Справа № 11-а-587
Головуючий в суді 1-ї інст. Ясельский А.М.
Категорія - ч. 2 ст. 368 КК України
Доповідач Скавронік В.М.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Белан Н.О.,
суддів: Скавроніка В. М., Шальнєвої Т.П.,
прокурора Тертичного О.А.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула 01 квітня 2009 року кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20.01.2009 року, яким
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Западня Коростишівського району Житомирської області, українця, громадянина України, одруженого, який обіймав посаду дільничного інспектора Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України і засуджено до позбавлення волі на строк п’ять років, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно господарських обов’язків на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком, тривалістю три роки та покладено на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.
Запобіжний захід щодо засудженого залишено попередній - підписку про невиїзд.
Як вказано у вироку, ОСОБА_1, займаючи посаду дільничного інспектора Святошинського районного управління Головного Управління МВС України в м. Києві, 20 грудня 2007 року, приблизно о 14 годині, в службовому приміщенні дільничного пункту міліції на вул. Якуба Коласа, 15-А в м. Києві, погрожуючи порушенням кримінальної справи за ч. 4 ст. 296 КК України, пред’явив гр-ну ОСОБА_3 вимогу про надання йому хабара у розмірі 300 доларів США, як винагороду за відмову в порушенні щодо нього кримінальної справи за заявою гр-на ОСОБА_2, з яким у ОСОБА_3 18 грудня 2007 року виник конфлікт на ґрунті особистих стосунків.
25 грудня 2007 року, близько 14 години 30 хвилин, знаходячись біля вказаного дільничного пункту, ОСОБА_1 шляхом вимагання отримав від ОСОБА_3 хабар в сумі 300 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 1515 гривень.
Після отримання хабара ОСОБА_1 було затримано працівниками Служби безпеки України.
В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не заперечуючи проти доведеності вини засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину, просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м’якості, а також у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із спеціальними владними повноваженнями, функціями представника влади в правоохоронних органах на три роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_1 спеціального звання «Майор міліції».
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, що підтримав апеляцію, засудженого, який проти апеляції заперечував, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляції, скасування вироку суду першої інстанції та постановления нового вироку з наступних підстав.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена і підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 368 КК України є правильною і вказане ніким з учасників судового розгляду не оспорюється.
Покарання ОСОБА_1 призначене згідно з вимогами ст. 65 КК України.
На підставі вказаного, колегія суддів не підтримує доводи прокурора, що брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, про невідповідність призначеного, засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину і його особі внаслідок його м’якості з наступних підстав.
Дійсно, відповідно до положень ст. 12 КК України злочин, передбачений частиною другою статті 368 цього Кодексу, відноситься до категорії тяжких.
Як обґрунтовано вказує прокурор, одержання хабара, поєднане з його вимаганням, є небезпечним службовим та посадовим злочином, що посягає на державні та громадські інтереси, охоронювані законом права і інтереси окремих громадян. Вчинення вказаних злочинів працівниками правоохоронних органів підриває авторитет демократичних інститутів держави, дезорганізовує нормальну роботу органів влади і управління, зокрема правоохоронних органів, на яких покладено функції захисту гідності, прав і свобод громадян від протиправних посягань, дискредитує їх діяльність і в такий спосіб негативно впливає на нормальний стан суспільства.
Втім, суд першої інстанції при призначенні покарання засудженому врахував у вироку не тільки ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, а і його особу.
За даними, що містяться в матеріалах справи ОСОБА_1 притягнуто до кримінальної відповідальності вперше, він раніше не судимий, за місцем роботи характеризується позитивно, його звільнено з органів внутрішніх справ, вину свою в інкримінованому злочині засуджений визнав повністю, щиро кається у вчиненому, має на утриманні неповнолітню дитину та одиноку матір, за якою здійснює догляд, якого вона за станом здоров’я потребує, що суд першої інстанції правомірно визнав обставинами, що у відповідності із статтею 66 КК України пом’якшують покарання.
Крім того, колегія суддів враховує активне сприяння ОСОБА_1 розкриттю злочину, також те що його дружина хворіє на тяжке захворювання - цукровий діабет, він має постійне місце проживання та роботи, тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного обґрунтованого висновку про можливість виправлення його без ізоляції від суспільства і правомірно на підставі ст. 75 КК України звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши до нього максимальний іспитовий строк, тривалістю три роки.
Колегія суддів вважає, що саме призначене судом першої інстанції покарання та застосування до засудженого вимог статей 75 і 76 КК України є єдино вірним для досягнення визначеної у статті 50 КК України мети покарання - виправлення засудженого і запобігання вчинення інших злочинів як ним, так і іншими особами.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції мав позбавити засудженого права не взагалі обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно господарських обов’язків, а повинен був його, як працівника правоохоронного органу, позбавити права обіймати посади в правоохоронних органах є обґрунтованими, оскільки він вчинив злочин саме з використанням повноважень представника влади в правоохоронних органах.
Враховуючи, що судом першої інстанції ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з чим апеляційний суд погоджується, передбачена за санкцією частини другої статті 368 КК України обов’язкова конфіскація майна, як додаткова міра покарання, згідно із положеннями статті 77 КК України не може бути застосована.
Крім того, в порушення вимог ст. 334 КПК України суд не мотивував у вироку, з яких підстав він не позбавив засудженого спеціального звання «Майор міліції», як це передбачено статтею 54 КК України.
Відповідно до положень ст. 77 КК України вказане додаткове покарання може бути призначене судом у разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1, який своїми злочинними діями підірвав авторитет правоохоронних органів, в цілому, і міліції, зокрема, не має морального права носити спеціальне звання «Майор міліції» і повинен бути позбавлений його за рішенням суду.
На підставі викладеного апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції скасуванню, а щодо ОСОБА_1 має бути постановлений новий вирок.
Керуючись ст. 378 КПК України, колегія суддів
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20.01.2009 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п’ять років з позбавленням права обіймати в правоохоронних органах посади, пов’язані з виконанням повноважень представника влади, на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, іспитовим строком, тривалістю три роки.
Покласти на ОСОБА_1 обов’язки, передбачені статтею 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти даний орган про зміну місця проживання та періодично з’являтися до нього для реєстрації.
На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_1 спеціального звання «Майор міліції».
В решті вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20.01.2009 року залишити без зміни.
На вирок може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України впродовж місяця з дня його проголошення.