Справа № 947/11911/20

Провадження № 1-кс/947/8468/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       25.06.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Устрой Н.В., за участю прокурора Рекеда Д.Ю., захисника підозрюваного – адвоката Козак Ф.І., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Одеській області Гладкової О.М., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Рекеда Д.Ю., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000000133 від 26.02.2020 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чорноморськ, Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 301 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення і протиправного отримання грошових коштів, шляхом систематичного заняття протиправною діяльністю пов`язаною з незаконним розповсюдженням зображень, кіно,- та відеопродукції порнографічного характеру у тому числі дитячої порнографії, усвідомлюючи, що реалізація протиправного плану, направленого на незаконне розповсюдження зазначеної продукції через всесвітню мережу Інтернет, потребує залучення значних людських ресурсів, створив на території м. Чорноморськ Одеської області організовану групу для скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів, спрямованих проти громадського порядку та моралі.

Так, переслідуючи наміри налагодження систематичної протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним розповсюдженням зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру через всесвітню мережу Інтернет, ОСОБА_2 , шляхом матеріальної зацікавленості, приблизно у лютому 2020 року, більш точний час не встановлено, залучив до незаконної діяльності в якості виконавців раніше знайомих йому осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які мають спеціальні знання у сфері програмування та веб-дизайну, а також інших невстановлених досудовим слідством осіб, яким запропонував приймати участь в злочинному об`єднанні, діяльністю якого визначив незаконне зберігання з метою розповсюдження та безпосередньо розповсюдження зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру та розповсюдження дитячої порнографії.

Всі залучені особи дали свою добровільну згоду на участь у скоєнні кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним розповсюдженням зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру та розповсюдженням дитячої порнографії за правилами та умовами визначеними ОСОБА_2 та під його керівництвом.

Об`єднавши вищевказаних осіб єдиним умислом, спрямованим на досягнення протиправної мети – отримання незаконного збагачення, шляхом розповсюдження зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру та дитячої порнографії через всесвітню мережу Інтернет, ОСОБА_2 , який також володів технічними можливостями і спеціальними знаннями у сфері програмування та веб-дизайну, забезпечив стійкість функціонування створеної ним злочинної групи.

Будучи лідером організованої групи, ОСОБА_2 , розробив структуру вказаного злочинного угруповання, план спільних злочинних дій та розподілив ролі між учасниками організованої та керованої ним групи.

Так, відповідно до розподілу ролей, ОСОБА_6 , як керівник злочинного угруповання, обрав собі повноваження щодо визначення основних напрямів злочинної діяльності, планування та координації злочинних дій інших учасників організованої групи, безпосередній контроль за розповсюдженням зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру, у тому числі дитячої порнографії, через всесвітню мережу Інтернет, створення та адміністрування веб-ресурсів, надання чітких вказівок членам створеного ним угруповання, з визначенням функцій та ролей кожного учасника, пошук та налагодження зв`язків, а також фінансування технічного забезпечення з метою подальшої безперешкодної злочинної діяльності, фінансування всіх учасників злочинної групи та розподіл незаконної винагороди між всіма учасниками.

З метою реалізації плану злочинної діяльності, організатор групи ОСОБА_2 розподілили між собою та членами злочинного угруповання ОСОБА_3 ,  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 обов`язки щодо створення та забезпечення умов чіткої, систематичної та конспіративної діяльності організованої групи, пов`язаної з незаконним зберіганням та розповсюдженням зображень, кіно- і відеопродукції порнографічного характеру та незаконним отриманням доступу до дитячої порнографії та її розповсюдження за допомогою комп`ютерного обладнання у всесвітній мережі Інтернет.

Отримання незаконного прибутку полягало у тому, що після створення членами злочинного угруповання відповідних Інтернет-ресурсів (сайтів з відповідними назвами) та завантаження на них мультимедійних файлів з кіно- та відео зображаннями порнографічного характеру та дитячої порнографії, керівник організованої групи ОСОБА_2 , через мережу Інтернет підшукував пропозиції власників інших Інтернет-ресурсів, які не були обізнані про протиправну діяльність членів організованої групи, та які з метою збільшення кількості відвідування своїх сайтів пропонували розміщення на інших Інтернет-ресурсах, з високим трафіком відвідувань, розміщення реклами свого Інтернет-ресурсу.

Разом з цим, ОСОБА_2 та підпорядковані йому члени злочинного угруповання, які також є адміністраторами Інтернет-ресурсів на яких розміщенні мультимедійні файли з кіно- та відео зображаннями порнографічного характеру та дитячою порнографією, використовуючи свої можливості управління та технічного обслуговування створених ними Інтернет-ресурсів, шляхом проведення певного алгоритму дій, пов`язаних із програмуванням та використанням Інтернет-технологій, розміщували на створених ними сайтах відповідні комп`ютерні програмні коди за допомогою яких кожен відвідувач Інтернет-ресурсів, які перебувають у розпорядженні членів злочинного угруповання, та на яких розміщенні мультимедійні файли з кіно- та відео зображаннями порнографічного характеру та дитячою порнографією, при завантажені для перегляду того чи іншого мультимедійного файлу з зображаннями порнографічного характеру чи дитячої порнографії, автоматично переводився на Інтернет-ресурс замовника реклами.

Так, за кожне пересилання з сайтів, які створені членами злочинного угруповання, на сайти замовників реклами, лідер злочинного угруповання ОСОБА_2 отримував відповідну платню, яка накопичувалась у вигляді електронних коштів, після чого, організатор злочинного угруповання ОСОБА_2 , діючи відповідно до визначеної собі ролі керівника, використовуючи відповідні Інтернет-обмінники, переводив зазначені електроні кошти у криптографічну валюту, яку в подальшому переводив в готівку та розподіляв між членами створеного та керованого ним злочинного угруповання.

Крім того, за вказівкою ОСОБА_2 , членами організованої групи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за рахунок коштів, одержаних від систематичного розповсюдження зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру, у тому числі дитячої порнографії за допомогою всесвітньої мережі Інтернет, налагоджено канали незаконного доступу до продукції порнографічного характеру та дитячої порнографії та подальшого розповсюдження зазначеної продукції, що забезпечувало членів злочинної групи постійною наявністю зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру та продукції з ознаками дитячої порнографії на балансі угруповання, а також забезпечувало постійну готовність членів організованої групи до вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, пов`язаних з розповсюдженням порнографії, у тому числі дитячої порнографії.

Таким чином, здійснивши першочергові організаційні заходи, розробивши план протиправної діяльності злочинного угруповання та об`єднавши його учасників єдиним умислом, ОСОБА_2 , обравши собі роль організатора, створив на території Одеського регіону організовану групу, основною метою якої визначив отримання незаконного прибутку за рахунок постійного та безперервного розповсюдження через всесвітню мережу Інтернет зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру, у тому числі дитячої порнографії.

Так, ролі, функції та обов`язки членів організованої ОСОБА_2 групи розподілялись наступним чином.

ОСОБА_2 , як керівник організованої групи визначав основні напрямки злочинної діяльності, володіючи спеціальними знаннями та навичками у сфері соціальної комп`ютерної інженерії, планував та координував протиправні дії інших учасників організованої групи, контролював розповсюдження зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру, у тому числі дитячої порнографії через всесвітню мережу Інтернет, самостійно здійснював процес створення та адміністрування Інтернет-ресурсів, а також підшукував та налагоджував зв`язки з метою подальшого розповсюдження порнографічної продукції, у тому числі дитячої порнографії. Приймав рішення щодо фінансування злочинної діяльності організованої та керованої ним групи, отримував та розподілів між іншими членами керованої ним групи грошову винагороду, здійснював оплату серверного та технічного обладнання, з метою забезпечення безперервного функціонування злочинної діяльності очолюваної ним групи.

ОСОБА_3 , будучи учасником організованої групи, займав другу позицію в ієрархії створеної ОСОБА_2 організованої групи.

Діючи на виконання плану злочинної діяльності, безпосередньо приймав участь у створенні та адмініструванні Інтернет-ресурсів, за вказівкою організатора ОСОБА_2 контролював дії інших учасників організованої групи, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

За вказівкою ОСОБА_2 здійснював оплату серверного обладнання, безпосередньо приймав участь у створенні плану злочинної діяльності та його реалізації, здійснював постійний моніторинг та пошук незаконного, порнографічного контенту, який завантажував до створених членами злочинного угруповання Інтернет-ресурсів, аналізував та визначав категорії зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру, які більше привертають увагу для перегляду, серед яких виявив, що дитяча порнографія принесе найбільший попит серед замовників зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру, отримував частину грошових коштів, які надходили від здійснення незаконної діяльності.

ОСОБА_4 , будучи учасником організованої групи, діючи на виконання злочинного плану та згідно вказівок лідера злочинного угруповання – ОСОБА_2 та володіючи поглибленими навиками технічного обслуговування комп`ютерної техніки та роботи з Інтернет-ресурсами, виконував роль технічної підтримки злочинної діяльності, надавав технічну допомогу іншим учасникам організованої групи щодо створення та адміністрування Інтернет-ресурсів, здійснював пошук незаконного, порнографічного контенту, який завантажував до створених членами злочинного угруповання Інтернет-ресурсів.

За вказівками керівника злочинного угрупування ОСОБА_2 , здійснював оплату серверного обладнання, отримував частину грошових коштів, які надходили від здійснення незаконної діяльності.

ОСОБА_5 , будучи учасником організованої групи та діючи на виконання плану злочинної діяльності приймав участь у створенні та адмініструванні Інтернет-ресурсів, здійснював пошук незаконного, порнографічного контенту, який завантажував до створених членами злочинного угруповання Інтернет-ресурсів. За вказівками керівника злочинного угрупування ОСОБА_2 , здійснював оплату серверного обладнання, отримував частину грошових коштів, які надходили від здійснення незаконної діяльності.

ОСОБА_1 , будучи учасником організованої групи та діючи на виконання плану злочинної діяльності приймав участь у створенні та адмініструванні Інтернет-ресурсів, здійснював пошук незаконного, порнографічного контенту, який завантажував до створених членами злочинного угруповання Інтернет-ресурсів, отримував частину грошових коштів, які надходили від здійснення незаконної діяльності.

Створена ОСОБА_2 на території Одеської області організована група, до складу якої увійшли: ОСОБА_3 ,  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 ,діяла у період з лютого 2020 року до моменту викриття їх протиправної діяльності працівниками правоохоронних органів.

Так, ОСОБА_1 , діючи у складі організованої групи спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під керівництвом лідера організованої групи ОСОБА_2 , діючи відповідно до відведеної йому ролі та плану злочинної діяльності, будучи обізнаним про те, що розповсюдження та зберігання порнографічної продукції в Україні заборонено, маючи умисел на вчинення протиправних дій, пов`язаних з розповсюдженням зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру, порушуючи суспільну мораль, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склались у суспільстві на основі духовних і культурних цінностей, всупереч Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003, згідно якого: порнографія – це вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого характеру, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини; всупереч статті 1 Міжнародної конвенції про запобігання обороту порнографічних видань та торгівлі ними, укладеної в Женеві 12.09.1923, спонукаючи негідні інстинкти, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпечність та протиправність своїх дій, володіючи спеціальними знаннями та навичками у сфері соціальної комп`ютерної інженерії, виконуючи вказівку керівника організованої групи, створив на виконання спільної злочинної мети організованої групи Інтернет-ресурси, які будуть забезпечувати безперешкодне розповсюдження зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру.

Так, член злочинного угруповання ОСОБА_1 , діючи умисно та відповідно до визначеної йому ролі виконавця, згідно вказівки організатора групи  ОСОБА_2 , всупереч Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 та Міжнародної конвенції про запобігання обороту порнографічних видань та торгівлі ними, укладеної в Женеві 12.09.1923, спонукаючи негідні інстинкти, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, знаходячись за місцем свого проживання за адресою:АДРЕСА_2 , використовуючи комп`ютерну техніку, підключену до всесвітньої мережі Інтернет за MAC-адресою: «58:d5:6e:ас:70» доступ до якої надано ТОВ «Південна телекомунікаційна компанія» відповідно до договору, приблизно у квітні 2021 року, більш точну дату не встановлено, створив Інтернет-ресурси під назвами: « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з реєстраційними даними у вигляді логіну та паролю для входу в якості адміністратора Інтернет-ресурсу з метою завантаження, зміни та видалення зображень, кіно- та відеопродукції порнографічного характеру.

Так, член злочинного угруповання ОСОБА_1 , діючи відповідно до визначеної йому ролі виконавця та вказівок організатора, у період з 23.04.2021 по 25.04.2021, використовуючи надані організатором групи ОСОБА_2 логін та пароль доступу, здійснював адміністрування Інтернет-ресурсів: « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; « ІНФОРМАЦІЯ_4 », а саме: завантаження мультимедійних файлів, які містять відеопродукцію порнографічного характеруз метою її розповсюдження у всесвітній мережі Інтернет, тобто надання відкритого доступу для загального кола осіб, які мають доступ до всесвітньої мережі Інтернет.

У вчиненні кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2.Позиції учасників судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі.

Захисник в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, оскільки підозра недоведена, ризики непідтверджені, підозрюваний має постійне місце проживання, має неповнолітню дитину, допомагає батькам. Просив застосувати нічний домашній арешт, або визначити мінімальний розмір застави.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника, з підозрою не погодився.

3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. 

              4. Висновки слідчого судді.

    Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, матеріали надані стороною захисту, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

4.1. Обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 301КК України.

Згідно матеріалів поданого клопотання, 24.06.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст.301 КК України – розповсюдження, зображень, кіно,- та відеопродукції порнографічного характеру, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб - організованою групою.

Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред`явленої підозри, в зв`язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).

Враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey), слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 301 КК України.

Слідчий суддя акцентує увагу, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій.

4.2. Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання, щодо існування ризиків передбачених ст. 177 КПК країни, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 301 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).

Розглядаючи ризик переховування підозрюваного в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід звернути увагу на наступне: підозрюваний не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, не працевлаштований, тобто немає постійного джерела прибутку.

Все вищевказане в сукупності обґрунтовує ризик переховування.

Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює наступну процедуру отримання показань від свідків, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Таким чином, такий ризик як вплив на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що підозрюваному при ознайомлені з матеріалами кримінального провадження стануть відомі анкетні дані свідків, які в подальшому, будуть допитуватися безпосередньо судом, у випадку направлення обвинувального акту до суду, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Слідчий суддя зазначає, що на теперішній час не встановлено місцезнаходження всіх речей та документів, які мають значення для встановлення обставин злочину, зокрема той факт, що всі зазначені зображення, кіно- та відеопродукція порнографічного характеру, у тому числі продукція з ознаками дитячої порнографії зберігається фактично на віддаленому сервері, доступ до якого має підозрюваний та члени організованої під його керівництвом групи, вказує на те, що останній має можливість знищення речових доказів та інших даних, що мають значення для кримінального провадження. Зазначена обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, кількість епізодів та тривалість вчинення кримінальних правопорушень, а також офіційно не працевлаштований, слідчий суддя приходить до переконання, що останній може вчиняти заходи, спрямовані на недопущення виявлення інших епізодів злочинних дій, слідчий суддя приходить до переконання про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.

4.3. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_1 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 301 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

4.4. Відомості, які враховуються слідчим суддею при визначенні розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 301 КК України, обставини інкримінованого кримінального правопорушення, з огляду на його сімейний та майновий стан, встановлені в ході розгляду даного клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_1 заставу, як альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень, що на думку слідчого судді, буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 176-178, 181- 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий  суддя, –

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Одеській області Гладкової О.М., яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури Рекеда Д.Ю., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000000133 від 26.02.2020 року – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 (шістдесят) днів, до 23.08.2021 року.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 181 600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, МФО – 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.  

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 строком до 24.08.2021 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. Прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;

2. Не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

3. Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4. Здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

       Слідчий суддя                                                Федулеєва Ю. О.