АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22ц – 779/10р.                                   Головуючий по 1-й інстанції:

                                                                                                                   Якимець Т.Є.                                                  

                                                                                   Суддя-доповідач: Чічіль В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 року                                                              м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого :                                Антонова В.М.

Суддів:                               Чічіля В.А., Мартєва С.Ю.

при секретарі :                                 Мотрій С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня  2009 року

по справі за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення  перешкод  в користуванні  майном та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня  2009 року  в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3  відмовлено.

    Із вказаним рішенням суду не погодився позивач, просив рішення суду скасувати, а справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

    Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

    Відповідно до  ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

    Як встановлено судом першої інстанції, та не заперечувалось сторонами, 15.04.2009 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 9/20 частин житлового будинку з господарськими будівлями  по АДРЕСА_1, що підтверджується  договором від 15.04.2009 року № 26382064.

11/20 частини зазначеного житлового будинку  з господарськими будівлями  належить ОСОБА_4

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.11.2007 року встановлено  порядок користування  земельною ділянкою  зазначеного домоволодіння, виділено  ОСОБА_5 в користування  земельну ділянку площею 356 кв.м., ОСОБА_4 – земельну ділянку  площею 484 кв.м., земельну ділянку площею 80 кв.м. залишено в загальному користуванні. Зобов’язано ОСОБА_4 не чинити  перешкоди в користуванні  земельною ділянкою  загального користування площею 80 в.м., та передати ОСОБА_5 ключі від воріт.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.12.2008 року зобов’язано  ОСОБА_4 не встановлювати  додаткових  замків на хвіртці вхідних воріт на земельну ділянку загального користування в домоволодінні АДРЕСА_1

Зобов’язано  ОСОБА_4 демонтувати  врізний замок на хвіртці  вхідних воріт на земельну ділянку загального користування в домоволодінні АДРЕСА_1

Як вбачається із вказаних судових рішень, правовідносини такого характеру вже були предметом судового розгляду.  Зазначені рішення набрали законної сили, і сторонами не оскаржувались.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не повно з’ясував всі фактичні обставини справи, дослідив не всі докази, надані сторонами.

Зокрема апелянт вказує на те, що суд в рішенні посилається лише на неправомірність залишення позивачем свого автомобіля на земельній ділянці загального користування в домоволодіння АДРЕСА_1, і не бере до уваги інші доводи, надані позивачем в ході судового розгляду.

Проте, зазначені доводи не заслуговують на увагу суду, оскільки, як вбачається із позовної заяви, підставою для звернення до суду стало саме вчинення перешкод відповідачем позивачу в користуванні в’їзними-виїзними ворітьми на подвір’я. Обґрунтуванням неправомірності дій відповідача позивач зазначає необхідність зберігання автомобіля на вищезазначеній земельній ділянці.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що місцевий суд не дав належної оцінки твердженням позивача про вчинення відповідачем перешкод не тільки в користуванні хвірткою та ворітьми, а і земельною ділянкою загального користування, та відповідно не ухвалив рішення з цього приводу.

Вказані посилання апелянта колегія суддів також не бере до уваги, оскільки в позовних вимогах позивач зазначав лише зобов’язання ОСОБА_4 не чинити перешкоди  у користуванні  вхідною хвірткою і вхідними ворітьми, та  дозволити встановити  замок.

Отже, виходячи із вищенаведеного, а також, з того, що місцевим судом встановлено, що позивач має можливість безперешкодно користуватись спірними воротами та хвірткою ОСОБА_4 з двору, колегія суддів вважає, що місцевим судом повно і всебічно досліджено всі обставини справи, а рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не містить у собі нових фактів чи засобів доведення, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308,  314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня  2009 року залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:     підпис

Судді:     підписи

З оригіналом згідно: