Судове рішення #95047981

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 588/1690/17

провадження № 61-18369св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Тростянецька міська рада Сумської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області, у складі судді Линник О. С., від 24 червня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І., Левченко Т. А., від 02 листопада

2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Рішенням Тростянецької міської ради № 78 від 19 лютого 2016 року їй надано право на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, споруд і будівель за вказаною адресою.

Зазначала, що відповідачі самовільно зайняли частину земельної ділянки, яка належить до її господарства та встановили паркани, чим порушують її права. При цьому, ОСОБА_2 зайняла частину земельної ділянки із відступом приблизно на 5 метрів від її межі, ОСОБА_3 - із відступом межі на 3 метри, а ОСОБА_4 - із відступом межі на 3-5 метрів. У позасудовому порядку спір не було вирішено.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою по

АДРЕСА_1 , шляхом перенесення самочинно збудованих парканів і приведення їх у відповідність до раніше встановлених і закріплених межових знаків.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 06 березня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Тростянецьку міську раду.

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 22 березня 2019 року позов ОСОБА_1 у частині вимог до ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 24 червня

2020 року, яке залишено без змін постановою Сумського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог. При цьому судом враховано, що на час погодження та закріплення меж земельної ділянки ОСОБА_2 в натурі та виготовлення нею державного акту, межі цієї земельної ділянки, яка на даний час межує із земельною ділянкою, якою користується позивач, були погоджені, а отже, порушення прав позивача ОСОБА_2 не встановлено. Також судом не встановлено порушення прав позивача відповідачем ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

07 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 24 червня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 588/1690/17 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У березні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі

№ 463/5896/14-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права (стаття 212 ЗК України, стаття 1212 ЦК України) у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);

- порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважаючи, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4

частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказує, що апеляційний суд у судовому засіданні, перейшовши до стадії дослідження доказів, не провів їх дослідження. Судами встановлено право власності ОСОБА_2 на землю на підставі нікчемного правочину та не застосовано наслідків його недійсності, відповідно до яких суд мав зобов`язати останню на підставі статті 1212 ЦК України повернути безпідставну набуту земельну ділянку до комунальної власності.

Стверджує, що апеляційним судом застосовано приписи статті 121 ЗК України в редакції на дату виникнення права власності на квартиру, тоді як вказані приписи мали бути застосовані в редакції чинній на час безоплатної передачі земельної ділянки. При цьому, оскільки вона позбавлена можливості реалізувати своє право на безоплатну передачу земельної ділянки, тому мають бути застосовані норми права в редакції на момент виникнення чи порушення цих прав.

Також вважає, що судами не враховано того, що зареєстроване право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку перешкоджає позивачу зареєструвати за собою право власності на самочинно збудований сарай.

Звертає увагу, що суди залишили без розгляду обставини щодо самовільного зайняття ОСОБА_3 земельної ділянку комунальної власності, яку бажає отримати у власність позивач.

Крім того, судами не враховано, що вона звертається до суду не тільки за захистом порушеного права, а і за захистом законного інтересу, який полягає у безоплатному набутті права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку в межах встановлених норм.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У березні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Вважає, що ОСОБА_1 не зазначає які саме обставини не були встановлені судами; у позові не посилалась на наявність підстав застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; оспорювання права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку не було предметом спору у розглядуваній справі; з огляду на предмет спору відсутні підстави застосовувати положення статті 1212 ЦК України.

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, в якому вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відповіді на відзиви відповідачів, в яких зазначає, що доводи цих відзивів є необґрунтованими та зазначає, що нікчемним правочином є державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради, який

не мав повноважень на розпорядження комунальним майном.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням виконавчого комітету Тростянецької міської Ради народних депутатів № 114 від 18 травня 1988 року заводу «Мінвод» під будівництво

2-х квартирного жилого будинку по вул. Маршала Рибалка було виділено земельну ділянку площею 800 кв. м.

Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 30 травня 1997 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є співвласниками у рівних долях квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням Тростянецької міської ради № 519 від 31 серпня 2010 року впорядковано нумерацію по АДРЕСА_1 з наданням їй статусу житлового будинку.

Рішенням Тростянецької міської ради № 78 від 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було надано право на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства площею 577 кв. м (1/2) по

АДРЕСА_1 .

29 серпня 2017 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_1 належну йому 1/2 частку у квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 площа земельної ділянки під будинком станом на 31 березня 1993 року складала 577 кв. м, із яких 191 кв. м - під забудовою, 386 кв. м - під двором.

В подальшому, 17 липня 2003 року були внесені зміни, де зазначено про здійснення побудов - тамбура, сарая, огородження, у зв`язку із чим внесені зміни до генерального плану складають 555 кв. м, із яких 237 кв. м - під забудовою, 318 кв. м - під двором.

Власником домогосподарства по АДРЕСА_5 , земельна ділянка якого межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 , є

ОСОБА_2 .

На підставі рішення виконавчого комітету Тростянецької міської Ради народних депутатів № 493 від 24 листопада 1999 року ОСОБА_2

06 грудня 1999 року був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії СМ 002925, згідно з яким їй у приватну власність була передана земельна ділянка по АДРЕСА_5 загальною площею 0,1140 га, у тому числі для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарчих будівель і споруд - 0,10 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,0140 га.

19 листопада 1997 року за участю представника Тростянецького заводу «Мінвод» погоджено та закріплено межі земельної ділянки по

АДРЕСА_5 , про що складено відповідний акт.

28 листопада 2017 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_5 , відповідно до якої, земельній ділянці площею 0,10 га (в тому числі 0,0406 га - сільськогосподарські угіддя, 0,0594 га забудовані землі) присвоєно кадастровий номер 5925010100:00:011:0346, земельній ділянці площею 0,0140 га (сільськогосподарські угіддя) - кадастровий номер 5925010100:00:011:0347.

ОСОБА_3 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_6 , а іншими співвласниками цієї квартири були його батько ОСОБА_7 та матір

ОСОБА_8 , які померли, але спадщина після їх смерті не оформлена.

Рішенням виконавчого комітету Тростянецької міської ради № 7 від 17 січня 2001 року земельна ділянка площею 329 кв. м під квартирою

АДРЕСА_6 , яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 , надана у постійне користування ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку судової земельно - технічної експертизи № 6

від 14 травня 2019 року фактична площа земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_7 , де мешкає ОСОБА_3 , складає 332 кв. м, що на 3 кв. м більше ніж надано у постійне користування відповідно до рішення № 7 від 17 січня 2001 року, а фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_5 , на підставі наданих матеріалів кадастрового знімання земельних ділянок станом на 26 квітня 2019 року складає 1 167 кв. м, що на 27 кв. м більше ніж зазначено у технічній документації із землеустрою на цю ділянку (кадастровий номер 5925010100:00:011:0346, 5925010100:00:011:0347).

Згідно вказаного висновку експерта контури земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , виходять на 1,6 кв. м. за межі визначені технічною документацією, на територію суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Щодо збільшення площі земельної ділянки ОСОБА_3 на 3 кв. м., то висновком не встановлено за рахунок якої саме ділянки відбулось таке збільшення.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили, що паркан між суміжними землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходиться на тому ж місці, що був встановлений раніше. Паркан, який був між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , демонтовано, а на межі розташований сарай ОСОБА_1 .

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 30 січня

2019 року в справі № 588/1321/18, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державного акту на право приватної власності на землю відмовлено.

Предметом розгляду у справі № 588/1321/18 були вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення - перемістити межу із відступом на частину земельної ділянки відповідача на 5 метрів та скасування державного акту на право приватної власності на землю серії СМ № 002925 від 06 грудня 1999 року.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 грудня 2019 року у справі № 588/1320/18, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою було відмовлено.

Предметом розгляду у справі № 588/1320/18, зокрема, були вимоги ОСОБА_1 зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою:

АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованого гаражу та прибрати паркан по всій довжині межі з її земельною ділянкою, а також прибрати фруктові дерева, які розташовані за парканом.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору.

Так, згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4

частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У розглядуваній справі ОСОБА_1 звернулась із позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом перенесення самочинно збудованих парканів і приведення їх у відповідність до раніше встановлених і закріплених межових знаків.

На обґрунтування своїх вимог зазначила, що відповідачі самовільно зайняли частину земельної ділянки, яка належить до її домогосподарства, встановили паркани, чим порушують її права.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції було вирішено питання щодо призначення судової земельно-технічної експертизи та отримано висновок експерта № 6 від 14 травня 2019 року.

Разом із тим вказаний висновок експерта не містить відомостей про те, що збільшення площі земельної ділянки, яка перебуває у користуванні

ОСОБА_3 , відбулося саме за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 .

Щодо земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , то судовим експертом зазначено, що її контури виходять на 1,6 кв. м за межі визначені технічною документацією із землеустрою площею, на територію суміжної земельної ділянки ОСОБА_1 , однак при цьому межа між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проходить по стіні будівлі сараю літ. «Б», належного ОСОБА_1 , та умовній межі.

Таким чином, на час вирішення справи судами, на межі ділянок

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 паркан відсутній.

За таких обставин заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про перенесення парканів не можуть бути задоволені.

Диспозитивність належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України) і, у тому числі, передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Сформулювавши на власний розсуд позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення самочинно збудованих парканів і приведення їх у відповідність до раніше встановлених і закріплених межових знаків, ОСОБА_1 мала зважати на те, що суди будуть розглядати справу саме в межах заявлених нею вимог .

За встановлених судами обставин та з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог заявлених ОСОБА_1 у розглядуваній справі, оскільки, паркан між ділянками позивача та ОСОБА_2 відсутній, а порушення прав ОСОБА_1 розміщенням паркану між її ділянкою та ділянкою ОСОБА_3 не доведено.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Доводи касаційної скарги про неврахуванням судами попередніх інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, є необґрунтованими, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними до справи, що розглядається, враховуючи предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин.

Доводи заявника про те, що ОСОБА_2 отримала земельну ділянку на підставі нікчемного правочину, а ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку комунальної власності та до спірних правовідносин необхідно застосувати приписи статей 212 ЗК України, 1212 ЦК України, підлягають відхиленню з огляду на предмет та підстави позову у розглядуваній справі, в якій заявлені вимоги про перенесення парканів.

З урахуванням приписів статті 400 ЦПК України Верховний Суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, у тому числі доказів доданих ОСОБА_1 до заяви від 08 квітня 2021 року.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, не спростовують висновків суддів попередніх інстанцій по суті вирішення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 24 червня

2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 02 листопада

2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович



  • Номер: 22-ц/816/1831/20
  • Опис: Герасименко В.Б. до Сироти О.А. та інших про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 588/1690/17
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Шипович Владислав Володимирович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.08.2020
  • Дата етапу: 10.08.2020
  • Номер: 22-ц/816/2003/20
  • Опис: Герасименко Валентина Борисівна до Трубіциної Тамари Миколаївни, Сироти Олександра Анатолійовича,третя особа - Тростянецька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 588/1690/17
  • Суд: Сумський апеляційний суд
  • Суддя: Шипович Владислав Володимирович
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.08.2020
  • Дата етапу: 27.08.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація