ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2021 року

м.Харків

справа № 642/1619/20

провадження № 22-ц/818/1480/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого : Хорошевського О.М.

суддів колегії: Бурлака І.В., Яцини В.Б.

за участі секретаря – Пузікової Ю.С.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія»

третя особа – Харківська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія» на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2020 року, постановлену суддею Пашнєвим В.Г.,

за позовом ОСОБА_1 до ВКФ "Міурія" (ТОВ), третя особа - Харківська міська рада про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив усунути перешкоди шляхом знесення самочинного будівництва на земельній ділянці біля будівлі АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2020 року відкрито провадження у справі.

13 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити та заборонити відповідачу подальше будівництво на земельній ділянці за адресою біля буд. АДРЕСА_1 до прийняття рішення по справі.

Заява про забезпечення позову вмотивована тим, що на земельній ділянці комунальної власності біля будівлі АДРЕСА_1 знаходились належні йому тимчасові споруди (кіоски). В червні 2020 під час відсутності в м. Харкові на ці кіоски були прикріплені приписи №№ 3101, 3103 про усунення порушень шляхом демонтажу об`єктів. Оскільки його не було в Харкові, виконати припис або погодити розміщення кіосків у встановленому порядку він не можливості. Коли він повернувся до м. Харкова то встановив, що його кіосків не має, а на їх місті ведеться капітальне будівництво невстановленими особами.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, а саме: зупинено та заборонено відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Міурія» подальше будівництво на земельній ділянці за адресою: біля буд. АДРЕСА_1 .

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви. В будинку 12/1 8 співвласників, ким саме виконуються роботи та якого приміщення позивачем не надано.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що заходи вжиті судом не є співмірними із заявленим позовом, крім того позивачем недоведено ким саме ведуться будівельні роботи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить ухвалу суду залишити без змін, у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Зазначає, що твердження апелянта про те, що позивачем не встановлено ким саме проводяться роботи є необґрунтованим, оскільки кожен з восьми власників шести об`єктів зареєстрованих в буд. АДРЕСА_2 не може бути відповідачем, оскільки роботи проводяться власником підвальних приміщень, що належать лише до одного об`єкта і належать апелянту.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Розглядом справи встановлено, що з приписів 3101 та 3103 від 03.06.2020 вбачається, що з результатами здійснених заходів самоврядного контролю встановлено самовільне (незаконне) встановлення об`єкта тимчасова споруда на земельній ділянці комунальної власності за адресою біля будівлі по АДРЕСА_1 без документа, що посвідчує право власності та користування такою земельною ділянкою, та/або без отримання документа, який відповідно до вимог чинного законодавства, рішень Харківської міської ради, її виконавчого комітету, дає право на встановлення такого об`єкта та/або без відповідного договору, необхідність укладення якого визначена чинним законодавством, рішень Харківської міської ради, її виконавчого комітету, що є порушенням вимог п.5.7.1.14. Правил п.5 ч. 1 ст. 16 Закону України «про благоустрій населених пунктів. Відповідно до п.5.10.9 Правил з метою усунення виявлених порушень вимагають добровільно у триденний строк усунути вказані порушення шляхом демонтажу об`єкта за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна нежитлові приміщення №1-14 в підвальній частині нежитлової будівлі літ. «А-2», загальною площею 375,0кв.м. належать за договором купівлі-продажу від 03.02.2006 Виробничо-комерційній фірмі «Міурія» (ТОВ).

Як вбачається з матеріалів справи підставою звернення до суду із заявою про забезпечення позову є наявність спору між сторонами щодо незаконного будівництва на земельній ділянці, біля будівлі по АДРЕСА_1 , а саме в літ. «А-2» яке належить на праві власності відповідачу, оскільки таке будівництво здійснюється самочинно, на земельній ділянці, що не відповідає цільовому призначенню та з істотним порушенням Державних будівельних норм, що призводить до порушення права позивача. Будівельні роботи, які відповідач здійснює без проекту та дозвільних документів, ведуться поруч з трансформаторною підстанцією №0150 по АДРЕСА_3 ., також є загроза пошкодження електрокомунікаційних шляхів.

Відповідно до ч.1, ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно із п.2, 10 ч.1, 3 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.4 Постанови від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При оцінці зазначеної співмірності, слід враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та, що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушення прав.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Встановлено, що до розгляду спору по суті та набрання судовим рішенням законної сили проведення будівельних робіт становить небезпеку для подальшого захисту прав та інтересів учасників справи. Відтак, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом. Також невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат на виконавчі дії у виконавчому провадженні.

Таким чином судом першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено здійснення будівельних робіт саме ТОВ «ВК «Міурія» не можна взяти до уваги, оскільки саме ця обставина підлягає доведенню у передбачений законом спосіб.

Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено обставини, які підлягають встановленню за результатами розгляду справи по суті, такі доводи не можна вважати обґрунтованими.

Частиною першоюстатті 375ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що постановлена ухвала судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, отже, ухвала суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст.367,374,375,381,382,383,384,389,390,391 ЦПК Українисуд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія»» залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий:                                                         О.М. Хорошевський

Судді:                                                                 І.В. Бурлака

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 24 червня 2021 року