Справа № 367/1544/20

                                       Провадження №1-кп/367/284/2021

УХВАЛА

Іменем України

17 червня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

головуючого судді                                Линника В.Я.,

за участі: секретаря                                Балинської О.С.,

прокурора                                        Густякова Ю.В.,

захисників                                        Вітошка В.А., Дзюбака А.В., Кругляка Р.Є.,

                                                       Якімова В.А., Чорного Є.О., ЧевгузаВ.С.,

                                                       Корнієнка А.А., Бондаренка В.Г.,

обвинувачених                                         ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

                                                ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

                                                        ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду кримінальне провадження, внесене 27.09.2016 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016111200000720 по обвинуваченню:

ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 28, ч.5 ст.186, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.289, ч.2 ст.15, ч.1 ст.309, ч.1 ст.309 КК України,

ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 28, ч.5 ст.186, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.289, ч.4 ст.28, ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255 КК України,

ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.5 ст.27, ч.4 ст.189, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України,

ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України,

ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

в с т а н о в и в:

До суду надійшов обвинувальний акт по зазначеному вище кримінальному провадженню.

В судовому засіданні прокурор висловив думку, що обвинувальний акт підсудний Ірпінському міському суду Київської області, відповідає вимогам закону і підлягає призначенню до судового розгляду.

Захисники і обвинувачені підтримали думку прокурора.

Представники потерпілих та потерпілі в судове засідання не з?явились.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт і додані до нього документи, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно з п.п. 3, 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Всі відомості, вказані в даній нормі, повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, оскільки в обвинувальному акті відсутній конкретний і зрозумілий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а ті, обставини, які викладені не узгоджені між собою та мають суперечності одна одній. Також в даному обвинувальному акті пред`явлене обвинувачення не було сформульовано належним чином, оскільки обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не містить чітко викладених обставин вчинення обвинуваченими злочинів, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, є неконкретним, громіздким за викладенням, не зрозумілим та сумбурним, важким для сприйняття.

З вказаного обвинувального акту вбачається, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та формулюванні обвинувачення, було допущено протиріччя.

Так, при викладенні фактичних обставин вчинення ОСОБА_9 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України та формулюванні обвинувачення за даним епізодом, вказано, що ОСОБА_9 не пізніше серпня 2016 року, перебуваючи на території Київської області вирішив розробити план злочинних дій з швидкого збагачення. Далі, вже зазначено, що на виконання вказаного плану у період з лютого по серпень 2016 року ОСОБА_9 вирішив створити злочинну організацію. Виконуючи розроблений план, у період з 12.02.2016 р. по 06.08.2016р. (тобто вже у серпні), переконавши Особу 3 (матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження), Особу 1 (матеріали досудового розслідування щодо якої за ч. 1 ст. 255 КК України виділені в окреме провадження, у зв`язку із оголошенням її в розшук), ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , Особу 2 (матеріали досудового розслідування щодо якої виділені в окреме провадження) та інших невстановлених осіб, у можливості швидкого незаконного збагачення, шляхом вчинення злочинів та ефективній конспірації злочинної діяльності у разі функціонування злочинної організації, повідомивши їм структуру злочинної організації, ступінчату ієрархічну підпорядкованість її членів, розроблений ним план та механізм вчинення злочинів, визначив хто і які ролі буде виконувати у злочинній організації, згідно із підпорядкованістю її членів, на що отримав їх добровільну згоду вказаних осіб на участь у злочинній організації та її діяльності, тим самим ОСОБА_9 створив стійке ієрархічне об`єднання – злочинну організацію. Отже, мається різниця у часовому інтервалі однієї дії, що унеможливлює зрозуміти дату вчинення такого злочину.

До того ж, не зрозуміло місце вчинення такого злочину, оскільки не вказано де саме в Київській області та коли саме було створено зазначену вище злочинну організацію.

Також у обвинуваченні ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 255 КК України міститься вказівка на вчинення створеною ним злочинною організацією злочинів, однак в подальшому, під час його обвинувачення у таких злочинах, він вже обвинувачується у їх скоєнні організованою групою, злочинною організацією. Тобто залишається незрозумілим: чи такі злочини вчинялись злочинною організацією, яку створив ОСОБА_9 чи іншою організованою групою, до якої він не мав відношення.

Такі ж суперечності містяться у обвинуваченнях усіх обвинувачених.

Крім того, за епізодом вчинення ОСОБА_9 злочину передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України потерпілим є ОСОБА_15 , відомості про якого, як потерпілого, в обвинувальному акті та реєстрі до нього взагалі відсутні та прокурор в підготовчому судовому засіданні не надав суду будь-яких відомостей щодо даної особи. Також прокурор в підготовчому судовому засіданні не повідомляв суд щодо наявності в даному кримінальному провадженні інших потерпілих крім зазначених в обвинувальному акті, у зв`язку із чим у суду відсутня можливість самостійно визначити вірні данні особи у відношенні якої був вчинений злочин, а саме щодо ОСОБА_15 .

Слід також зазначити, що існують суперечності під час викладення обвинувачення ОСОБА_9 за першим епізодом, оскільки спочатку зазначається, що він у невстановленої особи до 27.07.2015 р. замовив наркотичний засіб канабіс шляхом пересилання посилки за допомогою доставки «Нова пошта». Однак, потім вказується, що вже 25.07.2015 р. (до здійснення замовлення) така посилка йому вже була відправлена за допомогою поштового сервісу «Нова пошта».

Отже, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що такий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення які містяться в даному обвинувальному акті є не зрозумілими та його положення суперечать одне одному, викладені сумбурним не зручним для сприйняття текстом, оскільки з викладеного не можливо встановити обставини злочинів, які потребують доказування під час судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).

Відсутність в обвинувальному акті зрозумілого формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист та ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнано незаконним у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний обвинувальний акт всупереч ст. 291 КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, та послідовних фактичних обставин кримінального правопорушення, яке прокурор вважає встановленими, що порушує вимоги норм як чинного законодавства України, так і міжнародної практики, оскільки для повноцінного захисту своїх прав особа має право знати, в чому вона обвинувачується.

Крім того, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 3 КПК України – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний обвинувальний акт всупереч ст. 291 КПК України не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення, та послідовних фактичних обставин кримінального правопорушення. Вказані вище недоліки позбавляють суд можливості роз?яснити обвинуваченим суть пред?явленого обвинувачення, а їм розуміти у скоєнні яких дій їх звинувачують та підготуватись до захисту, що унеможливлює призначити такий обвинувальний акт до розгляду в суді.

Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що складений обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та порушує гарантовані законом процесуальні права сторін кримінального провадження, порушує основні засади кримінального провадження, зокрема верховенство права, а також права осіб, які не є обвинуваченими за даним обвинувальним актом та не мають права на захист від викладеного в ньому обвинувачення в даному кримінальному провадженні, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього документами підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК України.

Судом звертається увагу на те, що статтею 314 КПК України не передбачено можливості виправлення технічних помилок, а також внесення якихось додаткових відомостей до обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування або розписки про отримання копії обвинувального акту після їх надходження до суду, зокрема, у підготовчому судовому засіданні.

Крім того, до суду надійшла позовна заява ОСОБА_16 до ОСОБА_17 , ОСОБА_11 про відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

Прокурор просив прийняти до розгляду цей позов.

Захисники та обвинувачені просили залишити без руху позовну заяву.

Решта учасників в судове засідання не з?явились.

Відповідно до ч. 1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В той же час, позов пред?явлено до ОСОБА_17 , який не обвинуваченим в даному кримінальному провадженні та за законом не несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями іншого обвинуваченого.

Тому суд не знаходить підстав для прийняття такого позову до розгляду в даному кримінальному провадженні, що не перешкоджає в подальшому позивачу повторно звернутись з позовом до суду, в тому числі в рамках даного кримінального провадження після виправлення вказаних недоліків.

Також в судовому засіданні адвокат Чорний Є.О. заявив клопотання від імені ОСОБА_18 про скасування арешту, в якому вона просить скасувати арешт з автомобіля Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_1 , та повернути його їй, оскільки цей автомобіль є її особистою власністю і він не використовувався для вчинення зазначених в обвинуваченні злочинах.

Прокурор заперечував проти клопотання, оскільки вказаний автомобіль визнано в даному кримінальному провадженні речовим доказом.

Захисники та обвинувачені не заперечували проти задоволення клопотання.

Решта учасників в судове засідання не з?явились.

Судом встановлено, що в рамках кримінального провадження № 420161112000000720 під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2018 р. було накладено арешт на автомобіль Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_1 з поміщенням його на штрафмайданчик, яким фактично користувався ОСОБА_14 та який вилучено під час його обшуку.

В подальшому провадження постановою прокурора від 06.07.2019 р. було закрито.

Згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.11.2019р. за ОСОБА_18 визнано право особистої приватної власності на автомобіль Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 11 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. 11. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Суд не скасовує арешт, накладений на автомобіль Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_1 , оскільки, як заявив прокурор, він є речовим доказом по справі, а долю речових доказів та зняття з них арешту суд вирішує одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Разом з цим, суд вважає за можливе повернути у користування ОСОБА_18 на відповідальне зберігання автомобіль Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_1 , який зберігається на штрафмайданчику, оскільки це буде доцільним з метою захисту її права власності в частині користування цим автомобілем.

Також до суду звернувся обвинувачений ОСОБА_10 із клопотанням, в якому просив передати на його відповідальне зберігання автомобіль LEXUS LS430 д.н.з. НОМЕР_2 , який у нього було вилучено та визнано речовим доказом.

Прокурор заперечував проти клопотання, оскільки вказаний автомобіль визнано в даному кримінальному провадженні речовим доказом і до нього може бути застосована спеціальна конфіскація.

Захисники та обвинувачені не заперечували проти задоволення клопотання.

Решта учасників в судове засідання не з?явились.

Враховуючи наведене вище нормативне обґрунтування, суд дійшов висновку, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, як зазначили прокурор та обвинувачений, автомобіль LEXUS LS430 д.н.з. НОМЕР_2 визнано в даному кримінальному провадженні речовим доказом, отже його долю, в тому числі спеціальну конфіскацію чи конфіскацію у виді покарання суд може вирішити лише ухвалюючи одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 290, 291, 314, 315 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Повернути прокурору для усунення недоліків обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному 27.09.2016 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016111200000720 по обвинуваченню: ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 28, ч.5 ст.186, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.289, ч.2 ст.15, ч.1 ст.309, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.296 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.296 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 28, ч.5 ст.186, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.289, ч.4 ст.28, ч.4 ст.296 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.5 ст.27, ч.4 ст.189, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.255 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.

Зазначені в ухвалі недоліки обвинувального акту прокурору усунути протягом 10 днів.

Відмовити у прийнятті до розгляду в даному кримінальному провадженні позовну заяву ОСОБА_16 до ОСОБА_17 , ОСОБА_11 про відшкодування шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.

Задовольнити частково клопотання захисника Чорного Є.О.

Повернути на відповідальне зберігання ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_3 ) автомобіль Mitsubishi Pajero, д.р.н. НОМЕР_1 , який зберігається на штрафмайданчику на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.09.2018 р.

В решті клопотання відмовити.

Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 про передачу йому автомобіля на відповідальне зберігання.

Повний текст ухвали буде складено у строк до п`яти днів і проголошено 22.06.2021р. о 17 год 30 хв.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області на протязі семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя:                                                                В.Я. Линник