КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/3617/17 Головуючий у суді І інстанції Чірков Г.Є.

Провадження № 22-ц/824/7406/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до садівницького товариства «Глядин», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про визнання рішення загальних зборів недійсними,

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до садівницького товариства «Глядин» (далі - СТ «Глядин»), в якому просили визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників СТ «Глядин» про скасування ліквідації СТ «Глядин»; зняття ОСОБА_13 з посади голови ліквідаційної комісій та тимчасово виконуючого обов`язки голови СТ «Глядин»; затвердження нової редакції Статуту СТ «Глядин»; проведення державної реєстрації нової редакції Статуту СТ «Глядин»; обрання нового складу Ради уповноважених СТ «Глядин»; призначення головою Ради уповноважених СТ «Глядин» ОСОБА_2 з 19 червня 2016 року; призначення головою СТ «Глядин» ОСОБА_6 з 19 червня 2016 року та обрання Правління СТ «Глядин», які оформлені протоколом № 16 позачергових загальних зборів учасників СТ «Глядин» від 19 червня 2016 року.

На обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що позачергові загальні збори учасників СТ «Глядин», оформлені протоколом № 16 від 19 червня 2016 року, були скликані з порушенням порядку скликання таких зборів, відбувались за участю невідомих осіб, які не є членами садового товариства, та за відсутності дійсних членів товариства, а сам протокол не містить даних про поіменний склад осіб, які брали участь у зборах. Затверджена відповідно до протоколу нова редакція Статуту СТ «Глядин» суперечить вимогам Закону України «Про громадській об`єднання», а прийняті на зборах рішення щодо діяльності товариства та його керівництва порушують права та інтереси позивачів як членів СТ «Глядин», які після незаконної зміни його керівництва не можуть обирати та бути обраними до органів управління товариством, брати участь у його діяльності та управляти його справами.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 лютого 2021 року позов задоволено.

Визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників СТ «Глядин» про скасування ліквідації СТ «Глядин»; зняття ОСОБА_13 з посади голови ліквідаційної комісій та тимчасово виконуючого обов`язки голови СТ «Глядин»; затвердження нової редакції Статуту СТ «Глядин»; проведення державної реєстрації нової редакції Статуту СТ «Глядин»; обрання нового складу Ради уповноважених СТ «Глядин»; призначення головою Ради уповноважених СТ «Глядин» ОСОБА_2 з 19 червня 2016 року; призначення головою СТ «Глядин» ОСОБА_6 з 19 червня 2016 року та обрання Правління СТ «Глядин», які оформлені протоколом № 16 позачергових загальних зборів учасників СТ «Глядин» від 19 червня 2016 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позачергові загальні збори учасників СТ «Глядин» від 19 червня 2016 року, які оформлені протоколом № 16, всупереч вимог Закону України «Про громадській об`єднання» правлінням товариства не скликалися, а були скликані невизначеною ініціативною групою всупереч вимог Статуту, що свідчить про їх незаконність. При цьому, із протоколу загальних зборів від 19 червня 2016 року вбачається, що на них були присутні 249 членів СТ «Глядин», однак реєстр осіб, які брали участь в установчих зборах товариства 19 червня 2016 року, який є невід`ємною частиною протоколу установчих зборів громадського об`єднання, до нього не додано.З протоколу загальних зборів не можна встановити, яку кількість присутніх уповноважених членів товариства визначили збори, як перевірено їх повноваження та чи дійшли загальні збори законного висновку про наявність кворуму і яким чином, відтак є недоведеним факт, що участь у загальних зборах СТ «Глядин» 19 червня 2016 року приймали 50 % і більше уповноважених за визначеною квотою. Крім того, згідно листа членів СТ «Глядин» від 21 січня 2019 року дійсні члени відповідача - власники земельних ділянок, про оскаржувані позачергові загальні збори товариства та їх порядок денний не повідомлялися і участі в них не приймали. Таким чином прийнятті оспорюваними зборами товариства рішення є незаконними та правових наслідків не породжують, тому підлягають визнанню недійсними у цілому, а всі питання, які на підставі цього прийняті, є нечинними з моменту їх прийняття.

В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_1 просить зазначене судове рішення скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, та закрити провадження у справі.

Аргументація даної апеляційної скарги полягає в тому, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

У своїй апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_2 просить вказане судове рішення скасувати з мотивів невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи цієї апеляційної скарги зводяться до того, що позивачі не є членами СТ «Глядин» і ними не доведено, що у даному спорі про визнання недійсними рішення позачергових загальних зборів товариства від 19 червня 2016 року порушуються їх права, тобто породжують, змінюють або припиняють їх права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 третя особа ОСОБА_2 підтримав вимоги останньої про закриття провадження у справі, проте даний відзив (з доповненнями) не може бути прийнятий до апеляційного розгляду, оскільки не відповідає вимогам статті 360 ЦПК України, зокрема, до нього не додано доказів надсилання (надання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Позивачі у відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відзиви інших учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також відзиву на них, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність кворуму на оспорюваних позачергових загальних зборах членів СТ «Глядин» від 19 червня 2016 року, які скликані та проведені всупереч вимог чинного законодавства України та Статуту цього товариства.

Проте такі висновки суду не ґрунтуються на обставинах справи та вимогах закону. У даній справі суду першої інстанції перш за все необхіднобуло з`ясувати юрисдикційність даного спору, а вже потім вирішувати позов по суті заявлених вимог.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно із вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Судом встановлено, що садівницьке товариство «Глядин», ідентифікаційний код юридичної особи 26191173, було створено 16 квітня 2002 року рішенням загальних зборів членів СТ «Глядин» і зареєстровано Хотянівською сільською радою народних депутатів Вишгородського району Київської області відповідно до свідоцтва про реєстрацію об`єднань громадян № 4 від 23 травня 2002 року.

Рішенням загальних зборів СТ «Глядин» від 16 квітня 2002 року головою товариства обрано ОСОБА_14 , а також прийнято Статут Положення про СТ «Глядин», яке за видом діяльності є громадською організацією для ведення садівництва та відпочинку.

19 червня 2016 року 249 членами СТ «Глядин» на масиві «Світанок» в с. Хотянівка Вишгородського району Київської області проведено позачергові загальні збори учасників цього товариства, на яких прийняті рішення про скасування ліквідації СТ «Глядин»; зняття ОСОБА_13 з посади голови ліквідаційної комісій та тимчасово виконуючого обов`язки голови СТ «Глядин»; затвердження нової редакції Статуту СТ «Глядин»; проведення державної реєстрації нової редакції Статуту СТ «Глядин»; обрання нового складу Ради уповноважених СТ «Глядин»; призначення головою Ради уповноважених СТ «Глядин» ОСОБА_2 з 19 червня 2016 року; призначення головою СТ «Глядин» ОСОБА_6 з 19 червня 2016 року та обрання Правління СТ «Глядин».

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як члени СТ «Глядин» просили визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників СТ «Глядин», які оформлені протоколом № 16 позачергових загальних зборів учасників СТ «Глядин» від 19 червня 2016 року.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Рішення загальних зборів товариства може бути оскаржено у судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред`явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства.

При вирішенні спорів, пов`язаних з порядком скликання і роботи загальних зборів товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20) зазначено, що «оскільки спір стосується реалізації прав членів кооперативу на управління кооперативом, тобто корпоративних за змістом правовідносин, а відповідно до пункту 4 статті 12 ГПК України (у редакції на час звернення позивачів до суду) господарським судам підвідомчі справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів, то він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства».

Крім того, при визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом статей 83, 85, 86 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Згідно з частинами першою та третьою статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Аналіз частин першої та другої статті 55 ГК України свідчить про те, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина шоста статті 3 ГК України).

На час заснування та реєстрації СТ «Глядин» як юридичної особи був чинним Закон України «Про об`єднання громадян», статтею 1 якого було встановлено, що об`єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об`єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об`єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об`єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.

Закон України «Про об`єднання громадян» втратив чинність з 1 січня 2013 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про громадські об`єднання», статтею 1 якого встановлено, що громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Таким чином, громадська організація незалежно від напряму її діяльності є юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відтак, члени садівницького товариства незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та товариством, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 916/978/17 (провадження № 12-100гс18); від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19); від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19); від 9 жовтня 2019 року у справі № 361/1478/17 (провадження № 14-301цс19) та від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження № 12-92гс19); постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 390/1229/18 (провадження № 61-16409св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 175/4725/15 (провадження № 61-42803св18) та інших постановах суду касаційної інстанції, прийнятих у 2020 році за результатом розгляду справ, які виникають у спорах не лише господарського товариства з його учасниками (засновниками, акціонерами, членами), але й інших юридичних осіб з їхніми учасниками (засновниками, акціонерами, членами), якщо такий спір пов`язаний, зокрема, з діяльністю відповідної юридичної особи й управлінням нею (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 478/2192/13-ц).

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи слідує, що позивачі мотивували свої позовні вимоги тим, що вони як члени громадського об`єднання відповідно до статуту та чинного законодавства, мають у ньому корпоративні права, порушенням яких, а саме: після зміни керівництва СТ «Глядин»не можуть обирати та бути обраними до органів управління товариством, брати участь у його діяльності та управляти його справами.

Враховуючи те, що СТ «Глядин» відповідно до статуту та чинного законодавства є господарською організацією, а спір у цій справі виник у межах господарських правовідносин з управління діяльністю відповідача у зв`язку з порушенням прав членів організації щодо порядку управління нею, тому розгляд цього спору повинен відбуватися за правилами господарського судочинства.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на зміст позовних вимог і, не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянув справу по суті в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду про задоволення позовних вимог підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 та частин першої, другої статті 377 ЦПК України, оскільки заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (провадження № 14-524цс19), колегія суддів вважає за необхідне роз`яснитипозивачам, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»). Такого клопотання матеріали справи не містять.

На підставі викладеного та керуючись статтями 255, 256, 367 - 369, 372, 374, 377, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 лютого 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до садівницького товариства «Глядин», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , про визнання рішення загальних зборів недійсними закрити.

Роз`яснити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання постанови позивачі мають право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.А. Голуб

Д.О. Таргоній