Справа № 2-а-263/ 2010 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26  травня 2010 року,                           Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області  

у складі:     головуючого  судді         Поди О.М.

при секретарі         Андрусенко А.Л.

з участю:     позивача             ОСОБА_1

представника відповідача     Рубцової В.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1   до управління Пенсійного Фонду України в м. Жовті Води про визнання дій незаконними та зобов’язання здійснити нарахування та виплати недотриманих щомісячної соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 09 березня 2010 року зверну лась  до суду з позовом до управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води в якому просить визнати дії відповідача щодо відмови  виплати допомоги як дитині війні у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  неправомірними. Зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006, 2007, 2008 та 2009 року у сумі 5117 грн. 10  коп. та забезпечити виплату цієї суми на її користь Зобов’язати відповідача надалі вести розрахунки та виплату їй щомісячну соціальної державної допомоги відповідно до  ч.2 ст. 3 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

 В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона  має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на державну соціальну допомогу , яка встановлюється  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Фактично позивачка  за 2006-2007 року таку допомогу не отримувала, в 2008 та 2009 роках отримувала цю допомогу у меншому розмірі ніж передбачено законом. Таким чином за період з січня місяця 2006 по грудень 2009 роки позивачка недоотримала 5117 грн. 10  коп.

 У відкрит ому судовому засідання позивачка підтри мала позовні вимоги, просила задовольнити позов в повному обсязі.

 Представник відповідача у відкритому судовому засіданні заперечувала  проти позовних вимог позивачки , просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.  В своїх письмових запереченнях  посилається на те, що позивачці  відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання  соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05 2008 року визначено фіксований розмір підвищення виплат дітям війни. Стаття 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, при цьому в ч. 3 цієї ж статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, застосування цього розміру для визначення надбавок та підвищень до пенсій, мінімальних пенсій до інших законів Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачено (а.с. 14-17).

Суд, перевіривши письмові матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти, та відповідні їм правовідносини.

      Судом встановлено, що позивачка  має статус дитини війни, про що свідчить відмітка в пенсійному посвідченні № НОМЕР_1, а тому згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (а.с. 6).

Позивачка  в позові просить поновити  річний строк звернення до суду з адміністративним позовом.

 Вирішуючи дане клопотання суд встановив, що відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 100 КАС України позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення  до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивачка   в позові зазначила , що про своє порушене право вона   дізналась  із засобів масової інформації  в   2009  року, у зв’язку з чим пропустила  річний строк звернення до суду з адміністративним  позовом.

 Суд вважає, що пенсіонери складають одну з найбільш соціально незахищених верств населення, є найменш право обізнаними особами, у зв’язку з чим суд доходить висновку про необхідність поновлення позивачці пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду з метою виконання завдань, покладених на адміністративні суди в України.     Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог судом встановлено, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

 Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (ст. 110 Закону). Зазначений Закон не був визнаний неконституційним та мав юридичну силу  протягом всього 2006 року, у зв’язку  з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог стосовно виплати заборгованості за 2006 рік.

    Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян, в тому числі передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

    Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

    Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Отже, з 09.07.2007 року норми Закону України  «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність.

Саме з цього періоду, 09 липня 2007 року, такій категорії осіб як «діти війни» поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії,  з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте відповідний перерахунок відповідачем до 01.01.2008 року здійснено не було.

 Стосовно 2008 року суд зазначає, що Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни в тому числі до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», викладено ст. 6 Закону в новій редакції, згідно з якою дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. 

Дана редакція ст. 6 Закону діяла до 22.05.2008 року та втратила чинність у зв’язку з визнанням її неконституційною відповідним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008.

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

 В подальшому редакція ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювалася.

 Таким чином суд доходить висновку про існування протиправної бездіяльності  відповідача, яка виразилася у неприйнятті рішення про перерахунок пенсії відповідно до         ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Посилання відповідача на положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Це посилання є хибним, оскільки в ст.5 Закону  України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч. 1 ст .28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України « Про соціальний захист дітей війни ».

 Зважаючи на викладене, суд знаходить необхідним захистити порушене право позивачки  та зобов’язати управління пенсійного Фонду України в м. Жовті Води здійснити перерахунок пенсії позивачці з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 рік, з 01 січня 2010 року по 26 травня 2010 рік включно згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити її виплату.

 Одночасно позивачка  в своєму позові просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок у відповідній сумі. Проте в даному випадку суд не має можливості вирішити таку позовну вимогу, оскільки в даному випадку судом фактично буде самостійно здійснено перерахунок розміру пенсії позивачу, що стане підміною функцій УПФУ, що неприпустимо відповідно до чинного законодавства.

Також суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому вчиняти дії з урахуванням положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином у суду немає законних підстав встановлювати обов’язки для будь-яких осіб вчиняти ті чи інші дії у певній формі, обсягах та спосіб.

Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому  змінювати правове регулювання суспільних відносин.

З урахуванням сукупності викладених обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись  ст. 19 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 9-12, 70, 71, 86, 99, 100, 158-163  КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

 Поновити ОСОБА_1   строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, визнавши  причини його пропуску поважними.

Визнати протиправною бездіяльність  управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської області щодо не вчинення дій з нарахування і виплати ОСОБА_1   підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

     Зобов’язати управління пенсійного фонду України в м. Жовті Води Дніпропетровської об ласті нарахувати та виплатити ОСОБА_1   підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яке передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»   за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 рік, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 рік, з 01 січня 2010 року по 26 травня 2010 рік включно, з урахуванням фактично проведених виплат у цей період.

 В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1   відмовити в зв’язку з їх необґрунтованістю.

 Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі до Жовтоводського міського суду у 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про намір оскаржити постанову  і поданням  після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

Суддя