ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД  

У Х В А Л А

22.06.2021 року         м. Дніпро         Справа № 904/2032/16                            

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач), судді      Чередко А.Є., Білецька Л.М.,

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду      Дніпропетровської області      від 05.04.2016р. у справі  № 904/2032/16 (суддя - Владимиренко І.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія",                  м. Київ

до Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України", с. Затишне Криничанського району Дніпропетровської області

про  визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р. порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України"; визнано грошові вимоги ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" в загальній сумі 7 265 579,37 грн.; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів; розпорядником майна призначено ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до свого провадження; визнати причини пропуску строку для звернення з апеляційною скаргою поважними та поновити строк на для подання апеляційної скарги на  ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України"; скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р.  та виключити запис у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про провадження про банкрутство.  

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Апеляційним господарським судом встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.12.2016р. у даній справі залишено без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р.

В ст. 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 1 ст. 11 ГПК України визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р. у справі № 3-рп/2003). Верховенство права - це панування права в суспільстві (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004р. у справі № 15-рп/2004).

У  своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), також звернув увагу, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанції щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатися як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", параграфи 51, 52).

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення "вирішена справа", відповідно до якого остаточне рішення правомочного      суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Забезпечення цього принципу є однією із найважливіших засад гарантування державою  реалізації права людини на справедливий суд.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р. у справі                         № 904/2032/16 набрала законної сили у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 13 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженні в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 3 ст. 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення ухвали судом першої інстанції) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Судові рішення, які ухвалені до 15.12.2017р., тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте, розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017р.

Прийняття і розгляд апеляційної скарги на судове рішення, яке набрало законної сили, було можливе лише з дотриманням приписів ч. 2 ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) щодо поновлення строку подання апеляційної скарги.

В той же час, згідно ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), якщо апеляційну скаргу було подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, яку вже було переглянуто в апеляційному порядку, то відповідні обставини виключали перегляд судових актів суду першої інстанції апеляційним господарським судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, станом на час винесення оскаржуваної ухвали у справі № 904/2032/16 Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть,      якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, оскільки відповідно до визначених ст. 101 цього Кодексу (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) меж перегляду справи в апеляційній інстанції, у процесі перегляду справи      апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Водночас, Господарським процесуальним кодексом України (в редакції, що діє з 15.12.2017р.) передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ч. 1 ст. 254 ГПК України). Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 254 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.17 ГПК України (в редакції, що діє з 15.12.2017р.) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 272 ГПК України (в редакції, що діє з 15.12.2017р.), якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.

Відповідно до ч. ч.  3, 4 ст. 272 ГПК України (в редакції, що діє з 15.12.2017р.) за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до ст. 282 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції; суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині 1 цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Разом з тим, розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції, що діє з 15.12.2017р.) не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинною до 15.12.2017р.).

За наведених обставин, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові  від 05.02.2021р. у справі № 42/254 зазначив, що якщо особа, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки не реалізувала своє суб`єктивне процесуальне право - на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків для апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи (чинній до 15.12.2017р.), то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.).

У зв`язку з наведеними висновками, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вказав, що поширення скаржником правил оскарження судового рішення відповідно до ст. 272 ГПК України на правовідносини з оскарження судового рішення, що припинились в період чинності ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), з буквальним прочитанням скаржником положень ч. 3 ст. 3  ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), однак без урахування (застосування) принципу незворотності дії закону у часі спотворює (викривлює) зміст норми ч. 3 ст. 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.).

Подібні правові висновки також викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.04.2019р. у справі                        № 922/765/15, від 17.09.2019р. у справі № 20/5007/101/11.

Поряд з викладеним, колегія суддів зазначає, що закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні також є гарантією стабільності правовідносин.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги      п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України, приходить до висновку про відсутність правових підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р. у даній справі.

Керуючись ст. ст. 234, 235, п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016р.  у справі № 904/2032/16.

          У зв`язку із припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді апеляційна скарга не надсилається скаржнику, знаходитиметься у Центральному апеляційному господарському суді та скаржник має можливість отримати  її в суді апеляційної інстанції нарочно.

          Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

          Головуючий суддя                                                                                 І.О. Вечірко

          Суддя                                                                                                    Л.М. Білецька

          Суддя                                                                                            А.Є. Чередко