ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року                                                        

м.Суми

Справа №591/1615/21

Номер провадження 22-ц/816/1048/21

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів -          Криворотенка В. І. ,  Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.,

у присутності :

позивача – ОСОБА_1

представників відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна фірма «Магазин «Славутич» - директора Шовкун Сергія Анатолійовича та адвоката Гуріної Ганни Вікторівни

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна фірма «Магазин «Славутич» на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2021 року, постановлену у складі судді Ніколаєнко О.О. у м. Суми,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна фірма «Магазин «Славутич», третя особа: ОСОБА_2 , про скасування рішення загальних зборів,

в с т а н о в и в :

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення загальних зборів ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» від 02 квітня 2018 року, 16 квітня 2018 року та 26 квітня 2018 року, зафіксовані в протоколах від 02 квітня 2018 року, 16 квітня 2018 року та 26 квітня 2018 року.

12 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного позову, в якій просив заборонити суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, нотаріусам здійснювати державну реєстрацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-які зміни щодо відомостей, що містяться у Реєстрі про ТОВ ТФ "Магазин "Славутич" на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ "ТФ"Славутич" від 02 квітня 2018 року, 16 квітня 2018 року та 26 квітня 2018 року, викладених у протоколах від 02 квітня 2018 року, 16 квітня 2018 року, 26 квітня 2018 року.

При цьому вказував на те, що спір виник з приводу скасування рішень учасників відповідача, якими його було позбавлено можливості реєстрації права власності на частку у статутному капіталі товариства, що виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину. За вказаними спірними рішеннями товариства у квітні-травні 2018 року державним реєстратором була здійснена реєстрація змін до установчих документів, але дії реєстратора скасовані наказом Міністерства юстиції України.

Вважає, що на даний час продовжує існувати очевидна небезпека того, що за період судового розгляду відповідач може повторно, скориставшись оскаржуваними рішеннями, провести незаконну реєстрацію змін до установчих документів, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову та зробить неможливим ефективний захист прав позивача. Відповідач, на підставі спірних рішень, може незаконно розпорядитися часткою позивача у статутному капіталі товариства та здійснити у подальшому її відчуження. Зазначає, що заборона вносити будь-які зміни щодо відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є більш адекватним способом забезпечення позову, який не порушує прав учасників.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам здійснювати державну реєстрацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміни щодо відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна фірма «Магазин «Славутич» на підставі рішень загальних зборів учасників товариства від 02 квітня 2018 року,16 квітня 2018 року, 26 квітня 2018 року, викладених у протоколах від 02 квітня 2018 року, 16 квітня 2018 року, 26 квітня 2018 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, істотне порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення товариством дій, спрямованих на повторне проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що на даний час діє аналогічна заборона на вчинення суб`єктами державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, нотаріусам здійснювати державну реєстрацію, накладена постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2020 року, яка постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 року в цій частині залишена без змін.

Вказує на те, що усупереч правовій позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17, оскаржена ухвала не містить обґрунтувань для вжиття заходів забезпечення позову.

На переконання відповідача, обраний вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки зачіпає права учасників товариства, щодо можливості розпоряджатися належними їм часткам у статутному майні товариства, які не є відповідачами у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 зазначив, що ухвалу суду першої інстанції вважає законною і обґрунтованою, доводи апеляційної скарги такими, що не впливають на висновки суду, а тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги позивача у справі, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржену ухвалу та задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно існує спір, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробить неможливим виконання рішення суду.

Такі висновки суду узгоджується з матеріалами справи та відповідають вимогам закону.

Відповідно до преамбули постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

       У відповідності до приписів ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Отже, за змістом вищезазначених норм закону, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, що предметом спору є рішення загальних зборів учасників ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» від 02 квітня 2018 року, 16 квітня 2018 року, 26 квітня 2018 року, викладених у протоколах від 02 квітня 2018 року, 16 квітня 2018 року, 26 квітня 2018 року, які позивач просить скасувати.

Судом першої інстанції встановлено, що учасниками товариства вживались заходи для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відомостей про склад учасників товариства на підставі оскаржуваних рішень.

Такі дії, на переконання колегії суддів, підтверджують те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Накладання аналогічної заборони у межах іншої судової справи, не є підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 по забезпечення поданого ним позову.

Колегія суддів вважає непереконливими доводи апеляційної скарги про те, що обраний спосіб забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки судом заборонено уповноваженим особам здійснювати державну реєстрацію змін щодо відомостей про ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», лише на підставі рішень загальних зборів учасників товариства, які оспорює позивач.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна фірма «Магазин «Славутич» залишити без задоволення,ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 14 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складене 29 червня 2021 року.

Головуючий -                                                                                О. І. Собина

Судді:                                                                                             Т.А. Левченко

                                                                                                      В.І. Криворотенко