Справа №409/479/17

Пров.№2/409/174/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2021 року                                                        смт Білокуракине

       Білокуракинський районний суд Луганської області у  складі:

               головуючого судді:                                                      О.Ю.Максименко

               за участю секретаря судових засідань:                            А.Г.Акименко

               за участю представника позивача - відповідача:        С.В.Цимбалюка

               за участю представника відповідача - позивача:         ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Білокуракине цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до  ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_2  про визнання договору позики недійсним, -

В с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.11.2016 між ним та чоловіком відповідачки - ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно якого він передав ОСОБА_4 у позику грошові кошти в сумі 200000 дол.США, на підтвердження чого ОСОБА_4 власноручно написав розписку. Повернути борг ОСОБА_4 зобов`язався в строк до 31.01.2017р.. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Позивач просить стягнути з дружини померлого ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 200000 дол.США, що в перерахунку на гривні по курсу НБУ станом на 01.02.2017р. складає 5414000 грн, а також судові витрати, понесені ним при зверненні до суду.

       Відповідачка ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.

       В обґрунтування своїх вимог відповідачка-позивачка зазначила, що зі слів чоловіка ОСОБА_4 , їй достовірно відомо, що 21.11.2016, приблизно о 17 годині, до нього підійшли невідомі озброєні люди в масках та, застосувавши фізичне насильство, наділи мішок на голову, заштовхали його до мікроавтобусу, де зв`язали та вивезли у невідомому напрямку. Далі, невідомі особи привезли її чоловіка до лісу та застосували до нього фізичне насильство та психологічний тиск. В результаті чого, невідомі особи, шляхом фізичного насильства та психологічного тиску, а також погроз вбивством, примусили її чоловіка ОСОБА_4 проти його справжньої волі, підписати договір позики та розписку від 21.11.2016 про нібито одержання ним від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 200 000 доларів США. В момент застосування до її чоловіка фізичного насильства та психологічного тиску, невідомі особи, які його викрали, попередили, щоб він не звертався до органів поліції, інакше постраждають члени його родини. Після того, як ОСОБА_4 через фізичне насильство та психологічний тиск був вимушений підписати договір позики та розписку, його відпустили. Насправді ніяких грошових коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_2 ніколи не отримував. Наступного дня на мобільний телефон її чоловіка від невідомих осіб почали надходити дзвінки з погрозами. Вони вимагали термінового повернення неіснуючого боргу в розмірі 200 000 доларів США та попереджували, що у випадку непо­вернення грошей, у членів його родини будуть серйозні проблеми зі здоров`ям, а діти можуть одного дня не повернутися зі школи. Також вони попереджали, щоб вони не звертались до органів поліції. Всі ці погрози вони сприймали реально, але до правоохоронних органів не звертались, тому що боялися за своє життя та життя їхніх неповнолітніх дітей. До кінця 2016 року на мобільний телефон ОСОБА_4 продовжували надходити дзвінки з погрозами та вимогами повернути ОСОБА_2 борг. Починаючи з листопада 2016 року її сім`я перебуває в стані страху за своє життя та нескінченного стресу. 12.07.2018 вони випадково дізналися, що у Білокуракинському районному суді Луганської області знаходиться справа № 409/479/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_3 .. 25.07.2018 року ОСОБА_4 звернувся з письмової заявою про вчинення кримінального правопорушення до Голосіївського управління Національної поліції у м. Києві. За даним фактом Голосіївським управлінням Національної поліції у м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 12018100010007114 від 25.07.2018 за ч. 2 ст. 146 КК України. Після того, як вони звернулись до поліції, погрози її чоловіку продовжували надходити. Йому телефонували невідомі та вимагали з`явитися до ОСОБА_2 для вирішення фінансових питань. Погрожували вбивством дітей та пошкодженням майна. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_4 раптово помер. Згідно з довідки про причину смерті № 573 від 30.07.2019 його смерть настала в результаті набряку, набухання головного мозку, базального субарахноїдального крововиливу. Смерть чоловіка ОСОБА_4 відповідачка-позивачка пов`язує з тілесними ушкодженнями, які йому заподіяли невідомі особи 21.11.2016, під час викрадення на замовлення ОСОБА_2 , а також з багаторічним психологічним тиском та жорстким залякуванням останнім її чоловіка. У зв`язку з викладеним відповідачка-позивачка просить суд визнати недійсним договір позики від 21.11.2016 та розписку від 21.11.2016, які укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо отримання ОСОБА_4 поворотної фінансової допомоги у розмірі 200000 дол США.

       У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_3 зазначила, що договір позики та розписка підписані її чоловіком проти його волі і внаслідок застосування до нього фізичного насильства та психологічного тиску з боку невідомих їй осіб, які діяли в інтересах  ОСОБА_5 .. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

       Позивач-відповідач надав до суду відзив на зустрічний позов, в якому зазначив, що зустрічний позов не визнає та просить залишити його без задоволення з огляду на те, що ОСОБА_4  до моменту своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та з моменту безспірної обізнаності про існування рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_2  суми боргу (12.07.2018), особисто не виживав жодних дій, направлених на спростування договору позики від 21.11.2016, укладеного з  ОСОБА_2 .. А нібито звернення ОСОБА_4  до правоохоронних органів з цього приводу є лише 25.07.2018, тобто після обізнаності факту існування рішення про стягнення з нього на користь  ОСОБА_2  суми боргу за договором позики від 21.11.2016 у розмірі 5 414 000 грн, не є належним доказом у підтвердження тих обставин, на які посилається позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 , в тому числі з підстав того, що вказане кримінальне провадження за заявою  ОСОБА_4  порушено за фактом викрадення заявника ОСОБА_4  у м. Києві, до якого  ОСОБА_2  жодного відношення не має та жодного разу, починаючи з 25.07.2018, не викликався до правоохоронних органів для надання свідчень чи з інших підстав. Як зрозуміло зі змісту зустрічної позовної заяви станом на даний час будь-якого обвинувального вироку за результатами розгляду кримінального провадження, порушеного за заявою ОСОБА_4 , не постановлено. Відтак, відповідно до загальної презумпції невинуватості особи, яка закріплена в ст. 62 Конституції України, будь-яка особа вважається невинуватою у вчиненні тих діянь, з приводу протиправності яких звертався ОСОБА_4 .. Особисто ОСОБА_2  або будь-які інші особи в його інтересах не вчиняли жодних протиправних дій по відношенню до ОСОБА_4 ..  ОСОБА_2  у вказаний період тяжко хворів на онкологічну хворобу та у вересні 2017 року був прооперований за кордоном, а вирішенням питання щодо повернення боргу займалися його довірені особи, які після настання обставин, обумовлених умовами договору позики від 21.11.2016, звернулися з відповідним позовом до суду про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу. Просив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

       У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву відповідач -позивач зазначила, що 04.10.2017 року по справі було винесено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнили повністю. За час проведення судового розгляду справи ОСОБА_4 до Білокуракинського районного суду Луганської області не викликали і про те, що йде судовий розгляд йому відомо не було. 12.07.2018 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 випадково, при здійсненні нотаріальних дій, дізналися, що у Білокуракинському районному суді Луганської області знаходиться справа № 409/479/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 і що з метою забезпечення позивних вимог ОСОБА_2 судом накладено арешт на все майно, яке належало ОСОБА_4 та його дружині. Після цього ОСОБА_4 25.07.2018 року звернувся з письмової заявою про вчинення кримінального правопорушення до Голосіївського управління Національної поліції у м. Києві. За даним фактом Голосіївським управлінням Національної поліції у м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 12018100010007114 від 25.07.2018 за ч. 2 ст. 146 КК України. 27.02.2019 року ОСОБА_4 звернувся с заявою до Білокуракинського районного суду Луганської області про перегляд заочного рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 раптово помер.

Вважає, що договір позики від 21.11.2016 є недійсним, тому що підписаний її чоловіком ОСОБА_4 проти його справжньої волі, внаслідок застосування до нього фізичного та психічного тиску з боку інших осіб, в інтересах та на замовлення ОСОБА_2 .. Просила задовольнити її позовну вимоги та відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 ..

       В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_6 підтримав позовні вимоги ОСОБА_2 та просив їх задовольнити, зустрічний позов не визнав і просив у його задоволенні відмовити, надав пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві та відзиві на зустрічний позов.

       Відповідачка-позивачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала, вимоги зустрічного позову підтримала та надала пояснення, аналогічні викладеному в зустрічній позовній заяві, відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву. Зазначила, що до цих подій прізвище ОСОБА_7 взагалі не була відоме ні їй, ні її чоловікові, з такою людиною вони не були знайомі.

