УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/1760/21 Головуючий у 1-й інст. Яковлєв О. С.

Категорія в порядку КПК України Доповідач Слісарчук Я. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Житомирського апеляційного суду

в складі:

головуючого - судді Слісарчука Я.А.

суддів: Кіянової С.В., Ляшука В.В.

секретаря Кашенко Л.М.

за участю

прокурора Палій Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.05.2021 року, якою залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжено його дію на 60 днів,

в с т а н о в и л а :

В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 ухвалу суду просить скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою та обрати щодо нього більш м`який запобіжний захід. Зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а судом недостатньо враховані дані про його особу, а саме те що він визнав вину повністю, сприяв слідству, має на утриманні неповнолітню дитину.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.05.2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 залишено попередній запобіжний захід у виді тримання під вартою та продовжено його дію на 60 діб, з можливістю внесення застави у розмірі 68 100 грн.

Своє рішення суд обґрунтував тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, є раніше судимим. Стороною обвинувачення доведено продовження існування на даній час заявлених у клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК, - можливого вчинення інших кримінальних правопорушень та переховування від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від можливої кримінальної відповідальності в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, про законність та обґрунтованість ухвали суду, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу суду в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

В провадженні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження від 16.03.2020 року за № 12020060050000252 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.

Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів вважає що, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів провадження, 18.05.2021 року в судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду вказаного кримінального провадження, в порядку ст.331 КПК України, було розглянуто клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою на два місяці обвинуваченому ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

Суд першої інстанції ретельно перевірив доводи обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 на на більш м`який, заперечення прокурора, який просив продовжити відносно обвинуваченого термін тримання під вартою, належно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що при розгляді питання щодо обрання чи продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід враховувати і серйозність звинувачення та ризик втечі обвинуваченого. Крім цього, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_1 злочину свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останнього.

Також, судом першої інстанції було враховано й те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, є раніше судимим. Стороною обвинувачення доведено продовження існування на даній час заявлених у клопотанні ризиків, передбачених ст. 177 КПК, - можливого вчинення інших кримінальних правопорушень та переховування від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від можливої кримінальної відповідальності в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи захисника та обвинуваченого щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, належно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_1 .

Таким чином, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції, відповідно до ст.178 КПК України, врахував тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у вчиненні вказаного злочину, дані про особу обвинуваченого та врахував наявність передбачених ст.177 КПК ризиків, а тому дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою останнього та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалене у відповідності до вимог закону та на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18.05.2021 року, якою залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжено його дію на 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 68 100 грн, щодо нього - без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :