Ухвала

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 520/1928/19

провадження № 61-9061ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи винною в настанні дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи винною в настанні дорожньо-транспортної пригоди, відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 59 993 грн.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 06 жовтня 2020 року позов задоволено частково, визнано причини пропуску позовної давності поважними та поновлено її для захисту порушеного права ОСОБА_2 , визнано ОСОБА_3 винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди 07 листопада 2015 року, внаслідок якої ОСОБА_2 було завдано майнової шкоди, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6 033,93 грн на відшкодування майнової шкоди, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Київського районного суду міста Одеси від 06 жовтня 2020 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

27 травня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 , який не брав участі в справі, однак вважає себе потерпілим у дорожньо-транспортній пригоді 07 листопада 2015 року за участі ОСОБА_3 , подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 28 січня

2021 року, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду. Зазначає, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, оскільки його не було залучено до участі у справі.

Безпосередньо в касаційній скарзі викладене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, яке підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 не брав участі в розгляді справи № 520/1928/19 та строк на касаційне оскарження пропущений ним з поважних причин.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справа № 520/1928/19 є малозначною, як справа незначної складності, що не належить до справ, які в силу частини четвертої статті 274 ЦПК України підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, а ціна позову у справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).

На те, що справа № 520/1928/19 належить до категорії малозначних вказав і Верховний Суд в ухвалі від 15 квітня 2021 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року.

Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Незгода заявника із оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 не брав участі у справі № 520/1928/19, обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, можуть бути спростовані ним на загальних підставах при розгляді інших справ.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі; справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, судом не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року в справі № 520/1928/19.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 28 січня 2021 року в справі № 520/1928/19.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта