Справа № 2-а-366/2010 р.
П О С Т А Н О В А
13 травня 2010 року, суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Гайдук А.М. при секретарі Білинській Н.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВСУ в Тернопільській області, інспектора з АПВ ДАІ з ОАТ Козівського раойну про визнання незаконною постанови про адміністративне правопорушення та її скасування,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконною постанови про адміністративне правопорушення та її скасування.
В підтвердження позовних вимог покликається на те, що постановою інспектора з АПВ ДАІ з ОАТ Козівського р-ну Тернопільської області № 082258 від 03.04.2010 року на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за нібито недотримання мною вимог п.11.5 ПДР України, тобто за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Постанова складена працівником ДАІ з ОАТ Козівського р-ну у Тернопільській області старшим лейтенантом міліції Гоголем Михайлом Миколайовичем.
Вважає зазначену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає до скасування, з наступних підстав.
Так, 03.04.2010 року, близько 16 год., він, разом з дружиною, мамою та двома неповнолітніми дітьми, на власному транспортному засобі, дотримуючись всіх вимог Правил дорожнього руху, дійсно рухався автомобільною дорогою Стрий – Тернопіль ( АД М-12 на 105 км. ). На цій ділянці траса має дві смуги для руху в одному напрямку.
У відповідності до п. 11.5 ПДР України, водій зобов’язаний рухатись по крайній правій смузі, а виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється лише у певних випадках, перелічених в даному підпункті. Проте, він був змушений виїхати на крайню ліву смугу вказаного відрізку дороги з метою об’їзду глибоких ям, які утворились на правій смузі цієї дороги і перешкоджали руху по ній транспортних засобів. При цьому, я рухався зі швидкістю не більше 60 км/г та приділив достатньо уваги дорожній обстановці. Виїжджаючи на крайню ліву смугу та декілька хвилин (вимушено) рухаючись по ній, я не перешкоджав безпеці руху інших учасників дорожнього руху, не спричинив жодних негативних наслідків, не завдав нікому шкоди. А відтак вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, в зв’язку з відсутністю вини (умислу) у вчиненому діянні та настанні шкідливих наслідків.
Більше того, вчинена ним дія хоча і передбачена КУпАП, за яку настає адмінвідповідальність, проте вчинена в стані крайньої необхідності, яка, в даному випадку полягає в усуненні небезпеки, яка загрожувала його власності, і цю небезпеку не можна було за даних обставин усунути іншими засобами. Вважаю, що небезпека в даній ситуації загрожувала справності його автомобіля, оскільки рух належного йому транспортного засобу по крайній правій смузі, на якій утворились глибокі ями, без виїзду на крайню ліву смугу, міг призвести до значної поломки автомобіля (пошкодження ходової частини) і навіть створити вкрай небезпечну аварійну ситуацію. В протоколі про адміністративне правопорушення він зазначив про незадовільний стан вказаної ділянки дороги.
Як вбачається з нормативних вимог ст. 17 КУпАП, особа, яка діяла в стані крайньої необхідності не підлягає адміністративній відповідальності. Більше того, однією з обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до п.4 ст. 247 КУпАП, є вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Однак відповідач, не враховуючи вимоги діючого законодавства, не тільки безпідставно розпочав провадження в справі про адмінпорушення, але й не вжив заходів щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування всіх обставин цієї справи, з наступним її вирішенням в точній відповідності з законом.
Так, накладаючи адмінстягнення у вигляді штрафу, відповідач, згідно ст. 251 КУпАП, мав встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, поряд з іншим, встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Проте, працівник ДАІ з ОАТ Козівського р-ну Тернопільської області не тільки проігнорував його пояснення з приводу даної події, не оцінив дорожню обстановку, що склалась в даній ситуації, але й поводив себе зухвало, діяв в порушення вимог Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби ДАІ УМВСУ України, не дотримуючись при цьому прав водія, передбачених чинним законодавством. Так, відповідач не ознайомив його з його правами та обов’язками відповідно до ст.63 Конституції України та ст. 268, а тільки повідомив його що справа розглядається ним за місцем «скоєння правопорушення», та вказав місце в протоколі, де він мав розписатись.
Пленум Верховного суду України Постановою № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертає увагу судів (п.24) на неприпустимість під час розгляду справи про адмінправопорушення ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
За наявності таких обставин як неналежне виконання службовою особою вимог діючого законодавства, що потягло за собою безпідставне накладення на нього адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., при відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, він змушений звернутися до суду з даною заявою за захистом своїх порушений прав.
Постанову № 082258, складену відповідачем 03.04.2010 року, вважає незаконною, оскільки не є адмінправопорушенням дія, вчинена в стані крайньої необхідності, а відтак і застосування ч.2 ст.122 КУпАП є незаконним.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю. В підтвердження позовних вимог покликається на підстави викладені в позовній заяві.
В судове засідання відповідач не з’явився, хоча його належним чином було повідомлено про розгляд справи, однак суд вирішив слухати справу у його відсутності, оскільки у матеріалах справи достатньо доказів, які висвітлюють права та взаємовідносини сторін.
Згідно статті 248 КпАП України розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Беручи до уваги пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд, за наявності достатності доказів та надання їм віри, вбачає підстави для визнання незаконною постанови про адміністративне правопорушення і її скасування у зв’язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки він діяв стані крайньої необхідності.
Керуючись ст. 138, 139, 160, 161 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову інспектора з АПВ ДАІ з ОАТ Козівського раойну Гоголя Михайла Миколайовича – ВО №082258 від 03 квітня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень визнати незаконною та скасувати її.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя : Гайдук А.М.