Справа 3546

Категорія 5

Голов в 1 інст. Сліщенко Ю.Г.

Доповідач Зубова Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2009 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуюча суддя Зубова Л.М.

судді Будулуца М.С., Могутова Н.Г.

секретар Богданов Д.І.

розглянув у відкритому судовому засідання у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3

про розподіл сумісного майна подружжя, визнання права власності на 1\3 частку квартири та виділ її в натурі

і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2

про розподіл сумісного майна подружжя, визнання права власності на 1\3 частку квартири та виділ її в натурі

з апеляційною скаргою позивачки

на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 4 березня 2009 року.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, пояснення представника ОСОБА_2 рлександровича - адвоката ОСОБА_4, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2008 року закрито на підставах, зазначених у ст. 205 ч. 1 п) З ЦПК України, провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл надбаного рухомого майна. Ухвала не оскаржена.( а.с58).

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 24 грудня 2008 залишено без розгляду позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна подружжя, визнання за ним права власності на 1\3 частку квартири. Ухвала не оскаржена.( а.с.61)

Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 4 березня 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1\6 частку квартири, з чим не погодилася ОСОБА_3, у апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, вимогам норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 311 ч. 1 п) 5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом 1 інстанції.

Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, на основі повно і всебічно з’ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Відповідно до ст. ст. 214,215 ЦПК України передбачено перелік питань, які суд вирішує під час ухвалення рішення та зміст рішення суду.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності тощо ), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню по цих правовідносинах, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо. Рішення суду складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин, мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти, зазначає, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду, а якщо були, то ким, назви статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, яким суд керувався, а також з резолютивної частини із зазначенням висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю або частково, висновку суду по суті вимог, розподілу судових витрат, строку і порядку набрання рішенням законної сили та його оскарження. З метою запобігання виникненню неясності при виконанні у резолютивній частині рішення зазначаються точне і повне найменування організації і прізвище, ім’я та по батькові громадян, відносно яких суд вирішив питання.

Відповідно до роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29 грудня 1976 року " Про судове рішення" мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції, на підставі яких визначено обов’язки сторін у спірних правовідносинах та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов’язки сторін, а в необхідних випадках - також на відповідні постанови Пленуму Верховного Суду

Резолютивна частина рішення повинна містити вичерпні, чіткі, безумовні і такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру обставин давати відповіді на інші питання, зокрема, має бути зазначено: повністю чи частково задоволено позовні вимоги або у задоволенні позову відмовлено, які саме права позивача поновлено тощо.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розрішаючи спір, суд 1 інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності 1/6 частку квартири, не звернувши уваги на те, що ОСОБА_3 просила у позовній заяві визнати за нею право власності на 1/3 частку спірної квартири та виділити їй цю частку в натурі, у засіданні апеляційного суду підтвердила вимоги про виділ їй в натурі частки квартири, посилаючись на неможливість сумісного проживання у квартирі із-за неприязних стосунків сторін, при цьому суд 1 інстанції не досліджував обставини з приводу заявленого позову про визнання права власності та виділення 1\3 частки квартири в натурі, не перевіряв їх та всупереч вимогам ст. 11 ЦПК України не зробив висновків у рішенні по цих вимогах. Відмовляючи у задоволенні позову, суд в порушення вимог норм процесуального закону резолютивну частину рішення виклав неконкретно.

Оскільки суд 1 інстанції не розрішив всі заявлені у позовній заяві вимоги і цей недолік не може бути усунений ухваленням додаткового рішення, то рішення суду слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Керуючись статтями 311 ч. 1 п) 5,303 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 4 березня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.