Справа № 2-2146/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н Я

І  м  е  н  е  м   У  к  р  а  ї  н  и

заочне

29 квітня 2010 року                                                                                                                   м. Одеса

           Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

           головуючого  судді  -                         Виноградової Н.В.,

           при секретарі  судового засідання – Славинській К.М.,

           за участю представника позивача –  Корнієнко В.Ю.,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент» до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, усунути перешкоди у користуванні житловою площею,-        

                                                                       ВСТАНОВИВ:

            До суду з позовними вимогами звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемент» яке у позові зазначило, що відповідач не проживає без поважних причин на житловій площі у гуртожитку (корпусі) АДРЕСА_1 з 2007року, жилу площу залишив добровільно. Позивач просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням, а також усунути перешкоди у користуванні даним жилим приміщенням.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

           Відповідач в судове засідання не з’явився, про розгляд справи судом повідомлявся, про що в матеріалах справи є наявні докази, а саме поштові повідомлення. Задля належного сповіщення відповідача було надано оголошення у газетах «Чорноморські новини» у випуску №40-41 (21081-21082) від 10.04.2010р. та «Урядовий кур’єр» у випуску №60 (4211) від 01.04.2010р., примірники яких було надано представником позивача та приєднані до матеріалів справи. Відповідач  жодних клопотань, доказів чи заперечень до суду не надавав, про причини неявки в судові засідання суд не повідомляв.

У зв’язку з викладеним, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, який був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, так як у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши і проаналізувавши представлені суду докази, встановив наступне.

На балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент» знаходяться два гуртожитки (корпуса №1 та №2) за наступною адресою: АДРЕСА_1. Фактично, у гуртожитках ТОВ «Цемент» проживають як одинокі особи, так і цілі родини робітників.

Підставою для постановки гуртожитків на баланс підприємства став договір купівлі-продажу від 01.07.2001року, акт приймання-передачі сукупних валових активів та накладна №1/103 від 01.07.2001року.

У відповідності із ст.127 Житлового Кодексу України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Згідно із п.2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР, гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Відповідач по справі ОСОБА_2 зареєстрований у гуртожитку №2, який належить  ТОВ «Цемент», але, у свою чергу не є його робітником та фактично не проживає там набагато більше ніж 6 місяців.

Тому цю особу у будь-якому випадку не можна вважати відсутньою з поважних причин.

Таким чином, реєстрація фізичних осіб (та членів їх родин), які не являлись та не являються робітниками підприємства обмежує права Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент» щодо користування та розпорядження власним майном. Також така реєстрація обмежує права інших робітників заводу, які, у свою чергу, потребують реєстрації та фактичного житла.

Після звільнення з ТОВ «Цемент» відповідач забрав всі свої особисті речі з вказаної квартири та виїхав у невідомому напрямку.

Відповідач спірною площею не цікавиться та не має зв’язку з гуртожитком. Участі в оплаті комунальних послуг не приймає, з 2007року кімнатою у гуртожитку не користувався, що також підтверджується довідками №01/573 від 23.06.2009року (а.с.49), а також неотриманням судових повісток відповідачем за зазначеною адресою. Повністю припинив виконувати обов’язки, передбачені ст.64 ЖК України, пов’язані з утриманням, оплатою житлового приміщення та комунальних послуг.

Відповідач добровільно відмовився від права користування житлом, перешкод у проживанні відповідачу ніхто не чинив, спроб до вселення він не вживав.  

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються статтею 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а якщо були відсутні з поважних причин понад шість місяців.              

Відповідно до положень частини 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Спірну житлову площу відповідач залишив добровільно та не мешкає в ній з 2007 року. Жодних поважних причин з приводу його відсутності у даній житловій площі судом під час розгляду справи не виявлено.

Оцінивши вищенаведені зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що відповідач понад шість місяців відсутній в спірній житловій площі без поважних причин, внаслідок чого він втратив право користування жилим приміщенням в гуртожитку (корпусі) АДРЕСА_1, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст.10, 11, 58, 64, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

                                                                              ВИРІШИВ:

         Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент» до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, усунути перешкоди у користуванні житловою площею – задовольнити частково.

         Визнати ОСОБА_2, 1978року народження, таким, що втратив право користування жилим приміщенням в гуртожитку (корпусі) АДРЕСА_1.

         В іншій частині позовних вимог – відмовити.

         Заочне  рішення  може  бути  переглянуте  судом,  що  його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.   Заяву про  перегляд  заочного  рішення  може  бути  подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення суду і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

            Суддя: