Справа № 683/1505/20

2/683/114/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року     м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Бондарчук Л.А.

секретаря Борикіної Л.В.

з участю: представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Сільськогосподарського кооперативу ім. Щорса до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 про визнання недійсними наказу, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

       У червні 2020 року Сільськогосподарський кооператив ім. Щорса (далі – СГК ім. Щорса) звернувся в суд із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 і просить:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-7397/14-14-СГ від 25 грудня 2014 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0319, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0319, для ведення особистого селянського господарства № 47564851, яке видане 13 листопада 2015 року на ім`я ОСОБА_3 ;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію вищезазначеної земельної ділянки із кадастровим номером 6824285000:03:018:0319;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності за №12035400 від 12 листопада 2015 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6824285000:03:018:0319.

       В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що згідно установчих документів СГК ім. Щорса є правонаступником усіх майнових та особистих немайнових прав та обов`язків Колективного сільського господарського підприємства ім. Щорса (далі – КСП ім. Щорса). В порядку правонаступництва до СГК ім. Щорса перейшло право колективної власності на землю площею 2339,9 га в межах згідно з планом відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №004, виданого 01 червня 1995 року на ім`я КСП ім. Щорса.

       У березні 2020 року СГК ім Щорса стало відомо, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області передало у власність для ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 га, яка знаходиться в межах земельної ділянки, належної СГК ім. Щорса на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №004 від 01 червня 1995 року.

       Вказує, що спірна земельна ділянка, яка була передана у власність ОСОБА_3 , під час проведення паювання земель розпайована не була, а отже залишилась у колективній власності СГК ім. Щорса.

Оскільки жодним уповноваженим на те органом рішення про припинення права колективної власності на землю площею 2339,9 га згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ №004 від 01 червня 1995 року не приймалось, КСП ім. Щорса та його правонаступник – СГК ім. Щорса у добровільному порядку не відмовлялись від права колективної власності на землю, яка залишилась не розпайованою, тому вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не мало жодних правових підстав розпоряджатись земельною ділянкою площею 2,0000 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0319, та передавати її у власність ОСОБА_3 .

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 липня 2020 року у даній справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с.85).

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 1 грудня 2020 року за клопотанням позивача у даній справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, на період проведення якої провадження у справі зупинялось, та на підставі ухвали суду від 09 березня 2021 року було відновлено (а.с.115-116, а.с.165).

       В судовому засіданні представники позивача СГК ім. Щорса - Назаренко В.В. та ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на те, що СГК ім. Щорса є правонаступником усіх прав та обов`язків КСП ім. Щорса, про що зазначено у відповідних протоколах загальних зборів, установчому договорі та статуті СГК ім. Щорса, який, окрім того, має такий же ідентифікаційний код як і КСП ім. Щорса. Вказують, що право колективної власності на землі, які належали КСП ім. Щорса та не були розпайовані, у встановленому законом порядку не припинялось, а тому спірна земельна ділянка на момент її передачі у власність ОСОБА_3 не була вільною, а належала на праві колективної власності позивачу. Тому, просять захистити порушене право СГК ім. Щорса на спірну земельну ділянку у зазначений в позовній заяві спосіб.

       В судове засідання представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не з`явився, подавши клопотання про розгляд справи у його відсутності, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у відзиві. Так, у відзиві Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вказувало, що спірна земельна ділянка поділена між пайовиками, чисельність яких складає 637 осіб, тому вона може належати певній особі, а не усьому кооперативу, який вважає себе належним позивачем. Крім того, за наявною у Головного управління інформацією спірна земельна ділянка, яку бажала отримати ОСОБА_3 , у власності чи користуванні третіх осіб не перебувала та належала до земель державної власності, що також було підтверджено висновком експерта державної експертизи, яким було погоджено проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 спірної земельної ділянки. Тому, вважають, що передачею спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 права позивача не порушуються. Крім того, просять застосувати у даній справі строк позовної давності.

       Відповідачка ОСОБА_3 , яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, у визначений судом строк відзив на позов не подавала.

       Заслухавши учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

        Судом встановлено, що 01 червня 1995 року КСП ім. Щорса с. Ладиги Старокостянтинівського району Хмельницької області на підставі рішення Ладигівської сільської ради народних депутатів №1 від 17 лютого 1995 року було передано у колективну власність для вирощування сільськогосподарської продукції 2339,9 га землі в межах згідно з планом, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серії ХМ №004 від 01 червня 1995 року (а.с.45-46).

       Згідно Списку громадян – членів КСП ім. Щорса, що є Додатком №1 до вищезазначеного Державного акта, на момент передачі земельної ділянки у колективну власність КСП ім. Щорса його членами були 637 осіб (а.с.47-53).

       Згідно протоколу №1 загальних зборів КСП ім. Щорса від 12 січня 2000 року було прийнято рішення про організацію СГК ім. Щорса та проведення 15 лютого 2000 року установчих зборів нового агроформування – кооперативу (а.с.42-44).

       Протоколом №2 загальних зборів КСП ім. Щорса від 15 лютого 2000 року було вирішено припинити діяльність КСП ім. Щорса і створити на його базі за участі 10 засновників СГК ім. Щорса, який буде правонаступником КСП ім. Щорса (а.с.33-35).

       15 лютого 2000 року протоколом №1 загальних зборів членів СГК ім. Щорса було затверджено установчий договір та статут, якими визначено, що СГК ім. Щорса є самостійним господарюючим суб`єктом, який створений відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» і є правонаступником КСП ім. Щорса щодо майнових та особистих немайнових прав та обов`язків, в тому числі всіх трудових прав та обов`язків (а.с.20-32).

       Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) позивач – СГК ім. Щорса є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03788313, яка створена 28 грудня 2000 року (а.с.15-17).

       За таким же ідентифікаційним кодом 03788313 у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 18 лютого 1993 року було зареєстровано КСП ім. Щорса, що підтверджується довідкою Хмельницького обласного управління статистики №1238 від 09 липня 1996 року (а.с.41).

       Судом також встановлено, що 17 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області із заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (а.с.70).

       На підставі наказу Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області №22-4223/14-14-СГ від 18 вересня 2014 року ОСОБА_3 отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.71).

       Наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області №22-7397/14-14-СГ від 25 грудня 2014 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та надано останній у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0319, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (а.с.72).

       12 листопада 2015 року Реєстраційною службою Старокостянтинівського районного управління юстиції Хмельницької області на ім`я ОСОБА_3 видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на вищезазначену земельну ділянку та проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на цю земельну ділянку, номер запису про право власності: 12035400, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 211503404 від 05 червня 2020 року, а також Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 27 травня 2020 року (а.с.73-74).

Спірна земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0319, що належить на праві власності ОСОБА_3 , накладається та повністю входить у межі земельної ділянки загальною площею 2339,9 га, яка була передана у колективну власність КСП ім. Щорса згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ №004 від 01 червня 1995 року, що підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи №0129/20 від 15 лютого 2021 року (а.с.137-164).

       Звертаючись до суду із даним позовом, позивач СГК ім. Щорса стверджував, що він є правонаступником КСП ім. Щорса. Згідно з Державним актом КСП ім. Щорса на праві колективної власності належала земельна ділянка загальною площею 2339,9 га для вирощування сільськогосподарської продукції, що розташована на території Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, яка в подальшому в порядку правонаступництва перейшла у власність позивача. Обґрунтовуючи своє правонаступництво, СГК ім. Щорса посилалось на протокол №2 загальних зборів КСП ім. Щорса від 15 лютого 2000 року, установчий договір та статут СГК ім. Щорса, де зазначено про правонаступництво останнього, а також на єдиний для КСП ім. Щорса та СГК ім. Щорса ідентифікаційний код в ЄДР.

       Разом з тим, зі змісту протоколу №2 загальних зборів КСП ім. Щорса від 15 лютого 2000 року вбачається, що загальні збори вирішили припинити діяльність КСП ім. Щорса і на його базі за участі 10 засновників створити СГК ім. Щорса, який буде правонаступником КСП.

Зазначене рішення загальних зборів є рішенням не про реорганізацію, а про припинення юридичної особи.

При цьому, судом не встановлено обставин, які б засвідчували прийняття КСП ім. Щорса рішення про реорганізацію підприємства шляхом його перетворення в СГК.

Також, матеріали справи не містять інформації про прийняття КСП ім. Щорса рішення щодо передачі залишку майна та земель, що не підлягали розпаюванню і не були розпайовані, підприємству – правонаступнику СГК ім. Щорса.

       Посилання СГК ім. Щорса на те, що воно є правонаступником КСП ім. Щорса, оскільки це підтверджується пунктом 4.10 статуту СГК ім. Щорса, суд не приймає до уваги, оскільки статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року (справа №907/29/19, провадження №12-17гс20), яка згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

       Крім того, Указом Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Також, Указом Президента України від 03 грудня 1999 року №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до зазначених указів паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам.

В судовому засіданні представники позивача не змогли пояснити, яким чином у КСП ім. Щорса могли залишитись землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані.

При цьому, передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Крім того, в ході судового розгляду справи судом не встановлено обставин, які б засвідчували вихід членів КСП ім. Щорса з його складу.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року №2114-XII у редакції, що діяла на момент створення СГК ім. Щорса, колективне сільськогосподарське підприємство (далі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Згідно ст.5 вищезазначеного Закону членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу зі складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.

Тобто, колективне сільськогосподарське підприємство створювалося як добровільне об`єднання необмеженого кола громадян, з єдиною вимогою, що такі громадяни досягли 16-річного віку.

       У свою чергу, на момент створення СГК ім. Щорса відносини, пов`язані із правовими, організаційними, економічними та соціальними умовами діяльності кооперативів у сільському господарстві, були врегульовані Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 року № 469/97-ВР2009-XII.

       Відповідно до положень ст.1 вищезазначеного Закону сільськогосподарський кооператив (далі - кооператив) - це добровільне об`єднання фізичних і юридичних осіб (далі - членів) в іншу юридичну особу на засадах членства, об`єднання пайових

внесків, участі у спільній сільськогосподарській виробничій діяльності та обслуговуванні переважно членів кооперативу. Членом кооперативу може бути фізична або юридична особа, яка зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу, визнає принципи і цілі кооперативу, дотримується

вимог його статуту і користується правом ухвального голосу в кооперативі. При цьому, пайовий внесок - це майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

       Аналіз вищевказаних норм свідчить, що, на відміну від колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарський кооператив визначався як добровільне об`єднання фізичних і юридичних осіб в іншу юридичну особу на засадах членства та об`єднання пайових внесків, коли членами сільськогосподарського кооперативу могли бути лише ті особи, які зробили вступні і пайові внески в розмірах, визначених статутом кооперативу.

Отже, колективне сільськогосподарське підприємство могло б бути перетворене на сільськогосподарський кооператив, коли б усі особи, які на момент такого перетворення залишались членами КСП, зробили вступні і пайові внески в розмірах, визначених статутом кооперативу.

Натомість згідно з установчим договором та статутом СГК ім. Щорса членами кооперативу та його засновниками є лише 10 осіб. Тобто перетворення з КСП ім. Щорса у СГК ім. Щорса не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП ім. Щорса та СГК ім. Щорса не співпадають.

       Навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП ім. Щорса шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП ім. Щорса автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Аналогічні висновки були висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року (справа №907/29/19, провадження №12-17гс20), яка згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

       Отже, реорганізація КСП ім. Щорса шляхом перетворення у СГК ім. Щорса не відбувалася, оскільки 28 грудня 2000 року було проведено реєстрацію нового підприємства – СГК ім. Щорса.

       Посилання представників позивача на те, що відповідно до даних ЄДР СГК ім.Щорса є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03788313, за яким раніше було зареєстровано КСП ім. Щорса, що, на їх думку, також указує на обставини правонаступництва, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, ЄДР є компонентом інфраструктури державної статистики. На його основі органи статистики забезпечують ведення державного обліку та ідентифікацію суб`єктів господарської дальності, однак повноваженнями на проведення реєстраційних дій щодо підприємства не наділені.

Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, далі - Положення про ЄДР).

Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР, в редакції, що діяло на день створення СГК ім. Щорса, ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року (справа №907/29/19, провадження №12-17гс20), яка згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Крім того, статутом СГК ім. Щорса передбачено, що майно кооперативу - це неподільний фонд, який утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу, за винятком землі (п.4.5). Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих кооперативу в користування або придбаних ним у власність (п.4.8). Члени та асоційовані члени кооперативу передають право користування належною їм земельною ділянкою кооперативу, як пайовий внесок, у порядку, визначеному Земельним кодексом України (п.4.2).

       Враховуючи, що згідно статуту СГК ім. Щорса земля кооперативу складається лише із земельних ділянок, наданих кооперативу в користування або придбаних ним у власність, а також відсутність інформації про прийняття КСП ім. Щорса рішення щодо передачі СГК ім. Щорса залишку майна та земель, що не підлягали розпаюванню і не були розпайовані, суд дійшов висновку, що на момент набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку, СГК ім. Щорса не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірної земельної ділянки, що є предметом спору.

При цьому, посилання позивача – СГК ім. Щорса на те, що до передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 необхідно було вилучити цю земельну ділянку у позивача, так само не ґрунтуються на нормах закону, що регулює спірні правовідносини, оскільки позивач не набув права на земельну ділянку і тому остання не підлягала вилученню у нього.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку цивільного судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

В контексті завдань цивільного судочинства (статті 2 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача.

Тому особа повинна довести (а суд – встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

       Досліджені судом докази вказують на те, що на момент звернення СГК ім. Щорса з даним позовом, його права оскаржуваними рішеннями, на підставі яких ОСОБА_3 набула права власності на спірну земельну ділянку, порушені не були, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.2, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Сільськогосподарського кооперативу ім. Щорса до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 про визнання недійсними наказу, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Сільськогосподарський кооператив ім. Щорса, місце знаходження: с. Ладиги Старокостянтинівського району Хмельницької області, 31183, код ЄДРПОУ 03788313.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місце знаходження: вул. Інститутська,4/1 м. Хмельницький, 29016, код ЄДРПОУ39767479.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 22 червня 2021 року.

Суддя: