Справа №22-1819
Категорія 51
Головуючий в 1 інстанції Рутова В.І.
Доповідач Бондаренко Л.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2009р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.
суддів Бондаренко Л.І., Бабенко П.М.
при секретарі Богданові Д.І.
розглянувши У відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Центрально-міського районного суду м.Горлівки від 2 грудня 2008р.
позовом ОСОБА_1 до Дочірнього Підприємства ( дали ДП) «Горлівське будівельно-монтажне управління №7» ВАТ «Донбасканалбуд» про скасування наказу в частині формулювання причини звільнення, зміну формулювання причини звільнення і зміни запису в трудовій книжці, стягнення вихідної допомоги, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи,
ВСТАНОВИВ:
2 січня 2008р. ОСОБА_1 звернувся з позовом про відміну наказу № 65 -к від 07.09.2007 року в частині формулювання причини звільнення і зміни запису у № 25 в трудовій книжці, стягнення вихідної допомоги, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди.
Посилався на те, що з травня 2001 року він працював водієм 1 класу в ДП «Горлівське будівельно-монтажне управління №7» ВАТ «Донбасканалбуд».
За період роботи на підприємстві відповідач несвоєчасно і не в повному обсязі виплачував заробітну плату, у зв’язку з чим виникала заборгованість по заробітній платі.
Відповідач порушував норми Закони України «Про охорону праці», «Про відпустки».
07.09.2007 року він відмовився виконувати свої трудові обов’язки і виїжджати на лінію, тому що автомобіль, яким він керував у відповідності з трудовою угодою У АЗ -31512, технічно невиправлений - протектор шин не відповідав вимогам Правил дорожнього руху, колеса на автомобілі не відбалансовані, у зв’язку з чим виникало биття у рульовій колонці, тому він вимагав проведення ремонту автомобіля.
У пояснюваннях від 07.09.2007 року на ім’я директора підприємства він зазначав про несправність автомобіля і відмову виїжджати на лінію, але директор підприємства відсторонив його від роботи, забрав ключі від автомобіля і гаражу.
7 вересня 2009р., написав заяву про надання відпустки за 2005-2006р. з 7 вересня 2007р.
Але чергову відпустку йому не надали і директор підприємства повідомив йому про звільнення його з роботи.
10.09.2007 року він звернувся з заявою про ознайомлення його з наказом про звільнення, на що отримав відмову.
10.09.2007 року він подав заяву про звільнення його з 07.09.2007 року за власним бажанням у зв’язку з порушенням з боку відповідача законодавства про працю.
Під час його звільнення трудова книжка, наказ про звільнення, повний розрахунок з ним не був проведений.
26.09.2007 року він звернувся з заявою до прокуратури.
07.12.2007 року він отримав лист № 04-С1095/08 від 21.11.2007 року територіальної державної інспекції праці в Донецькій області про те, що за результатами перевірки за завданням прокуратури були виявлені відповідні факти порушення відповідачем законодавства про працю.
У зв’язку з відмовою відповідача надати йому наказ про звільнення, трудову книжку, а також у зв’язку зі зверненням до прокуратури по факту неправомірних дій керівника підприємства і проведенням територіальною державною інспекцією праці в Донецькій області перевірки підприємством законодавства про працю, вважає, що строк звернення до суду за вирішенням трудового спору пропущений ним з поважної причини і просив його поновити.
Також просив стягнути з відповідача на його користь вихідну допомогу в розмірі трьохмісячного середнього заробітку на підставі ч. 3 статті 38, статті 44 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, змінити наказ про формулювання причини звільнення і змінити запис в трудовій книжці №25 з «звільнений за власним бажанням ч. 1 ст. 38 КЗпП України» на «звільнений по ч. 3 ст. 38 КЗпП України, власне бажання у зв’язку з порушенням законодавства про працю», стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10.000 гривень.
Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Горлівське будівельно-монтажне управління № 7» ВАТ «Донбасканалбуд» про зміну формулювання причини звільнення, зміни запису в трудові книжці, стягнення вихідної допомоги, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди залишені без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповноту з’ясування обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
У судовому засіданні апеляційної інстанції позивач просив скасувати рішення, задовольнити його позовні вимоги.
Представник відповідача ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, посилаючись на те, що при проведенні перевірки територіальною державною інспекцією праці в Донецькій області порушень законодавства не виявлено. Вважає, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням у відповідності ч. 1 п.4 статті 309 ЦПК України нового рішення, виходячи з наступного.
Суд, відмовляючи ОСОБА_1 у позові, виходив з того, що він звернувся до суду з заявою 02.01.2008 року, з наказом про звільнення ознайомлений, трудову книжку отримав 07 вересня 2007 року, тобто позивач звернувся до суду, пропустивши місячний строк, а тому відсутні підстави для поновлення судом строків звернення до суду, а також відміни наказу в частині формулювання причини звільнення і зміни запису № 25 в трудовій книжці, стягнення вихідної допомоги в розмірі трьох місячного середнього заробітку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відшкодування моральної шкоди.
Проте такий висновок суду не є обгрунтованим.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Початком перебігу строку для звернення до суду слід вважати день вручення наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Обчислення його з дня оголошення наказу є недопустимим.
По справі встановлено, що наказ позивачу не був вручений. Позивач не заперечував, що він 11 вересня 2007р. одержав трудову книжку. 11 грудня 2007р. звернувся до суду з даним позовом, тобто в тримісячний строк за вирішенням трудового спору про стягнення йому заборгованості по заробітній платі.
Позивач звільнений з 7 вересня 2007р.
Повний розрахунок з ОСОБА_1 був проведений 8 жовтня 2007р., тобто через місяць після звільнення.
У відповідності з вимогами ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком
Із матеріалів справи вбачається, що спір виник з приводу невиплати ОСОБА_1 суми заробітної плати.
У порушення вказаних вимог закону, факту звернення 11 грудня 2007р. позивачем про стягнення заборгованості по заробітній плати, тощо, до суду (а.с. 88) суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у поновленні строку на звернення до суду.
Вирішуючи спір, суд також не врахував роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові від 6 листопада 1992р. №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992р. „Про практику розгляду судами трудових спорів" ( п.4), що при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог.
Суд з’ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов’язки сторін.
Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_1 про звільнення, він просив звільнити його за власним бажанням у зв’язку з порушенням з боку директора трудової угоди, який примушує виконувати роботу всуперечь техніки безпеки.
Між тим, суд першої інстанції вимоги позивача не перевірив.
Оскільки помилкове застосування судом норм процесуального та матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, судове рішення підлягає скасуванню.
Апеляційний суд, змінуючи формулювання причини звільнення позивача, виходить із обставин по справі, а саме: ОСОБА_1 працював в ВАТ «Донбасканалбуд» ДП «Горлівське будівельно-монтажне управління №7», з 07.05.2001 року по 07.09.2007 року в якості водія 1 класу.
07.09.2007 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за власним бажанням з виплатою вихідної компенсації за невикористану відпустку.
Відповідно до заяви позивача від 10.09.2007 року ОСОБА_1 просив звільнити його з 07.09.2007 року за власним бажанням, вказуючи про звільнення, на підставі неодноразових заяв до керівництва, про порушення ним трудового законодавства, по ч. 3 статті 38 КЗпП України.
Згідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Відповідно до листа територіальної державної інспекції праці у Донецькій області № 04-С1095/08 від 21 листопада 2007 року територіальною державною інспекцією праці була проведена перевірка ДП «Горлівське будівельно-монтажне управління №7» ВАТ «Донбасканалбуд» з питання додержання законодавства про працю і відносно керівника підприємства запропоновано вжиті відповідні заходи про не порушення ним трудового законодавства.
У відповідності з п.18 Постанови Пленуму Верховного суду від 6 листопада 1992р. №9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник не пов’язували звільнення.
Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі дано неправильно юридичну кваліфікацію, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність із чинним законодавством про працю.
По справі є достатні докази про те, що позивач вимушений ставити питання про припинення трудового договору через неналежне виконання з боку відповідача законодавства про працю, тому вимоги позивача про зміну формулювання причини звільнення підлягають задоволенню.
Оскільки припинення трудових відносин з позивачем за ч. 1 ст. 38 КЗпП України не є обґрунтованими, апеляційний суд на підставі статті 44 КЗпП України проводить нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку в розмірі 3.883 грн.
Згідно з п.3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004р. №5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004р. за № 114/8713 до фонду оплати праці не належить суми вихідної допомоги при припинення трудового договору, тому, апеляційний суд, виходячи із загальних принципів порушення прав позивача на отримання цієї суми частково стягує суму за несвоєчасну виплату одноразової допомоги.
Також суд застосовує положення статті 116,117 КЗпП України та стягує середній заробіток за 1 місяць в розмірі: 1.636 грн., 60 коп. (81,3 грн. - середньоденний заробіток х 20 днів за період з 11 вересня по 8 жовтня 2007р.).
Загальна сума середнього заробітку за несвоєчасну виплати заробітку, одноразової допомоги складатиме 5.000 грн.
Також обгрунтованими є вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.
По справі встановлено, що з боку відповідача було порушення прав позивача щодо несвоєчасної виплати заборгованості по заробітній платі, порушення умов праці, а тому враховуючи ступінь моральних страждань у зв’язку з цим позивача та на підставі ст. 237 КЗпП України, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню на суму 200 грн.
Керуючись ст. ст. 303,309,316 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрально-міського районного суду м.Горлівки від 2 грудня 2008р. скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Горлівське будівельно-монтажне управління №7» ВАТ «Донбасканалбуд» про зміну формулювання причини звільнення і зміни запису в трудовій книжці, стягнення вихідної допомоги, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Горлівське будівельно-монтажне управління №7» ВАТ «Донбасканалбуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час несвоєчасної виплати розрахунку при звільненні в розмірі 5.000 грн., вихідну допомогу в розмірі 3.883 грн. та моральну шкоду в розмірі 200 грн.
Змінити формулювання запису у трудовій книжці ОСОБА_1 - з запису „звільнений за власним бажанням. ч. 1 ст. 38 КЗпП України" на запис „ звільнений по ч. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв’язку з невиконанням законодавства про працю", відмівши наказ № 65 -к від 07.09.2007 року в частині формулювання причини звільнення позивача ОСОБА_1
Стягнути з Державного підприємства «Горлівське будівельно-монтажне управління №7» ВАТ «Донбасканалбуд» на користь держави судовій збір витрати в розмірі 97 грн., 33 коп. та 30 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи на користь Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції- Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.