АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 920/10р. Головуючий по 1-й інстанції:
Кравець С.В.
Суддя-доповідач: Чічіль В.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого : Антонова В.М.
Суддів: Чічіля В.А., Мартєва С.Ю.
при секретарі : Мотрій С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділу державної виконавчої служби Машівського районного управління юстиції, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_6, Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі, ВАТ «Райффайзен Банк аваль» про спонукання до виконання зобов’язань, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодився позивач, в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати, а справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечувалось сторонами, що 18.04.2009 року ОСОБА_4 видав довіреність на 3 роки, якою уповноважив ОСОБА_5 розпоряджатися належним йому автомобілем НОМЕР_1 в тому числі з правом продажу.
В свою чергу ОСОБА_8 30.05.2009 року, діючи за передорученням ОСОБА_4, видав довіреність терміном на 3 роки, якою уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_6 також розпоряджатися зазначеним вище автомобілем.
В період з 30.04.2009 року по 03.09.2009 року державною виконавчою службою винесено ряд постанов про відкриття виконавчого провадження, які об’єднані між собою , про стягнення з ОСОБА_4 на користь держави та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» недоїмки з страхових внесків та боргу.
За змістом ст.ст. 5,50 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, в тому числі шляхом звернення стягнення на майно боржника.
З метою забезпечення виконання рішення суду за заявою ВАТ «Райффайзен Банк аваль» постановою державного виконавця від 28.07.2009 року було накладено арешт на майно ОСОБА_4, а саме автомобілі НОМЕР_1, та Ланос, д.н.з. НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Згідно положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач не є власником арештованого автомобілю, а довіреність, видана на його ім’я, надає йому право лише розпоряджатись ним, отже власником відповідного автомобілю на даний час є ОСОБА_4
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, якщо сторони домовились укласти договір у певній формі , він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.
З матеріалів справи слідує, що сторони домовлялись укласти договір купівлі-продажу шляхом оформлення договору на автомобільній біржі при ДАІ.
Оскільки зазначені дії стронами вчинені не були, то у позивача немає правових підстав вважати себе власником спірного автомобіля, а видана на його ім’я довіреність, не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Апеляційна скарга не містить у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 03 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: