Справа № 22ц-21583/2009 Головуючий в 1-й інстанції Грищенко Н.М.
Категорія 26 (1) Доповідач Митрофанова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого: судді Митрофанової Л.В. Суддів: Михайлів Л.В., Барильської А.П. при секретарі: Бондаренко І.В.
за участю: представника відповідача - Діжак Олени Степанівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 червня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я у зв'язку із виконанням трудових обов'язків, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 червня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я у зв'язку із виконанням трудових обов'язків. Поновлено ОСОБА_2 строк позовної давності звернення його до суду. Стягнуто з ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» судовий збір в сумі 8, 50 грн. та 1, 50 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не прийняв до уваги, правову позицію КСУ, викладену у рішенні від 27.01.2004 року, що передбачене ст. 237-1 КЗПП України право на відшкодування моральної шкоди не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню. Суд не врахував, що позивач частково втратив здібність до трудової діяльності за своєю професією, проте не втратив здібність вести звичний спосіб життя, та ту обставину, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок МСЕК, який позивач не надав.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, вислухавши осіб, які з'явилися в судове засідання колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач тривалий час з 1990 року по 2007 роки працював на різних посадах на шахтах гірничорудних підприємств м. Кривого Рогу правонаступником яких стало ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Рішенням ЛЕК НДІ проммедицини позивачу встановлено профзахворювання, як наслідок тривалої роботи на підприємствах в умовах дії несприятливого мікроклімату, важкої праці тощо.
Висновком МСЕК від 26.09.2007 року позивачу вперше з 24.09.2007 року встановлено 45% втрати профпрацездатності, з яких 15% по вегетативно-сенсорній полінейропатії та 30% по радікулопатії, також встановлено III групу інвалідності.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Оскільки згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання, встановлено, що винними є керівництво РУ ім. Кірова, шахти ім. Кірова, ім. Артема, ШУ КДГМК «Криворіжсталь, ШУ ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», правонаступником яких є ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», тому суд вірно на підставі ч. 2 ст. 153 і ст. 237-1 КЗпП України поклав на відповідача відповідальність щодо відшкодування позивачу моральної шкоди.
У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З огляду на наведене, доводи відповідача щодо безпідставності посилання суду у рішенні на медичні документи, на підставі яких він дійшов висновку про моральні переживання позивача через погіршення стану його здоров'я та посилання відповідача на те, що сам факт втрати профпрацездатності позивачем не призводить до відшкодування моральної шкоди, суперечить зазначеним матеріальним нормам, а тому є безпідставними.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що належним відповідачем по справі є ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а не відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, як вважає відповідач, оскільки правовідносини між сторонами виникли у 2007 року, тобто у період, коли було скасовано дію ч.3 ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Законом від 28.12.2007 року № 107 -VI з п.3 Прикінцевих положень виключені слова, які свідчили про відшкодування за умов, зазначених у цьому пункті, моральної (немайнової) шкоди і водночас доповнено цей пункт абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01.01.2008 року».
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), зазначив, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Суд при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» відхилити
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набирання нею законної сили.