УХВАЛА

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 420/9306/20

провадження № К/9901/21319/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Чотирнадцятої кадрової комісії про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

09 червня 2021 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку.

11 червня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у касаційній скарзі автор посилається на неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної додаткової постанови висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 640/2076/19, «де вказано, що докази судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду».

Отже, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, обмежився лише зазначенням дати постановлення Верховним Судом судового рішення, викладений висновок у якому, на думку скаржника, не ураховано судом апеляційної інстанції під час застосування норми права в оскаржуваному судовому рішенні, та номеру справи, а також цитуванням положення частини сьомої статті 139 КАС України.

Разом з тим, скаржник не зазначає яку саме норму права судом апеляційної інстанції застосовано без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду та не указує щодо застосування якої саме норми права в них викладено висновок.

Обґрунтування підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції зводиться до викладення обставин справи, цитування норм КАС України та переоцінки встановлених цим судом обставин, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував постанову Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 640/2076/19 й установив, що суд касаційної інстанції у вказаній справі скасував ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року, якою відмовлено у задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» щодо відшкодування судових витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового судового рішення з причин неподання документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), та направив справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Висновок Верховного Суду щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України (стосовно порядку та строків подання доказів у підтвердження судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи) у вказаній постанові відсутній.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

у х в а л и в :

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року у справі № 420/9306/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Чотирнадцятої кадрової комісії про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.

Суддя М. І. Смокович