       Представник відповідачки-позивачки ОСОБА_8 в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_9 , доповнивши, що і договір, і розписки заповнені ОСОБА_4 , але під впливом, що підтверджено експертизою. Під час допиту в Голосіївському РВ ОСОБА_4 детально розповідав про його викрадення. В цей період ОСОБА_9 була зареєстрована як ВПО в м. Суми, проте, проживала в м. Києві. Вважає, що ОСОБА_2 не мав такого доходу, щоб дійсно давати в борг 200000 доларів США, та посилання представника на хворобу ОСОБА_2 , довідки про яку датовані 2017 роком, не мають відношення до подій, які сталися 21.11.2016.

       Представник відповідачки-позивачки ОСОБА_10 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача-відповідача, відповідачки-позивачки та представника відповідача-позивача, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.11.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_2 200000 дол.США та зобов`язався повернути в строк до 31.01.2017 року, про що власноручно написав розписку (т. 5 а.с. 27-30).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 92).

       Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 159).

       Відповідно до інформації, наданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Владимирським В.Ю. вих.№24/02-14 від 09.07.2020, 29.01.2020 за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини була заведена спадкова справа №2/2020 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .. За вказаною спадковою справою коло спадкоємців складає: дружина померлого - ОСОБА_3 , діти померлого - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (т.3 а.с. 23).

       Згідно довідки № 6603, наданої травмпунктом Київської міської клінічної лікарні №4, ОСОБА_4 22.11.2016 звертався в травмпункт з приводу тілесних ушкоджень: забій, забита рана м`яких тканин голови, перелом 7-го ребра, гематома забій м`яких тканин грудини, забій 5-го пальця лівої китиці і лівої ступні (т.3 а.с.100).

       Відповідно до висновку експерта №79-80/08, складеного 14.04.2021 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12021130330000055 від 27.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України підписи від імені Коновалова Д.Ю. в«ДОГОВОРЕ ЗАЙМА» від 21.11.2016 у трьох рядках «Заемщик» та справа від рукописного запису « ОСОБА_4 » в рядку «/подпись/» і «РАСПИСКЕ О получении

денежной суммы» від 21.11.2016 у графі «получил:» справа від рукописного

апису « ОСОБА_4 » в рядку «/подпись/» -виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки чи технічних засобів, підписи від імені ОСОБА_4 в «ДОГОВОРЕ ЗАЙМА» від 21.11.2016 у трьох рядках «Заемщик» та справа від рукописного запису « ОСОБА_4 » в рядку «/подпись/» і «РАСПИСКЕ О получении

денежной суммы» від 21.11.2016 у графі «получил:» справа від рукописного

запису « ОСОБА_4 » в рядку «/подпись/» виконані ОСОБА_4 та встановити, чи виконані досліджувані підписи під впливом збиваючих факторів не виявляється можливим, всі рукописні записи в «ДОГОВОРЕ ЗАЙМА» від 21.11.2016 і «РАСПИСКЕ О получении денежной суммы» від 21.11.2016 виконані ОСОБА_4 , досліджувані рукописні записи виконані під впливом тимчасових (епізодичних) збиваючих факторів природного характеру, таких як незвичний психофізіологічний чи емоційний стан (хвилювання, страх тощо) (т.4 а.с.184-194).

       Згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

       Представником відповідча-позивача наданий висновок експерта, проведений в межах розслідування кримінального провадження, несеного до ЄРДР за № 12021130330000055 від 27.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, у зв`язку із чим вважає можливим прийняти його до уваги.

       Допитана в судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_11 , суду пояснила, що вона є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. В той день мати повернулася з роботи одна, сказала, що не знає де батько і вона не може до нього додзвонитися. Потім через деякий час він подзвонив та сказав, що все нормально, приїхав додому майже одночасно з її хрещеним. Батько був весь опухлий, червоний, ноги були в синяках, опухлі, коліна також, була опухла голова, пошкодження грудної клітини, пізніше узнали, що були зламані ребра. Вона уже злякалася, но батько сказав, що все буде добре і почав розповідати, що його викрали та змусили написати боргову розписку. З наступного дня йому почали дзвонити та вимагати гроші. Їй заборонили виходити в будь-які соціальні мережі, вона звідси видалилася. В школу батько її відвозив та забирав, одну нікуди не відпускав. Через соціальні мережі батько шукав людей, які його викрали, вона йому в цьому допомагала, практично, комп`ютерними пошуками займалася вона. Часто до них додому приїжджали люди, вимагали, щоб хтось вийшов. Одного разу біля магазину їх чекав високий чоловік. В цей час батько тримав брата на руках, чоловік його штовхнув і брат упав на землю. Тоді вона сказала, що викличе поліцію і чоловік пішов. Через деякий час вони з батьками уїхали, в цей час підпалили стоматологію.

       Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він є другом сім`ї ОСОБА_15 , хрещеним батьком їх доньки ОСОБА_16 . ОСОБА_4 завжди був порядною людиною, наскільки йому відомо, грошей він ні у кого не займав. 21.11.2016 йому подзвонила ОСОБА_17 та сказала, що ОСОБА_18 зник, уїхав на 30 хвилин, но не повернувся та з ним немає зв`язку. Близько 9 години він приїхав додому до ОСОБА_15 , десь приблизно о 10.30 ОСОБА_19 подзвонив ОСОБА_17 і невдовзі приїхав додому. Він був весь опухлий, одяг брудний. У нього були садна, вони йому надали першу допомогу. Після чого ОСОБА_19 розповів, що його викрали, били, вивезли в ліс, примусили написати боргову розписку. При цьому ОСОБА_19 сказав, що він гроші в борг не брав. Сказав, що розписку писав на прізвище ОСОБА_7 . Після цього дня знає, що їх сім`ї погрожували. ОСОБА_19 йому казав, що йому дзвонили та погрожували. Також знає, що їм підпалили стоматологію.

       Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що він працює лікарем. 21.11.2016 був черговим в травматології. Десь о 8.30 на прийом прийшов чоловік віком приблизно 35 років. Це був ОСОБА_15 . У нього були встановлені тілесні ушкодження, на питання звідки, він пояснив, що його 21.11.2016 викрали та примусово вивезли в ліс, били, змусили написати боргову розписку. ОСОБА_15 був в стресовому стані. Він йому призначив лікування та консультацію лікарів хірурга і невролога, свій консультативний висновок лікарі записують в журнал. Про свій огляд він видав довідку хворому. Про дану подію він повідомив по 102 та здійснив запис в журналі прийому травмованих осіб і в журналі кримінальних травм. На допит в м.Києві до поліції його не викликали. Допитували тільки в м. Рубіжне.

       Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

       Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

       Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

       Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

       Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

       Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

       Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

       Згідно з ч. 1 ст. 231 ЦК України судом визнається недійсним правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи.

       Для визнання правочину недійсним позивач має довести наступні обставини: 1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

       При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

       Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 442/158/18.

       У разі вчиненням правочину під впливом насильства формування волі особи, яка вчиняє правочин, відбувається внаслідок втручання стороннього фактора - фізичного чи психічного тиску з боку контрагента або іншої особи з метою спонукання до вчинення тих дій, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.

       Висновком судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що всі рукописні записи в «ДОГОВОРЕ ЗАЙМА» від 21.11.2016 і «РАСПИСКЕ О получении денежной суммы» від 21.11.2016 виконані ОСОБА_4 , досліджувані рукописні записи виконані під впливом тимчасових (епізодичних) збиваючих факторів природного характеру, таких як незвичний психофізіологічний чи емоційний стан (хвилювання, страх тощо), що в сукупності з іншими доказами, а саме, показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , довідкою з лікарні (т. 1 а.с.180) свідчить про вчинення правочину під впливом насильства.

       Також, ч. 2 ст. 65 СК України передбачено, що при укладанні догорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

       Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

       Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 не надавала згоди своєму чоловікові на укладення останнім договору позики з ОСОБА_2 на суму 200000 дол США.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

       Згідно ч. 9 ст. 158 ЦПК України У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

       Отже, суд вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 07.03.2017 року, підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 65 СК України, ст.ст. 15, 202-204, 215, 231, 1046, 1047 ЦК України, ст.ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 106, 158, 259, 263-265, 272-273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_2   відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір позики від 21.11.2016 та розписку від 21.11.2016, які укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо отримання ОСОБА_4 поворотної фінансової допомоги у розмірі 200000 дол США.

       Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 07.03.2017 у цивільній справі № 409/479/17 у вигляді арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а також на Ѕ частку у праві спільної сумісної власності подружжя майна, що придбане в період шлюбу та зареєстроване на дружину ОСОБА_3 , (ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області на підставі п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач-відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 01.09.1999, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник позивача-відповідача: ОСОБА_6 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 958 від 20.05.2011, адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий Краснодонським МВ УМВС України в Луганській області 22.06.2005, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

       Представник відповідача-позивача: Литвин Олена Володимирівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000218 від 01.03.2019, адреса: АДРЕСА_6 .

       Представник відповідача-позивача: Чікалов Андрій Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ № 2984 від 25.07.2019, адреса: АДРЕСА_6 .

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області                                 О.Ю. Максименко

       Повне судове рішення складено 29.06.2021 року.