, КСП, а про наявність трудових відносин з ними.

Сам факт роботи у колгоспі та КСП не є підставою для отримання земельної частки у новоствореному КСП. Колишні члени колгоспу, які не подали заяви про вступ до створеного на його базі нового колективного підприємства, не мають права на земельну частку, оскільки на момент розпаювання землі членами КСП не були. Необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві.

Відповідно до статей 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевказане у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи на містять доказів прийняття ОСОБА_1 у члени КСП «Дружба народів», а перебування його у трудових відносинах з цим підприємством не є підтвердженням того, що він був прийнятий у члени підприємства.

Факт перебування у трудових відносинах не підтверджує факту добровільного вступу у члени колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба народів».

Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 01.02.2021 у справі №675/1396/18 та від 17.05.2021 у справі №599/2259/19.

ОСОБА_1  на момент отримання КСП «Дружба народів» державного акту на право колективної власності на землю не був членом цього підприємства, а отже висновок районного суду про відсутність правових підстав для задоволення його позову є правильним.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу   ОСОБА_1  залишити без задоволення, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2021 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий         О. В. Локтіонова

Судді         С. Ю. Колосовський          

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 30 червня 2021 року.