П О С Т А Н О В А                   Справа № 2-а-492/10

                                                                    Ім'ям України                

   08 червня 2010 року                                                                                                м. Полтава

       Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого - судді                                         Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                                                  Севідовій Л.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України у Полтавській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та визнання дій незаконними, -

                                                               В С Т А Н О В И В:

          Позивач ОСОБА_1 у жовтні 2009 року звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача - УДАІ ГУМВС України у Полтавській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 043583 від 29 вересня 2009 року, яким його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 490 гривень та визнання дій відповідача із здійснення 29 вересня 2009 року відео зйомки переносною відеокамерою незаконними.

         В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 29 вересня 2009 року близько 09 години 30 хвилини на автомобілі марки Деу Ланос 21214, державний номер НОМЕР_1 рухався по вул. Харківське шосе у м. Полтаві. Його спинив працівник міліції Таранець В.М. за порушення правил дорожнього руху – проїзд перехрестя на червоний сигнал світлофору. Після пояснення причини затримки склав протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, на підставі якого виніс постанову серії ВІ № 043529 по справі про адміністративне правопорушення і наклав на нього штраф у сумі 490 гривень. На його заперечення про вчинення правопорушення відповідач пояснив, у нього є відеозапис вчинення правопорушення, який йому не показав.    

       Вважає постанову незаконною з тих підстав, що при її винесенні порушено норми ст.ст. 256 КпАП України, тому що у протоколі не зазначено на якій ділянці вул. Харківське шосе у м. Полтаві вчинено правопорушення; на який саме сигнал світлофору, що забороняє рух, він переїхав пішохідний перехід; не вказав свідків правопорушення та  інвентарний номер приладу, яким здійснено відеозапис. У Правилах дорожнього руху немає такого поняття, як «заборонений сигнал світлофору». Вчинене ним правопорушення повинно бути зафіксоване засобами фото-, кіно-, теле- чи відео, які працюють у автоматичному режимі, але, як він зрозумів з відповіді інспектора ДАІ, зйомку він здійснив вручну, крім того, використовував засіб, який не передбачений нормативно-правовим актом, до який не належить цифрова відеокамера. Тому, використовуючи цю камеру, інспектор діяв із перевищенням наданих йому повноважень. Крім того, не роз’яснив йому його права та обов’язки.

         У судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав, прохав суд задовольнити позов у повному обсязі. Надав пояснення аналогічні тексту позовної заяви.

         Представник відповідача пояснив, що 29 вересня 2009 року інспектор Таранець В.М. ніс службу по патрулюванню та нагляду за дотриманням правил дорожнього руху у м. Полтаві. При цьому побачив, що автомобіль марки Деу Ланос 21214, державний номер НОМЕР_1 при проїзді перехрестя по вул. Харківське шосе у м. Полтаві, порушив правила дорожнього руху та проїхав на червоний сигнал світлофору, який забороняє рух транспортних засобів. Це порушення він зафіксував відеокамерою, яка видається працівникам перед несенням служби, знаходиться на балансі в УДАІ. На даний час десь знаходяться відеозаписи вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, які треба знайти та надати суду.  Копію постанови та складеного ним протоколу вручив правопорушнику. При здійсненні своїх службових повноважень та притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 порушень вимог чинного законодавства не допускав. У судовому засідання представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення справи судовим розглядом у зв’язку з тим, що йому потрібно знайти та надати суду доказ вчинення ОСОБА_1 правопорушення – відеозапис його про їзду перехрестя на червоний сигнал світлофору. Судом було відмовлено у задоволенні клопотання з тих підстав, що відповідачем 17 березня отримано матеріали позивної заяви та судову повістку, а 29 березня 2010 року судову повістку (а.с. 7, 14).  Таким чином у відповідач мав час та можливість відшукати та надати суду докази, про надання яких заявив представник відповідача і тому підстав для відкладення справи судовим розглядом немає.            

         Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини у справі та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

         Судом встановлено, що 29 вересня 2009 року інспектором взводу ДПС УДАІ ГУМВС України у Полтавській області Таранцем В.М. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВІ № 032722 згідно з яким у цей день ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки Деу Ланос 21214, державний номер НОМЕР_1 порушив п. 8.7 з Правил дорожнього руху та проїхав на червоний сигнал світлофору, чи вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КпАП України. У протоколі ОСОБА_1 записав, що нічого не порушив, свідків немає (а.с. 5). На підставі цього протоколу 29 вересня 2009 року Таранець В.М виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ №043583, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді проїзду на червоний сигнал світлофору та піддав його адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 490 гривень (а.с. 4).  

         Нормою ч. 2 ст. 8 Конституції України встановлено, що звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі конституції України гарантується. Згідно із вимогою ч. 1 ст. 14-1 КпАП України, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими у автоматичному режимі  спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, притягаються власники (співвласники) транспортних засобів; нормою ч. 2 цієї статті передбачено право власника (співвласника), у випадку вчинення правопорушення не ним, а іншою особою, протягом 10 днів зо дня отримання постанови про накладення штрафу, повідомити про це орган, який виніс постанову. Відповідно до вимог ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є, наряду з іншими, дані, встановлені показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Нормою ст. 289 КпАП України встановлено, що скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів зо дня винесення постанови. Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 288 КпАП України, постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до вимог ч.ч. 4 та 5 ст. 71 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати до суду усі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, а якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.        

          З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обстави справи випливає наступне. Відповідачем не надано суду ніяких доказів вчинення ОСОБА_1  правопорушення. З цих підстав, внаслідок недоведеності вини позивача у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ № 043583 від 29 вересня 2009 року про вчинення ОСОБА_1   адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України, підлягає скасуванню.

         Винесення зазначеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності порушує його право, передбачене ст. 7 КпАП України, відповідно до якого, ніхто не може бути підданий заходам впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, у відповідності до принципу суворого дотримання законності.  

         Разом з тим. суд е знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання дій відповідача із здійснення 29 вересня 2009 року відеозйомки переносною відеокамерою незаконними з тих підстав, що суду не надано доказів того, що органи ДАІ МВС обмежені у застосуванні відео зйомки на цифрову відеокамеру учасників дорожнього руху.        

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14-1, 7, 247, 251, 287-289 КпАП України, ст.ст. 3, 7-11, 71, 99, 100, 102, 160-163 КАС України, -

                                                            П О С Т А Н О В И В:

         Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

         Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВІ  № 043583 від 29 вересня 2009 року, винесену інспектором ДПС взводу ДПС з обслуговування м. Полтави та АТІ, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України у Полтавській області, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КпАП України – скасувати.

         У задоволенні позовних вимог у іншій частині – відмовити.

         Постанову може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів зо дня її проголошення, а після складенні постанови у повному обсязі - протягом 10 днів зо дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом 20 днів зо дня подачі заяви про апеляційне оскарження, через Октябрський районний суд м. Полтави.

         Постанова набирає законної сили протягом 10 днів зо дня її проголошення, якщо не буде оскаржена у встановленому законом порядку.

 Суддя                                                                                                              І.Ю. Литвиненко