Справа № 686/1339/21

Провадження № 22-ц/801/1432/2021

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Соловйов А. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 рокуСправа № 686/1339/21м. Вінниця

       Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Берегового О.Ю., Міхасішина І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу №686/1339/21 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Хмельницького апеляційного суду про стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2021 року, яке ухвалене суддею Соловйовим А.В. у Ярмолинецькому районному суді Хмельницької області, повний текст складено 14 квітня 2021 року,

в с т а н о в и в :

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави Україна в особі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, Хмельницького апеляційного суду про стягнення моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року було частково задоволено його касаційну скаргу та скасовано незаконні рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 листопада 2017 року, а у задоволенні до нього позовних вимог ТзОВ «Порше Лізинг Україна» відмовлено.

Однак, на підставі незаконних судових рішень до їх скасування здійснювалось їх примусове виконання: постановами приватного виконавця від 15 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2017 року, накладено арешт на все належне йому рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, що містилися на рахунках, відкритих у АТ КБ «Приват Банк». У зв`язку з незаконними судовими рішеннями йому була завдана моральна шкода, яка полягає у втраті його часу, моральних стражданнях, які він зазнав через незаконні судові рішення, їх примусове виконання та потребу оскарження.

Таким чином, ОСОБА_1 просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на його користь 30000 грн моральної шкоди.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2021 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги положення ч.6 ст.1176 ЦК України, на яку позивач посилається в позовній заяві, і відповідно до якої шкода завдана фізичній особі внаслідок незаконного рішення суду відшкодовується на загальних підставах.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року підсудність зазначеної цивільної справи визначено Вінницькому апеляційному суду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 червня 2021 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2017 року (справа №686/17959/16-ц) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Порше Лізинг Україна» 639047,24 грн різниці вартості автомобіля, 9585,71 грн судового збору, а всього 648632,95 грн, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 листопада 2017 року (а.с.3 – 10).

Судове рішення після набрання ним законної сили було звернуто до примусового виконання.

Постановами приватного виконавця Лабчука Р.М. від 15 грудня 2017 року відкрито виконавче провадження, накладено арешт на все належне ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно. Постановою від 19 грудня 2017 року було також накладено арешт на грошові кошти, що містилися на відкритих у ПАТ КБ «Приват Банк» рахунках.

Постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 листопада 2017 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсного правочину відмовлено (а.с.11 – 19).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у зв`язку з прийняттям незаконних судових рішень та їх примусовим виконанням, потребою їх оскарження, витрачання часу та обумовленою цим зміною у життєвих зв`язках йому заподіяно моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з недоведеності позовних вимог.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу дізнання, досудового розслідування, прокуратури або суду, передбачене статтею 1176 ЦК України. Цією статтею встановлені випадки і умови її відшкодування та визначено, що така шкода відшкодовується державою.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 06 липня 2020 року у справі № 686/20389/19 (провадження № 61-735св20), від 21 вересня 2020 року у справі № 686/24777/18 (провадження № 61-9183св19), від 10 грудня 2020 року у справі № 686/33629/19 (провадження № 61-10563св20).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю, а позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і діянням відповідачів.

Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 8,9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

ОСОБА_1 реалізував своє право на касаційне оскарження рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 24 листопада 2017 року, які були скасовані постановою Верховного Суду від 17 червня 2020 року.

Скасування вказаних судових рішень судом касаційної інстанції свідчить тільки про помилку судів при їх ухваленні і не тягне за собою передбачену відповідальність у вигляді відшкодування шкоди.

Звертаючись до суду, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди внаслідок прийняття судами першої та апеляційної інстанції судових рішень, причинний зв`язок між прийнятим судовими рішеннями та настанням тих негативних наслідків, на які посилався ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову через його безпідставність.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а отже заподіяння моральної шкоди, розмір якої жодним чином не обґрунтований.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині, отже рішення суду першої інстанції є законним, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 29 червня 2021 року.

Головуючий                        Сопрун В.В.

Судді                                Береговий О.Ю.

                                                               Міхасішин І.В.