Справа № 192/591/21

Провадження № 1-кп/192/95/21

В И Р О К

Іменем України

"30" червня 2021 р.                                                                смт Солоне

Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді  Кітова О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Біжко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12021041570000054, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 квітня 2021 року відносно

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина, з середньою-спеціальною освітою, не депутата, не працює, до арешту мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , не військовозобов`язаний, на даний час відбуває покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія №21» Міністерства юстиції України, раніше судимий:

-28.05.2004 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2, 15 ч. 1, 186 ч. 2, 69, 296 ч. 2, 70 КК України до 3 років позбавлення волі;

-14.03.2007 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 125 ч. 2 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки;

-12.12.2007 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 357 ч. 3 КК України до 2 років 1 місяця обмеження волі;

-27.11.2008 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України частково приєднане невідбутий строк 1 місяць за вироком Новомосковського міськрайонного суду від 12.12.2007 до відбуття 4 роки 1 місяця позбавлення волі; звільнений 25.02.2012 по відбуттю строку покарання;

-18.09.2012 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, звільнений із залу суду;

-19.03.2013 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 186 ч. 2, 69 КК України до 3 років позбавлення волі; звільнений 04.03.2016 по відбуттю строку покарання

-12.04.2017 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

-16.10.2018 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі; на підставі ст. 70 ч. 4 КК України частково складено призначене покарання за вироком від 12.04.2017 до відбуття 5 років 3 місяці позбавлення волі

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора – Смирнова А.В.,

обвинуваченого -   ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 , будучи засудженим Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 16 жовтня 2018 року за ч.2 ст. 186, ч.4 ст. 70 КК України до 5 років 3 місяці позбавлення волі, знаходячись в місцях позбавлення волі на шлях виправлення та перевиховання не став, та в період відбуття покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції України (далі - СВК № 21), вчинив нове кримінальне правопорушення.

Так, 25 травня 2020 року ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області за допущене 04 травня 2020 року порушення режиму утримання, ОСОБА_2 був підданий стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), строком на два місяця. Після звільнення з ПКТ своєї поведінки не змінив та знову продовжував порушувати режим утримання.

02 квітня 2021 року приблизно о 09.30 годині в приміщенні відділення СПС № 7 СВК  № 21,  розташованій за адресою: с. Аполлонівка, Військове містечко, 37, Солонянського району Дніпропетровської області, в.о. начальника СВК № 21 підполковником внутрішньої служби ОСОБА_3 , який являється представником адміністрації СВК № 21, засудженому ОСОБА_2 , в присутності інших працівників СВК № 21 було оголошено, що згідно графіка двохгодинного відпрацювання на благоустрій відділення СПС № 7, з яким   ОСОБА_2   ознайомлено 31 березня 2021 року, у відповідності до ч. 5 ст. 118 КВК України, він зобов`язаний в порядку черги приступити до прибирання кімнати виховної роботи відділення СПС № 7. Для цього засудженому ОСОБА_2   був наданий увесь необхідний господарський інвентар, а саме: швабра, ганчірка нова, відро з водою кімнатної температури, гумові рукавички нові, віник. Після чого був вказаний обсяг роботи - вологе прибирання кімнати виховної роботи відділення СПС № 7, на що засуджений ОСОБА_2 , маючи умисел на злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, відповів категоричною відмовою. Після чого в.о. начальника СВК № 21 ОСОБА_3 вдруге звернувся з вимогою до засудженого   ОСОБА_2  приступити до прибирання кімнати виховної роботи відділення СПС № 7, на що засуджений ОСОБА_2   публічно, в присутності працівників СВК № 21 повторно відповів категоричною відмовою.

Потім засудженому ОСОБА_2 в.о. начальника СВК № 21 ОСОБА_3 були роз`яснені положення кримінального законодавства, викладені в ст. 391 КК України, та він був попереджений про кримінальну відповідальність по вказаній статті за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань, після чого в.о. начальника СВК № 21 ОСОБА_3 втретє звернувся з вимогою до засудженого ОСОБА_2 приступити до прибирання кімнати виховної роботи відділення СПС № 7, на що засуджений ОСОБА_2 знову відповів категоричною відмовою.

Далі засуджений ОСОБА_2 був доставлений в медичну частину СВК № 21 для медичного обстеження, де він був обстежений лікарем ОСОБА_4 , яким був виданий медичний висновок, що стан здоров`я засудженого ОСОБА_2 задовільний, він працездатний.

По прибутті у чергову частину в.о. начальника СВК № 21 ОСОБА_3 ще раз звернувся з вимогою до засудженого ОСОБА_2 приступити до прибирання кімнати виховної роботи відділення СПС № 7, на що засуджений ОСОБА_2 відповів категоричною відмовою, хоча міг та зобов`язаний був виконати законні вимоги представника адміністрації установи виконання покарань, у відповідності з ч. 3 ст. 107 КВК України.

Умисні дії ОСОБА_2 кваліфікуються за ст. 391 КК України, тобто злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання, була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

У судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_2 роз`яснювалося право на захист, однак від допомоги захисника (адвоката) він відмовився, оскільки може захистити себе самостійно.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю. Від надання показів відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Враховуючи те, що прокурор та обвинувачений не оспорюють всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, постановив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.

Крім того це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд, оцінивши позицію обвинуваченого ОСОБА_2 в сукупності з відомостями про предмет кримінального правопорушення і про обстановку його виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18, ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття.

Вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю. Він діяв з прямим умислом. Обвинувачений є суб`єктом цього злочину, оскільки є осудною та повнолітньою особою.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті в якості обставини, яка пом`якшує покарання вказано щире каяття. Обставиною, яка обтяжує покарання стороною обвинувачення зазначено - рецидив злочинів.

Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного, а також те, що він вину визнав, вважає, що в даній справі наявна така обставина, яка пом`якшує покарання, як щире каяття. Також суд вважає, що в даній справі наявна обставина, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів, оскільки судом було встановлено, що ОСОБА_2 вчинив дане кримінальне правопорушення в період відбуття покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року.

При призначенні покарання згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який є раніше судимим за вчинення кримінальних правопорушень та вчинив нове кримінальне правопорушення в період відбуття покарання у виді позбавлення волі за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року, за місцем відбування покарання характеризується негативно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.        

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку не можливе без його ізоляції від суспільства. Підстави для застосування правил ст. ст. 69, 69-1,75 КК України відсутні.

З урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, його відношення до вчиненого, суд вважає за необхідне й доцільне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 391 КК України  з урахуванням особи обвинуваченого, як такого що злісно порушує режим відбування покарання, вважаючи, що дане покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Оскільки ОСОБА_2 на даний час відбуває покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року за яким невідбута частина покарання становить 10 місяців 10 днів, тому призначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків в порядку передбаченому ч. 1 ст. 71 КК України, суд вважає, що до покарання призначеного за цим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року у вигляді 1 місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого не обирався. Переведення ОСОБА_2 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для можливості його конвоювання до Солонянського районного суду Дніпропетровської області для участі в судовому засіданні до закінчення розгляду кримінального провадження №12021041570000054, куди він прибув та був тимчасово залишений до розгляду даного кримінального провадження не є попереднім ув`язненням.

Тому строк покарання обвинуваченому слід визначити з дня ухвалення даного вироку.

Речові докази та процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 391 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2018 року у вигляді 1 місяця позбавлення волі до покарання за цим вироком та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 30 червня 2021 року.

Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні ОСОБА_2 , а саме - запобіжний захід до набрання вироком законної сили - не застосовувався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Головуючий: суддя                                                                                                О.В. Кітов