Постанова

Іменем України

25 червня 2021 року

м. Київ

справа № 158/5/20

провадження № 61-19265св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Ківерцівська державна нотаріальна контора Волинської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 травня 2020 року у складі судді Костюкевича О. К. та постанову Волинського апеляційного суду від 03 листопада 2020 рокуу складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер цивільний чоловік позивачки - ОСОБА_3 , з яким вона проживала з 2011 року до 09 червня

2018 року. 06 листопада 2018 року вона звернулась із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса. Відповідно до листа нотаріуса їй рекомендовано звернутись до суду із заявою про встановлення факту проживання її однією сім`ю зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 листопада 2019 року вказаний факт було встановлено. Після набрання рішенням законної сили вона знову звернулась до державного нотаріуса для долучення вказаного рішення до матеріалів спадкової справи, однак нотаріус їй відмовила, оскільки вона пропустила встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини. Поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 вказує те, що їй було невідомо, що подана нею заява від 06 листопада 2018 року (в межах шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини) була оформлена неналежним чином, в подальшому вона виконувала вимоги нотаріуса щодо підтвердження до належності до черги спадкоємців за законом, після чого відразу знову звернулась із рішенням суду про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, однак нотаріусом їй було відмовлено у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 травня

2020 року позовні вимоги задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті

ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном 1 (один) місяць з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення вимог

ОСОБА_1 , оскільки причини пропуску строку, на які посилалась позивач, є поважними, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, та дають підстави для встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 травня

2020 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суд першої інстанції про наявність поважних, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, причин, які дають підстави для встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

23 грудня 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 травня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім?єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 351/2403/17, постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 235/4294/17, постанові Верховного Суду від

03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ківерцівського районного суду Волинської області.

04 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року зупинено дію рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 травня 2020 року та постанови Волинського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року до закінчення касаційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно.

06 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 зверталась до Ківерцівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак їй було роз`яснено листом нотаріуса, що для підтвердження належності її до четвертої черги спадкоємців за законом їй необхідно звернутися до суду із позовом про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 листопада

2019 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_3 однією сім`єю без шлюбу з 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку

АДРЕСА_1 .

Після повторного звернення до нотаріуса із рішенням суду позивачу знову було роз`яснено, що нею пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини та рекомендовано звернутися до суду із відповідною позовною заявою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваних частинах відповідають.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінюючи доводи заявника про поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про наявність причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постанові Верховного суду України від 14 вересня

2016 року у справі № 6-1215цс16, постанові Верховного Суду від 22 травня

2019 року у справі № 351/2403/17, постанові Верховного Суду від 21 березня

2019 року у справі № 461/4689/15-ц, постанові Верховного Суду від 13 грудня

2018 року у справі № 235/4294/17, постанові Верховного Суду від 03 жовтня

2018 року у справі № 2516/1356/12-ц є безпідставними, оскільки зроблені Верховним Судом в них висновки є аналогічні тим, до яких дійшли суди у справі, яка переглядається.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 травня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 травня 2020 року та постанови Волинського апеляційного суду

від 03 листопада 2020 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 травня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 03 листопада 2020 рокузалишити без змін.

Поновити дію рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від

26 травня 2020 року та постанови Волинського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська