Справа 3628

Категорія 2

Голов. в 1 інстанц. Жаботинський С.В.

Доповідач Зубова Л.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня 2009 року м. Донецьк

Апеляйційний суд Донецької області у складі:

головуюча суддя Зубова Л.М.

судді Будулуца М.С., Курило В.П.

секретар Степаненко В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства « Донецька залізниця»

про відшкодування моральної шкоди

з апеляційною скаргою позивача

на рішенням Ясинуватського міськрайнного суду від 2 березня 2009 року.

Вислухавши доповідача, пояснення позивачки, представника відповідача Єлетенко Т.О., перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ясинуватського міськрайнного суду від 2 березня 2009 року у задоволенні позову відмовлено, з чим не погодилася позивач і у апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати, визнати причини пропуску строку на звернення до суду поважними, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильну оцінку судом фактичних обставин справи щодо поважності причин пропуску нею строку, зокрема, зазначала, що рішення ухвалено в порушення норм матеріального права, оскільки суд не у відповідності до вимог закону обраховував встановлений строк для звернення до суду за захистом порушеного права.

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно ст. 22 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав у вигляді звільнення, яке визнане судом незаконним, суд 1 інстанції дійшов висновку, що позивачка без поважних на те причин пропустила встановлений ст. 233 КЗпП України 3- місячний строк для звернення з позовом про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до роз’яснень, що містить 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з’ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

За матеріалами справи позивачка просила відшкодувати моральну шкоду, завдану порушенням її права на працю, втратою реальної можливості матеріально забезпечувати себе, отримувати медичну допомогу, що потребувало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, довгий час змушена була добиватися поновлення порушених прав, що негативно відбилося на стані здоров’я. (а.с. 2). Згідно наказу 830/с від 6.09.2004 року позивачку було звільнено з роботи провідника « Донецької залізниці» на підставах, зазначених у ст. 40 ч. 1 п)4 КЗпП України, з чим вона не погодилась і звернулась з позовом у суд про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, питання про відшкодування моральної шкоди не ставила, рішенням апеляційного суду Донецької області від 26.11.2008 року звільнення позивачки з роботи визнано незаконним, з відповідача на користь позивачки стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, позивачка приймала участь у засіданні апеляційного суду, з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням до суду 1 інстанції звернулась 28.01.2009 року та не навела суду причин пропуску встановленого законом строку, які могли би бути розцінені як поважні. У позовній заяві та апеляційній скарзі зазначала (а.с. 4,54), що рішенням апеляційного суду від 26.11.2008 року, поновлено порушені трудові права, тому вважала, що саме з цього часу слід відраховувати передбачений законом строк для відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, а не з моменту. коли її було звільнено та вручено трудову книжку, як виходив в оспорюваному рішенні суд.

Оскільки відмовляючи у задоволенні позову, суд 1 інстанції виходив з часу встановлення факту порушення прав позивачки, з фактом порушення яких вона пов’язувала завдання їй моральної шкоди, не спростовуючи, що була обізнана та усвідомлювала факт порушення прав у вересні 2004 року - в момент звільнення, коли отримала трудову книжку і ці обставини позивачка не заперечувала у засіданні апеляційного суду, а ч. 1 ст. 233 КЗпП України визначено, що строк для звернення в суд з позовом про захист порушеного права слід рахувати з моменту, коли працівник взнав або повинен був взнати про порушення його права, то рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. 308,303 ч. 1 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відхилити

Рішення Ясинуватського міськрайнного суду від 2 березня 2009 року залишити без змін. Ухвала набирає чиннсті негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.